Ухвала суду № 83746761, 19.08.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4961/19

1-кс/755/5995/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Курило А.В.,

секретаря Данилко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в особливо важливих справах - криміналіст 5 відділення слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Тарасенка Б.О., у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110240000009 від 08.01.2019 року, про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Слідчий в особливо важливих справах - криміналіст 5 відділення слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, звернувся до суду із клопотанням, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110240000009 від 08.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.4 ст.191 КК України, про арешт майна.

З тексту клопотання вбачається, що до 18 грудня 2018 року генеральним директором Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_1 з громадянкою ОСОБА_2 , було укладено договори купівлі-продажу об`єктів нерухомості, а саме:

- земельної ділянки площею 0,1000 (нуль цілих одна тисяча десятитисячних) га, якак знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером: НОМЕР_1 , вартістю 541719 (п`ятсот сорок одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) гривень;

- кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 19447668 (дев`ятнадцять мільйонів чотириста сорок сім тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень.

Указані договори було укладено та засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. та зареєстровано в реєстрі під № 1032 та № 1033, відповідно.

Встановлено, що НІЕЗ «Переяслав» підпорядкований Міністерству культури України, фінансується з Державного бюджету та спеціального фонду (власні надходження) і є головним розпорядником бюджетних коштів.

Указані об`єкти нерухомості були придбані з метою зберігання музейних цінностей (фондів). За отриманими даними, у Заповідника дійсно є потреба в додаткових приміщеннях для розміщення музейних цінностей, оскільки умови їх зберігання не відповідають встановленим нормам. Зазначені факти неодноразово засвідчувались перевірками МК України та, за результатами клімато-біологічного обстеження, висновками фахівців Національного Науково-дослідного реставраційного центру України.

Однак, у ході перевірки встановлено, що вартість вказаного придбаного об`єкту нерухомості та земельної ділянки було значно завищено. Так, встановлено, що власником майна ОСОБА_2 у 2018 року на Інтернет сайтах CONTRY.UA та OLX було розміщено об`яви про продаж кафе «Старий Вертеп» за ціною 200 тис. доларів США, що в еквіваленті становить 5 582 000 грн.

У матеріалах кримінального провадження наявні данні щодо проведення грошової оцінки майна, яке було предметом вказаних вище угод, яку було здійснено ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 908/15 від 24.11.2015 року.

Крім цього, встановлено, що звіт про грошову оцінку майна та земельної ділянки має певні ознаки фіктивності, а саме, у Звіті проведено порівняльний аналіз вартості схожих об`єктів нерухомості, які в дійсності не виставлялись на продаж. У ході проведеного огляду інформації, яка розміщена на Інтернет сайті «domik.ua», з якого були взяті дані для Звіту, об`єктів, які наведені в ньому, не встановлено. На вказаному Інтернет сайті розміщені оголошення про продаж схожих об`єктів вартістю до 200 тис. доларів США. У ході аналізу Звітів про грошову оцінку об`єкту нерухомості та земельної ділянки, встановлено, що аналогічні об`єкти були виставлені на продаж 10-11.09.2018 року, тобто в той день, коли складались Звіти, що вказує на те, що порівняння проводилось не за період часу, а за один день.

Також, встановлено, що в Звіті відображений об`єкт на продаж (кафе) за адресою: АДРЕСА_3 , який не відповідає дійсності. А саме, за вказаною адресою знаходиться магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (площею 30 м.кв.) власником, якого є громадянка ОСОБА_4 . Остання пояснила, що магазином вона володіє з 2011 року на підставі свідоцтва на право власності. Зазначене приміщення постійно використовувалось, як магазин, і ніколи не виставлялось на продаж. Також, ОСОБА_4 було надане для огляду фото об`яви продажу кафе за адресою: АДРЕСА_3 . По даному питанню вона пояснила, що заклад зображений на фото в м. Яготин відсутній.

Окрім того, в матеріалах провадження наявні данні про те, що відповідно до статуту Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» керівник заповідника перед прийняттям рішення про купівлю вказаних об`єктів нерухомості повинен був створити комісію з числа представників Заповідника та Міністерства культури України щодо погодження вартості майна і земельної ділянки, та комісію щодо проведення обстеження приміщення. Однак перед придбанням вказані комісії створено не було. Рішення про доцільність придбання майна, погодження вартості майна, яку виставила для продажу ОСОБА_2 , приймалось одноособово ОСОБА_1 .

Водночас, з урахуванням наявних в матеріалах документів з`ясовано, що перед придбанням об`єктів нерухомості, керівництво НІЕЗ «Переяслав» повинно було створити комісію з числа представників Заповідника та Міністерства культури України щодо погодження вартості майна і земельної ділянки, та комісію щодо проведення обстеження приміщення кафе, з метою визначення придатності приміщення для зберігання музейних цінностей.

Із пояснень генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 та першого заступника генерального директора ОСОБА_5 встановлено, що такі комісії не створювались. Рішення про погодження вартості та рішення щодо придатності приміщення приймалось ОСОБА_1 особисто, це в своїх поясненнях підтвердили опитувані особи.

У ході здійснення аналізу статуту Заповідника та Контракту генерального директора з Міністерством культури України, встановлено, що рішення щодо придбання матеріальних цінностей та майна входить до компетенції генерального директора НІЕЗ «Переяслав». Погодження з Міністерством культури України про придбання майна та матеріальних цінностей Статутом НІЕЗ «Переяслав» не передбачено. Заповідник лише подає до МК України кошторис запланованих видатків, з відповідними обґрунтуваннями, за результатами чого Міністерство здійснює асигнування коштів.

Зазначені факти вказують на можливі протиправні дії з боку посадових осіб Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що призвели до розтрати бюджетних коштів у великих розмірах.

Постановою слідчого в особливо важливих справах - криміналіст 5 відділення слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області зазначену земельну ділянку та кафе визнано речовим доказом, оскільки вона є предметом вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, зазначено, що в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме об`єкт нерухомості - земельної ділянки площею 0,1000 (нуль цілих одна тисяча десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером: НОМЕР_1 ; кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить Національному історико - етнографічному заповіднику «Переяслав».

Слідчий у судове засідання не з`явився, клопотав про задоволення клопотання у його відсутність.

Відповідно до ст.172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч.10 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого в особливо важливих справах - криміналіст 5 відділення слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Гордійчука Г.П., про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

-земельну ділянку площею 0,1000 (нуль цілих одна тисяча десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером: НОМЕР_1 , яка належить Національному історико - етнографічному заповіднику «Переяслав», шляхом заборони відчуження нерухомого майна;

-кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить Національному історико - етнографічному заповіднику «Переяслав», шляхом заборони відчуження нерухомого майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя