Рішення № 8374554, 15.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 17/287-27/50915.02.10 За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Череди Григорія Васильовича

доВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

простягнення 320 165, 11 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Кухарчук Л.М. –представник за довіреністю від 15.09.2009 року; Від відповідача:Потатуєв В.П. –представник за довіреністю від 28.03.2008 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Череда Григорій Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»про стягнення з відповідача майнової шкоди у вигляді збитків від інфляції у розмірі 272 114, 93 грн. та 3% річних за користування чужими коштами у сумі 48 050, 18 грн.

Вимоги позивача мотивовані наступним. Судовими рішеннями з відповідача на користь позивача були стягнуті кошти у розмірі 363 790, 02 грн. Фактично вказані кошти були перераховані на рахунок позивача лише 05.02.2008 року, тобто через 1607 днів з моменту безпідставного їх стягнення з позивача на користь відповідача. За цей час, як стверджує позивач, вказана сума коштів значною мірою знецінилась внаслідок інфляційних процесів, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції та проценти за користування цими коштами за період з 11.09.2003 року по 01.10.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Кролевець О.А.) від 02.06.2008 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.06.2008 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Череда Григорій Васильович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 року у зв’язку із тим, що воно прийнято з порушеннями норм матеріального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 року апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Череди Григорія Васильовича залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2009 року касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Череди Григорія Васильовича задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 року у справі № 17/287 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що розглядаючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позовні вимоги ґрунтуються на приписах норм глави 82 Цивільного кодексу України. Так, ст. 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Однак, спір із зазначених підстав судами попередніх інстанцій не розглядався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 року прийнято до провадження справу № 17/287, присвоєно справі № 17/287-27/509 та призначено до розгляду на 27.10.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 27.10.2009 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю виготовлення уточнень до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2009 року підтримав подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року відкладено розгляд справи до 17.11.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 року подав уточнення щодо нормативно-правового обгрунтування та розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.11. 2009 року надав усні пояснення.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 17.11.2009 року оголошено перерву до 14.12.2009 року.

У судовому засіданні 14.12.2009 року представник позивача подав уточнення нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, відповідно до яких зазначив, що ст. 625 ЦК України може застосовуватися як до договірних, так і до позадоговірних зобов’язань. З врахуванням цього, стаття 625 ЦК України може застосовуватись у сукупності зі статтями 1166, 1192 ЦК України, які присвячені правовому регулюванню позадоговірних зобов’язань.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2009 року подав заяву про застосування строку позовної давності. Так, відповідач зазначає, що строк позовної давності для звернення позивача до суду розпочався 11.09.2003 року (момент стягнення з банківського рахунку позивача коштів у розмірі 363790, 02 грн.), а тому закінчився 12.09.2006 року.

У судовому засіданні 14.12.2009 року оголошено перерву до 22.12.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2009 року подав додаткові уточнення нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, відповідно до яких зазначив, що застосування до правовідносин сторін спору у справі № 17/287 приписів статей 1166, 1192 ЦК України є помилковим, оскільки зазначенні статті регулюють інший тип правовідносин. Водночас, є цілком обґрунтованим застосування до правовідносин сторін спору приписів статті 625 ЦК України стосовно збитків, обчислених з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Крім того, позивач подав заяву про відновлення строків позовної давності, відповідно до якої зазначив, що строк позовної давності було пропущено у зв’язку із тим, що пред’явлення наказу до виконання було ускладнено неодноразовою зміною ЗАТ «УТЕЛ»своєї організаційно-правові форми і був потрібен час на виявлення та процесуальне закріплення його законних правонаступників. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2007 року у справі № 3/480 було здійснено правонаступництво: ЗАТ «УТЕЛ»замінений його останнім правонаступником –ВАТ «Укртелеком». Без здійснення правонаступництва судовий наказ неможливо було пред’явити до належного відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2009 року подав заперечення на позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що в резолютивній частині ухвали від 14.02.2005 року чітко вказується стягнути з відповідача на користь позивача конкретну суму у вигляді основного боргу та пені, а не обов’язок сплатити борг за певний товар, послугу чи роботу. За таких обставин та норм чинного законодавства можна стверджувати, що між сторонами з моменту набрання законної сили ухвали від 03.05.2007 року не існують цивільних відносин у розумінні ч. 1 ст. 1 ЦК України, оскільки відсутня диспозитивність сторін, а навпаки з’явився примус до виконання. Отже, відсутність у відповідача по відношенню до позивача грошового зобов’язання, дають підстави вважати посилання позивача на ст. 625 ЦК України безпідставним.

У судовому засіданні 22.12.2009 року оголошено перерву до 29.12.2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.12.2009 року подав заяву про долучення до матеріалів справи ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.02.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.12.2009 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з поданою відповідачем заявою.

У судовому засіданні 29.12.2009 року оголошено перерву до 19.01.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2010 року просив суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності у зв’язку із чим відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 19.01.2010 року оголошено перерву до 02.02.2010 року.

У судовому засіданні 02.02.2010 року оголошено перерву до 15.02.2010 року для оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2003 року у справі № 3/480, з урахуванням ухвали суду від 08.08.2003 року про виправлення описки, за позовом Українсько-Американсько-Голандсько-Німецького ЗАТ «УТЕЛ»до приватного підприємця Череди Г.В. про стягнення заборгованості позов задоволено частково. Стягнуто з ПП Череди Г.В. на користь ЗАТ «УТЕЛ» 1427 018, 79 грн. основного боргу, 100 700, 57 грн. пені, 1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою державного виконавця Відділу ДВС Деснянського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2003 року за наказом суду від 02.09.2003 у справі №3/480. Боржнику за рішенням суду виставлена платіжна вимога № 410/15 від 11.09.2003 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року у справі № 3/480 касаційну скаргу ПП Череди Г.В. задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2003 року у справі № 3/480 скасовано в частині стягнення з ПП Череди Г.В. основного боргу в сумі 299 632, 70 грн. та пені в сумі 64 157, 32 грн. В інший частині рішення суду залишено без змін. Господарському суду міста Києва доручено в разі надання доказів про виконання рішення в цій частині видати поворотний наказ про стягнення з ЗАТ «УТЕЛ»на користь ПП Череди Г.В. основного боргу в сумі 299 632, 70 грн. та пені в сумі 64157, 32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/480 від 14.02.2005 року в поворот виконання рішення суду № 3/480 від 06.08.2003 року стягнуто з ЗАТ «УТЕЛ»на користь ПП Череди Г.В. основний борг у сумі 299 632, 70 грн. та пеню в сумі 64 157, 32 грн. На виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2005 року у справі № 3/480 видано наказ від 14.02.2005 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/480 від 03.05.2007 року здійснено процесуальне правонаступництво Українсько-Американсько-Голандсько-Німецького ЗАТ «УТЕЛ», замінивши його правонаступником –ВАТ «Укртелеком».

14.11.2007 року державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом суду № 3/480 від 14.02.2005 року про стягнення з ВАТ «Укртелеком»на користь ПП Череди Г.В. боргу на загальну суму 363 790, 02 грн., а також встановлено боржнику строк для добровільного виконання наказу в семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до банківської виписки з особового рахунку СПД Череди Г.В. за 05.02.2008 року та оригіналу платіжного доручення № 25744 від 27.12.2007 року грошові кошти в розмірі 363 790, 02 грн. були зараховані на користь позивача по справі з рахунку ВАТ «Укртелеком»згідно виконавчого документу №3/480. Факт отримання коштів позивач не заперечує.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що через тривале невиконання постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року та наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2005 року повернуті кошти знецінились внаслідок інфляції. З підстав, зазначених у описовій частині рішення суду, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції та 3% річних, при цьому позивач зазначає, що вина відповідача полягає у тому, що він свідомо користувався безпідставно та надмірно стягнутими з позивача коштами і повернув їх лише дочекавшись формального судового наказу та відповідних дій Державної виконавчої служби.

Позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Череди Григорія Васильовича ґрунтуються на статті 625 ЦК України, яка встановлює обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому хоча одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 ст. 122 ГПК України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято новее рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, обов’язок у відповідача щодо повернення суми грошових коштів стягнутих на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2003 року у справі № 3/480 виник з рішення суду, а саме постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року у справі № 3/480.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своїх заперечення на позовну заяву відповідач посилається на те, що у ВАТ «Укртелеком»виник обов’язок не сплатити борг, а виконати рішення суду, тобто відсутнє грошове зобов’язання.

Проте, суд не може погодитися з даним твердженням відповідача, оскільки згідно із Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що грошове зобов’язання –це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Отже, предметом зобов’язання відповідача є повернення необґрунтовано стягнутих грошових коштів, тобто у відповідача виникло грошове зобов’язання, підставою якого є рішення суду.

Також, відповідач зазначає, що стаття 625 ЦК України застосовується до договірних зобов’язань. З цим суд не може погодитися, оскільки дана стаття міститься в загальному розділі зобов’язань та застосовується до грошових зобов’язань, як договірних так і позадоговірних.

Крім того, відповідач вказує, що у нього зобов’язання щодо повернення коштів не виникало, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2005 року в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/480 від 06.08.2003 року було ухвалено стягнути на користь суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Череди Г.В. 299532, 70 грн. основного боргу та 64157, 32 грн. пені з ЗАТ «Утел», а не з ВАТ «Укртелеком»

Однак, суд зазначає, що Господарського суду міста Києва від 03.05.2007 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача –Українсько-Американсько-Голандсько-Німецького Закритого акціонерного товариства «Утел»замінивши його правонаступником Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком».

Так, відповідно до статті 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив.

Враховуючи зазначене, посилання відповідача, що у нього не виникло обов’язку повернути стягнуті кошти є необґрунтованим.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 статті 124 Конституції України, статті 115 ГПК України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями, і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 3 ст. 11111 ГПК України встановлено, що постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Як вбачається із матеріалів справи, постанова Вищого господарського суду України № 3/480 датована 13.01.2004 року. Отже, зазначена постанова набрала законної сили 13.01.2004 року та підлягає негайному виконанню.

Також, заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що 27.12.2007 року сплатив згідно наказу № 3/480 від 14.02.2005 року про примусове виконання постанови Вищого господарського суду України № 3/480 від 13.01.2004 року, тому на момент звернення позивача до суду боргу не було, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно припиняється, але на сторону, яка допустила неналежне виконання, за весь час прострочення, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача стягнути 3% річних та збитки від інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання, незважаючи на те, що станом на день подання позовної заяви відповідачем виконано вимоги постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року у справі № 3/480.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивач нараховує 3% річних та збитки від інфляції починаючи з 11.09.2003 року (дата стягнення з банківського рахунку позивача коштів у сумі 363 790, 02 грн.) по 05.02.2008 року (дата повернення зазначених коштів).

Однак, суд не може погодитися з визначеним позивачем періодом нарахування 3% річних та збитків від інфляції, оскільки зобов’язання відповідача повернути кошти у сумі 363 790, 02 грн. виникло з дня набрання постанови Вищого господарського суду України № 3/480 законної сили, тобто з 13.01.2004 року.

Враховуючи викладене, прострочення зобов’язання, щодо повернення вказаної суми почалося з 14.01.2004 року, а тому тільки з цієї дати можливо нараховувати 3% річних та збитки від інфляції.

Водночас відповідач подав заяву про застосування до 3% річних та збитків від інфляції строк позовної давності.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Враховуючи зазначене, строк позовної давності щодо стягнення 3% річних та збитків від інфляції розпочався з 14.01.2004 року (наступний день від дати винесення постанови Вищого Господарського суду України).

Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, 3% річних та збитки від інфляції нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов’язання, тому строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо, а тому 3% річних та збитки від інфляції можуть бути розраховані за три роки, що передують зверненню позивача до суду із відповідними вимогами, а саме з 27.05.2005 року по 27.05.2008 року.

Згідно частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем була подана заява про відновлення строків позовної давності, відповідно до якої зазначив, що строк позовної давності було пропущено у зв’язку із тим, що пред’явлення наказу до виконання було ускладнено неодноразовою зміною ЗАТ «УТЕЛ»своєї організаційно-правові форми і був потрібен час на виявлення та процесуальне закріплення його законних правонаступників. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2007 року у справі № 3/480 було здійснено правонаступництво: ЗАТ «УТЕЛ»замінений його останнім правонаступником –ВАТ «Укртелеком». Без здійснення правонаступництва судовий наказ неможливо було пред’явити до належного відповідача.

Крім того, звернення до суду раніше фактичного стягнення (05.02.2008 року) грошової суми з ВАТ «Укртелеком»також було неможливим –з точки зору здійснення необхідних розрахунків збитків від інфляції та 3% річних, які можуть бути розраховані лише з моменту повернення коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстави пропуску позивачем строку позовної давності поважними, оскільки позивач був обізнаний щодо порушення відповідачем його прав, а тому міг звернутися з позовом про стягнення 3% річних та збитків від інфляції до особи, яка реорганізується, а в подальшому подати заяву про заміну відповідача його правонаступником. Крім того, позивач міг розрахувати 3% річних та збитки від інфляції на день подання позовної заяви, та в процесі розгляду справи збільшувати вимоги з урахуванням фактичного часу прострочення виконання зобов’язання, або звернутися до суду з окремим позовом.

Враховуючи вищевикладене, розмір 3% річних становить:

363790, 02 грн. * 3% * 949 (з 27.05.2005 року по 31.12.2007 року) / 365 = 28 375, 62 грн.

363790, 02 грн. * 3% * 36 (з 01.01.2008 року по 05.02.2008 року) / 366 = 1 073, 48 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних за перерахунком суду становить 29449, 10 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Отже, збитки від інфляції становлять:

363790, 02 грн. * 139, 8% (зведений індекс за період з червня 2005 року по січень 2008 року) –363790, 02 грн. = 144788, 43 грн.

Тому, збитки від інфляції за перерахунком суду становлять 144788, 43 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 254, 254, 256, 261, 625 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85, 115, 122 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, бул. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Череди Григорія Васильовича (02217, м. Київ, вул. Закревського, 13-а, кв. 49; ідентифікаційний код 1854809451) 3% річних у сумі 29 449 (двадцять дев’ять тисяч чотириста сорок дев’ять) грн. 10 коп., збитки від інфляції у сумі 144 788 (сто сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 43 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 34 коп., та 128 (сто двадцять вісім) грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.