Рішення № 8374331, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/40619.01.10 За позовом                    Науково-виробничого приватного підприємства "ПЛАСТ" До                              Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

Про                              стягнення 6 125, 05 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Глівінський А.І. –предст. (дов. № 36 від 10.04.2009 р.)

Від відповідача          Ігнатуша М.О. –предст. (дов. № 371/2 від 08.09.2009 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього про стягнення грошових коштів у розмірі 6 125,05 грн. (4 975,20 грн. – основний борг, 595,39 грн. –пеня, 74,43 грн. –3% річних, 480,03 грн. –збитки від інфляції) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки № 143 від 03.09.2003 р.

Ухвалою суду від 06.11.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/406 та призначено розгляд справи на 24.11.2009 р.

В судовому засіданні 24.11.2009 р. представником Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього подано Відзив на позовну заяву (вих. № 1395 від 23.11.2009 р.), в якому суд повідомлено що Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього є правонаступником Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (Свідоцтво, довідка з ЄДРПОУ та Статут додані до відзиву).

Також у відзиві зазначено, що ПАТ трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього заперечує проти позову у частині розрахунку інфляційних витрат, 3% річних та пені, оскільки дія Договору № 143 припинилась 30.12.2005 р.

Правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем після припинення дії Договору поставки № 143 - поставка трубки гладкої ТГПХВ-ЕТ д.25 (3 м), фіксатору 20, фіксатору «Конус», - не могли грунтуватись на його умовах, а тому посилання позивача на обов'язок відповідача, що визначений п. 7.3. Договору № 143, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення є необґрунтованими. Крім того, позивач у своєму позові, керуючись ст. 625 ЦК України, надав розрахунок 3% річних та індексу інфляції, проте, помилився у періоді їх нарахування. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Виходячи із зазначеного вище, ПАТ трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми втрат від інфляції в розмірі 480,03 грн., пені у сумі 595,39 грн. та 3% річних у сумі 74,43 грн.

Ухвалою суду від 24.11.2009 р. замінено відповідача - Відкрите акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього його правонаступником - Публічним акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, відкладено розгляд справи на 19.01.2010 р., зобов’язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, акт звірки надати суду.

В судовому засіданні 19.01.2010 р. відповідачем надано уточнення до відзиву на позовну заяву та контррозрахунок річних та збитків від інфляції.

В судовому засіданні 19.01.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2003 р. між сторонами укладено Договір поставки № 143 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язався поставити відповідачу продукцію, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити її.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що поставка продукції здійснюється партіями за товаро-транспортними накладними (актами прийому-передачі).

Відповідно до п. 4.4. Договору датою поставки продукції є дата, що вказана в супроводжувальній документації на товар.

Згідно п. 6.1 Договору оплата поставленого по Договору товару здійснюється протягом 30 банківських днів з дати поставки.

Як зазначено у позовній заяві, позивачем у відповідності з Договором поставлено відповідачу продукцію на суму 4975,20 грн., згідно видаткової накладної №ПЛ-0001883 від 09.10.2008 р.

Відповідачем, в порушення умов Договору, оплата поставленої продукції не здійснена у встановлений Договором термін.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 4975, 20 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 595,39 грн., збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 480,03 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 74,43 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, вказуючи, що товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № ПЛ-0001883 від 09.10.2008 р. поставлено після закінчення терміну дії Договору, а отже, правовідносини, які виникли між сторонами і випливають з цієї поставки не можуть регулюватись Договором.

Як вбачається з п.10.1. Договору, термін його дії сторонами визначено до 31.12.2003 р., подальша пролонгація Договору можлива лише шляхом укладення Додаткових угод до нього. Сторонами було пролонговано Договір до 31.12.2005 р., про що укладено відповідну Додаткову угоду. Доказів подальшої пролонгації дії Договору сторонами суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами після 31.12.2005 р., не можуть регулюватись Договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, претензія про сплату заборгованості відповідачем отримана 27.08.2009 р., таким чином, відповідач повинен був сплати заборгованість до 03.03.2009 р. Разом з тим заборгованість відповідачем добровільно не сплачена.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4795, 20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки правовідносини, які випливають з поставки продукції за видатковою накладною № ПЛ-0001883 від 09.10.2008 р., виникли між сторонами поза межами дії Договору, застосування штрафних санкцій, передбачених Договором, є неправомірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума збитків від інфляції –480,03 грн., 3% річних –74,43 грн.(розрахунки в матеріалах справи).

Згідно контррозрахунку відповідача, сума збитків від інфляції – 39,80 грн., 3% річних - 4,90 грн.

Суд дійшов висновку, що розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, надані відповідачем, відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно задоволених вимог.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; 04112, м. Київ, вул. Гонти, 7, код 04012655, р/р 260065426 в АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Науково-виробничого приватного підприємства „Пласт” (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 1, код 14347180, р/р 26004027241491 у Шевченківському від КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322421) 4 975 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 20 коп. основного боргу, 39 (тридцять дев’ять) грн. 80 коп. збитків від інфляції, 4 (чотири) грн. 90 коп. –3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти вимог –відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко