Рішення № 8374275, 15.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/6015.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міра будматеріали"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК –Маркет"

простягнення 8 957,45 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Прилуцька Л.О.

від відповідача:не з'явився Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міра будматеріали" (надалі –ТОВ "Міра будматеріали" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК –Маркет" (надалі –ТОВ "МЖК –Маркет") про стягнення 8 957,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2006 –2008 року на підставі видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 763,91 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 1 853,31 грн. та 3% річних у розмірі 340,23 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2010 р. порушено провадження у справі №48/60 та призначено її до розгляду на 15.02.2010 р.

У судове засідання 15.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання 15.02.2010 р. не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Горького, 103-А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5090036 від 11.02.2010 р. та вказано в позові.

Також судом було додатково відправлено ухвалу суду на поштову адресу відповідача (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5), що зазначена в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2006 р. між ТОВ "Міра будматеріали" (продавець) та ТОВ "МЖК –Маркет" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №44 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1.1 та 4.1.1 Договору продавець продає, а покупець купує товар, згідно з накладними, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 7.1 Договору погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2006 р.

В період дії Договору позивач на підставі видаткових накладних передав, а відповідач прийняв товар та оплатив його повністю, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Сторонами не надано доказів пролонгації договору купівлі-продажу №44 від 04.01.2006 р. або доказів вчинення сторонами дій, спрямованих на схвалення продовження Договору, оскільки ні видаткові накладні, ні рахунки-фактури, ні банківські виписки не містять посилань на договір купівлі-продажу №44 від 04.01.2006 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що договір поставки №44 від 04.01.2006р. закінчив свою дію 31.12.2006 р., а сторонами не надано доказів того, що у період з 2007 по 2008 рік поставка товару здійснювалася саме на виконання такого договору.

Протягом 2007-2008 років позивач поставив на адресу відповідача товар, а відповідач його прийняв та оплатив частково, що підтверджується видатковими накладними та виписками з банківського рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконання відповідачем грошового зобов’язання по сплаті позивачу 6 763,91 грн. за отриманий товар.

Із змісту всіх видаткових накладних за якими здійснювалася поставка товару протягом 2007-2008 років вбачається, що вони не містять посилання на умови Договору, відсутні такі послання і в призначеннях платежу за якими здійснювалася оплата.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Видаткові накладні за якими позивач здійснював поставку товару на користь відповідача протягом 2007-2008 років містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представника ТОВ "МЖК-Маркет".

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу, оформлений видатковими накладними, а тому такі правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продукція, яка поставлена в період дії Договору, оплачена відповідачем, а тому не є предметом даного спору, а в період 2007 –200 років позивачем поставлено продукції на суму 42 288,93 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Доказів того, що поставка товару здійснювалася саме на виконання Договору сторонами не надано, а тому до правовідносин стосовно визначення строку виконання грошового зобов’язання відповідача по оплаті отриманого згідно видаткових накладних товару не можуть застосовуватися положення п.4.1.2 Договору.

Зміст накладних, якими оформлені правовідносини між сторонами, не містить строку виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією №103 від 18.11.2008 р. позивач вимагав від відповідача сплатити борг за поставлену продукцію у розмірі 6 763,91 грн.

За таких обставин, з урахуванням ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов’язаний був виконати свій обов’язок по оплаті отриманого товару до 25.11.2008 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 6 763,91 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "МЖК-Маркет" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Міра будматеріали" про стягнення з ТОВ "МЖК-Маркет" заборгованості у розмірі 6 763,91 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 1853,31 грн. та 3% річних у розмірі 340,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 15.03.2008 р. по 16.11.2009 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов’язання було 25.11.2008 р., то суд здійснює перерахунок інфляційних та 3% річних за період з 26.11.2008 р. по 16.11.2009 р.

За перерахунком суду з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 197,91 грн. та сума інфляційних нарахувань в розмірі 919,89 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "МЖК-Маркет" на користь ТОВ "Міра будматеріали" заборгованості у розмірі 6 763,91 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 919,89 грн. та 3% річних у розмірі 197,91 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 933,42грн. та 3% річних у розмірі 142,32 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра будматеріали" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Маркет" (03150, м.Київ, вул. Горького, 103-А; ідентифікаційний код 33052244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра будматеріали" (01013, м. Київ, вул.Будіндустрії, 5; ідентифікаційний код 31745657) заборгованість у розмірі 6 763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн. 91 коп., суму інфляційних нарахувань у розмірі 919 (дев’ятсот девятнадцять) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 197 (сто дев’яносто сім) грн. 91 коп., державне мито у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 207 (двісті сім) грн. 66 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко