Рішення № 83739847, 19.08.2019, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

19.08.19 387/273/19

2/394/228/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання Владовій В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ Кіровоградської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ГУ НП в Кіровоградській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в якій просить стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та в рахунок повернення сплачених сум за надання правової допомоги в адміністративній справі 10000 грн. Судові витрати просить розподілити в порядку, визначеному ЦПК України.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про слухання справи у їх відсутності, тобто скористалися своїм правом, передбаченим ст. 211 ЦПК України, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач - Державна казначейська служба України в судове засідання не з`явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення, про причини неявки суд не повідомили. Відзив на позовну заяву не подано. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області року надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що до позивача не було застосовано адміністративний арешт чи виправні роботи, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Матеріали справи не містять протоколу про адміністративне затримання позивача. Тобто, підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні. Дії працівників поліції в даному випадку незаконними чи неправомірними у встановленому законом порядку не визнано. Також, сам факт закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, не є безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Тобто, відсутні належні докази, які б вказували на те, в чому ж полягає спричинена моральна шкода, а також наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її заподіянні. Вважають, що витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. документально не підтверджені та не доведені. Документи надані представником на підтвердження сплати гонорару, на їх думку, є неналежними. За вказаних обставин, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі. Із матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, позивач і його представник звернулись до суду із заявою про слухання справи у їх відсутність, тому підстав для відкладення судового засідання суд не вбачає. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Згідно постанови Кропивницького апеляційного суду від 27.12.2018 року, апеляційну скаргу задоволено. Постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2018 року - скасовано, а провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрито, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова набрала законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до п.2 ч.1 ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Згідно п.5 Постанови ПВСУ №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди") відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У відповідності до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові зокрема внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Згідно п. 4 ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення. Статтею 3 Закону визначено, що у випадках вказаних в ст. 1 Закону громадянинові відшкодовуються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

На підставі п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу як адміністративного стягнення. Згідно ч.5 та ч.6 ст. 4 цього Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За правилами ч. 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що згідно постанови Кропивницького апеляційного суду від 27.12.2018 року, апеляційну скаргу захисника Ведющенка В.В. в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, а постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік - скасовано, а провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрито, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова набрала законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає, а тому вищевказане є підставою для відшкодування завданої позивачу, у зв`язку з цим, моральної шкоди. Дійсно позивач переніс моральні страждання, оскільки він був вимушений звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій працівників поліції і тим самим відстояти свою честь та гідність.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством з урахуванням глибини страждань позивача, з урахуванням того наскільки були порушені його нормальні життєві зв`язки, які зусилля ним були застосовані для відновлення цих зв`язків та для організації свого життя.

Суд вважає, що позивачем надано докази та обґрунтований розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а саме враховуючи те, що позивач, дійсно був вимушений відстоювати свої права в судовому порядку, оскільки був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до п.4 ст.3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Відповідно до п.п. 4, 6, 11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року, завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові, відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Для визначення розміру шкоди, переліченої в пп. 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при скасуванні постанови районного (міського) суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд, який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

23.10.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ведющенко В.В., повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 394 та ордером серія КР №75849, укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду про визначення суми гонорару адвоката, згідно якої гонорар адвоката становить 10000 грн.

На підтвердження розрахунку витрат по наданню правничої допомоги складено акт прийому-передачі виконаних робіт по наданню правової допомоги від 28.12.2018 року, всього до сплати 10000 грн. Згідно квитанції ААКР №691615 від 28.12.20178 року, ОСОБА_1 сплатив адвокату Ведющенку В.В. 10000 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення в рахунок повернення сплачених сум за надання правової допомоги в розмірі 10000 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді сплати судового збору за даною категорією справи, суд вважає необхідним віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23,1176 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду», ст.ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 (дві тисячі) грн..

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн..

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено через Новоархангельський районний суд до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію даного рішення невідкладно надіслати учасникам справи

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Добровеличківським РВ УМВС України 28.06.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

Державна казначейська служба України, місце знаходження м. Київ вул. Бастіонна, 6.

Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, місце знаходження м. Кропивницький вул. В.Чміленка, 41, код юридичної 40108709.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Краснопольська Л.П.