Рішення № 8373967, 10.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/26810.02.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва

До Житлово-будівельного кооперативу „Обчислювач-11”

Про стягнення 448846,02 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Коміссарова Т.А. –предст. (дор. у справі); Пономаренко В.І. –предст. (дов. у справі), однак у судові засідання 14.10.2009, 16.12.2009 та 10.02.2010 не з»явились;

Від відповідача: Селезнева С.М. –предст. (дов у справі); Середа С.М. –предст. (дов. у справі);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 341114,13 грн. заборгованості за надані послуги, 3% річних у розмірі 25 030,51 грн., 82701,38 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, а також про стягнення витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2007р. порушено провадження у справі № 47/268 та призначено її розгляд на 17.10.2007р.

17.10.2007р. судове засідання було перенесено на 24.10.2007р.

У судовому засіданні 24.10.2007р. позивач надав суду уточнення позовних вимог, у відповідності до яких просив суд стягнути з відповідача 306336,36 грн. заборгованості за надані послуги, 3% річних у розмірі 25 030,51 грн., 82701,38 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.10.2007р. у відповідності до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 05.12.2007р. Також, цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання сторін від 24.10.2007р. про продовження строку розгляду спору у справі №47/268 на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 цієї статті.

05.12.2007р. судове засідання було перенесено на 17.12.2007р.

17.12.2007р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 30.01.2008р.

30.01.2008р. представник позивача заявив клопотання про зобов”язання відповідача провести звірку взаєморозрахунків. Судом вказане клопотання було задоволено, у зв”язку з чим ухвалою від 30.01.2008р. розгляд справи було відкладено на 26.02.2008р. .

26.02.2008р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2008р.

20.03.2008р. розгляд справи було відкладено 02.04.2008р., у зв’язку з необхідністю витребування від сторін нових доказів.

02.04.2008р. у судове засідання з’явились представники обох сторін.

Представники позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивач надавав відповідачу належним чином послуги у відповідності до умов договору від №4 від 05.01.1998р., а відповідач, в свою чергу, не розрахувався з позивачем за надані останнім послуги.

Представники відповідача проти заявлених позовних вимог позивача заперечили, посилаючись на те, що позивачем послуги, які передбачені в договорі №4 від 05.01.1998р. надавались не в повному обсязі та неналежним чином. Також, відповідач наполягав на тому, що розрахунки 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції зроблені позивачем невірно. Крім цього, відповідач зазначив про те, що позивачем не було належним чином повідомлено відповідача про зміну тарифів, просив суд застосувати строк позовної давності до правовідносин між сторонами та наполягав на тому, що згідно попередження позивача №773 від 02.06.2006р. укладений між сторонами договір розірвано з 01.07.2006р., а тому подальші нарахування є безпідставними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2008р. у справі 47/268 було призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу з метою встановлення документальної обґрунтованості суми основного боргу, заявленої до стягнення позивачем, сум 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції відповідно, правильності нарахування цих сум тощо. Проведення вказаної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (01025, м. Київ, вул. В. Житомирська, 19, а провадження у справі №47/268 було зупинено до надходження до Господарського суду міста Києва висновку судової експертизи, та повернення матеріалів справи №47/268 до Господарського суду міста Києва.

22.07.2009 до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №47/268 та повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість проведення у справі №47/268 судової бухгалтерської (економічної) експертизи, у звязку з її неоплатою позивачем, на якого суд ухвалою від 02.04.2008р. поклав оплату зазначеної експертизи.

Ухвалою від 14.09.2009р. суд поновив провадження у справі №47/268 та призначив її до розгляду на 14.10.2009р.

14.10.2009р. у судове засідання з»явились представники відповідача, представники позивача у судове засідання не з»явились, причин неявки суду не повідомили, у зв»язку з чим суд відклав розгляд справи на 16.12.2009р.

16.12.2009р. у судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2010р.

10.02.2010р. у судове засідання з’явились представники відповідача.

Представники позивача в судове засідання 10.02.2010р. не з’явились, причин неявки суду не повідомили. Через канцелярію господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавали.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було надано відповідачу, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, послуги з обслугування будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 4-Б, а відповідачем зазначені послуги були оплачені частково, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів.

Представники відповідача надали суду відзив на позов та числені пояснення по суті спору, в яких проти заявлених позовних вимог заперечили, посилаючись на те, вищевказані послуги надавались позивачем неякісно, невірно розраховувалась сума боргу за обслуговування будинку та прибудинкової території, позивачем в односторонньому порядку збільшувалась сума оплати за надані по укладеному між сторонами договору послуги тощо.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.1998 між ЖЕК -1106, правонаступником якого є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва, в якості підрядника та відповідачем - Житлово – будівельним кооперативом „Обчислювач - 11”, в якості замовника, було укладено договір №4, у відповідності до умов п.1 якого, замовник (відповідач) передав, а підрядник (позивач) прийняв на обслуговування будинок та прибудинкову територію за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 4-Б.

Відповідно до п.2 даного договору підрядник (позивач) зобов”язався обслуговувати будинки та прилеглу територію кооперативу (відповідача) та проводити наступні роботи, що забезпечують належний санітарно –технічного стану будинку: зокрема –технічне обслугування конструктивних елементів і інженерного обладнання будинку, прибирання і освітлення місць загального користування, підготовку будинку і обладнання до експлуатації в зимовий період, аварійне обслугування тощо.

Відповідно до п.3.б. даного договору, кооператив (відповідач) зобов’язався зокрема проводити оплату за експлуатаційне обслуговування будинків згідно з діючими нормативними документами.

Згідно п.4 цього ж договору, вартість обслуговування будинків кооперативу (відповідача) (без ведення бухобліку) становила 0,19 грн. за один метр корисної площі будинку, що при корисній площі будинку –6135,60 кв.м. становить 1165,76 грн.

Згідно пункту 6 даного договору оплату за обслуговування кооператив (відповідач) перераховує не пізніше 10 числа наступного місяця.

Оскільки договором №4 від 05.01.1998 не було передбачено складання актів виконаних робіт чи будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували фактичне надання послуг Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва Житлово-будівельному кооперативу "Обчислювач-11" (послуги надаються на підставі договору, вартість яких оплачується щомісяця, виходячи із сум визначених цим договором згідно з діючими нормативними документами), то позивачем до позовних матеріалів та заяви про уточнення позовних вимог долучено розрахунок суми основного боргу відповідача перед позивачем, у відповідності до якого, позивачем розраховано суму основного боргу за період з 01.01.1998 по 01.09.2007.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до відповідача з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.10.2007) про стягнення з останнього 306336,36 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 25030,51 грн., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 82701,38 грн., 4488,46 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарським судом міста Києва було призначено у справі №47/268 судову бухгалтерську (економічну) експертизу з метою встановлення документальної обґрунтованості суми основного боргу, заявленої до стягнення позивачем, сум 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції відповідно, правильності нарахування цих сум тощо, однак у зв»язку з неоплатою позивачем вказаної експертизи, вона проведена не була.

Статтею 901 Цивільного кодексуУкрани встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

Стаття 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Стаття 632 Цивільного кодексу України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема висновками судових експертів.

Вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач у своєму розрахунку до заяви про уточнення позовних вимог розраховує заборгованість відповідача виходячи з наявності негативного сальдо відповідача на користь позивача станом на 01.01.1998 у розмірі 58156,07 грн., однак договір за яким позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача в даному провадженні укладено між сторонами 05.01.1998, отже зазначена заборгованість відповідача не могла виникнути за вищевказаним договором, а ніяких інших доказів в підтвердження негативного сальдо позивачем не надано, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині (58156,07 грн.) не є законними та обгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про застосування у справі № 47/268 строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України (якою встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується) відповідачем неодноразово (згідно розрахунку позивача до заяви про уточнення позовних вимог) здійснювались оплати заборгованості за договором №4 від 05.01.1998 (які відповідачем не оспорювались), а тому суд приходить до висновку про те, що перебіг строку позовної давності переривався визнанням відповідачем заборгованості перед позивачем, остання проплата була здійснена відповідачем в грудні місяці 2005р., а тому на момент звернення позивача до суду з позовом (ним подано позов до господарського суду міста Києва 26.06.2007р.) ним не пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з позовом по вищевказаному договору.

Крім цього, судом не визнається обґрунтованим твердження відповідача про те, що згідно попередження позивача №773 від 02.06.2006р. укладений між сторонами договір розірвано з 01.07.2006р., а тому подальші нарахування позивачем оплати по укладеному між сторонами договору є безпідставними, оскільки згідно статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду, оскільки в наявних у справі матеріалах не міститься погодження відповідача на розірвання договору, як це передбачено нормами чинного законодавства України. У судовому порядку зазначений договір, відповідно до наявних в матеріалах справи документів, розірвано не було.

Також, у своєму відзиві на позов та доповненні до нього відповідач стверджує, що позивач в односторонньому порядку змінював ціну договору, що є на думку відповідача недопустимим та незаконним. Договором, яким було укладено між сторонами, а саме п.3.б. даного договору, було передбачено, що кооператив (відповідач) зобов’язався зокрема проводити оплату за експлуатаційне обслуговування будинків згідно з діючими нормативними документами. Згідно пояснень представників позивача у судових засіданнях, вказана сфера відносин між сторонами стосовно ціни послуг регулюється КМДА, розпорядження якої про зміну тарифів отримуються позивачем, публікуються у пресі та є обов»язковими до виконання позивачем, у зв»язку з чим, ним розраховувалась оплата по тарифам, які неодноразово змінювались з моменту укладення договору між сторонами (05.01.1998р.). Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що умовами договору (п.3.б цього договору) та нормами чинного законодавства України передбачено, що ціни на послуги, які надавались позивачем регулюються КМДА, у зв»язку з чим суд приймає як належний розрахунок позивача по зміненим тарифам.

Крім цього, судом розглянуто твердження відповідача у відзиві на позов та доповненні до нього про те, що позивачем послуги, які передбачені в договорі №4 від 05.01.1998р. надавались не в повному обсязі та неналежним чином, у зв»язку з чим, ним надано суду числені звернення до позивача про необхідність виконання робіт, договори з різними організаціями на виконання робіт тощо. Розглянувши подані відповідачем матеріали, судом встановлено, що у своїх зверненнях до позивача відповідач просив позивача ліквідувати аварії, встановити світильники, провести ремонтні роботи, необхідність заміни сантехника –слюсара тощо, що в свою чергу не є належним доказом (як дефектні акти тощо) неналежного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору, доказів протилежного суду на момент розгляду справи по суті не надано. Крім цього, відповідач стверджує, що ним було укладено інші договори на виконання ремонтних робіт в будинку за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 4-Б, договір з АК «Київвводоканал», договори на поставку необхідних для будинку матеріалів тощо, що було спричинено неналежним виконанням позивачем своїх зобов»язань по укладеному між сторонами договору. Однак суд не вбачає наявність причинно-наслідкового зв»язку між неналежним виконанням позивачем, як стверджує відповідач, своїх зобов»язань по договору №4 від 05.01.1998 та укладенням відповідачем договорів з іншими організаціями на проведення ремонтних робіт та поставку необхідного обладнання, оскільки відповідач будь яким чином не обмежений у своєму праві на укладання інших договорів з іншими організаціями, що в свою чергу не є належним доказом в підтвердження неналежного виконання позивачем своїх зобов»язань по договору №4 від 05.01.1998 р.

За розрахунком позивача, який судом перевірено і з яким суд позоджується за виключенням наявності негативного сальдо станом на 01.01.1998 , розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 248180,29 грн. (306336,36 грн. (боргу за розрахунком позивача) –58156,07 грн. (сальдо станом на 01.01.1998 ) = 248180,29 грн.).

Також, суд, розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25030,51 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 82701,38 грн., у зв”язку з чим, приходить до висновку про залишення вказаних позовних вимог без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, у зв»язку з неподанням позивачем належним чином оформленого розрахунку цих позовних вимог за належний період із зазначенням відповідних періодів нарахування та належних сум основного боргу на які здійснюється нарахування 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.10.2007) підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 248180,29 грн., а позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції підлягають залишенню без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –2481,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 65,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 81, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Обчислювач-11” (код ЄДРПОУ 24361814, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Я. Коласа, 4-Б) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва (код ЄДРПОУ 03366552, місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17) 248 180 (двісті сорок вісім тисяч сто вісімдесят) грн. 29 коп. основного боргу, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 65 (шістдесят п»ять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5.          Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25 030,51 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 82701,38 грн. –залишити без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               С.Р.Станік

підписано: 16.02.10