Рішення № 8373874, 10.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/81510.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ» ДоГоловного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Третя особаГоловного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Простягнення 17921, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.          

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача :           Рогожук С.Л., дов. № б/н від 01.07.2009 р.          

Від відповідача:           Кривенко С.А., дов. № 011-09/26 від 13.01.2010 р.

Від третьої особи:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ»до Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 15000, 00 грн. основного боргу, 2440, 00 грн. інфляційних нарахувань, 481, 00 грн. річних відсотків у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 97 від 18.08.2008 р.

Ухвалою суду від 16.11.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/815 та призначено її розгляд на 09.12.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 09.12.2009 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 16.11.2009 р. та копію позовної заяви з додатками відповідачу, а також заяву про уточнення позовних вимог та збільшення суми позову, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 15000, 00 грн. основного боргу, 2790, 00 грн. інфляційних нарахувань, 544, 00 грн. річних відсотків у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 97 від 18.08.2008 р. Крім того, просив відшкодувати йому 183, 34 грн. витрат на сплату державного мита, 236, 00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2000, 00 грн. витрат на правову допомогу, 30, 07 грн. витрат на отримання довідок з єдиного державного реєстру, 41, 40 грн. витрат на поштові послуги, пов’язані з розглядом справи, та 40, 00 грн. витрат на отримання довідки з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.

Представник відповідача відзиву на позов не надав. У судовому засіданні 09.12.2009 р. надав суду клопотання про відкладення розгляду справи та зобов’язання позивача направити копію позовної заяви з додатками до неї на адресу відповідача.

Розглянувши дане клопотання відповідача, суд задовольнив його частково, розгляд справи відклав до 20.01.2010 р. для надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати відзив на позовну заяву.

Клопотання відповідача в частині зобов’язання позивача направити копію позовної заяви з додатками до неї на адресу Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суд відхилив, оскільки дана вимога позивачем була виконана при поданні позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 20.01.2010 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог та збільшення суми позову, у якій просив стягнути з відповідача 15000, 00 грн. основного боргу, 2949, 00 грн. інфляційних нарахувань, 597, 00 грн. річних відсотків у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 97 від 18.08.2008 р. Крім того, просить відшкодувати йому 185, 28 грн. витрат на сплату державного мита, 236, 00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2000, 00 грн. витрат на правову допомогу, 30, 07 грн. витрат на отримання довідок з єдиного державного реєстру, 41,00 грн. витрат на поштові послуги, пов’язані з розглядом справи, та 40, 00 грн. витрат на отримання довідки з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.

Представник відповідача у судовому засіданні подав до суду письмовий відзив на позов та заявив клопотання про залучення до участі у даній справі Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Дане клопотання суд визнав обґрунтованим, у зв’язку з чим задовольнив.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є бюджетною установою, видатки якої фінансуються з державного бюджету, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача, суд, за таких обставин, суд залучив до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв’язку з чим ухвалою суду від 20.01.2010 р. розгляд справи № 37/815 було відкладено до 03.02.2010 р.

У судовому засіданні 03.02.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а також надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 15000, 00 грн. основного боргу, 2949, 00 грн. інфляційних нарахувань, 614, 00 грн. річних відсотків у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 97 від 18.08.2008 р. Крім того, просить відшкодувати йому 185, 28 грн. витрат на сплату державного мита, 236, 00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2000, 00 грн. витрат на правову допомогу, 30, 07 грн. витрат на отримання довідок з єдиного державного реєстру, 51,00 грн. витрат на поштові послуги, пов’язані з розглядом справи, та 40, 00 грн. витрат на отримання довідки з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 03.02.2010 р. було оголошено перерву до 10.02.2010 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ»(виконавець) та Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) було укладено договір на соціально-творче замовлення № 97 від 18.08.2008 р., відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов’язання виконати замовлення з підготовки та проведення виставки творів члена НСХУ Одайник О.В. 22-30 вересня 2008 р. в художній галереї «Мистець».

Пунктом 1.3. договору № 97 від 18.08.2008 р. встановлено, що термін дії цього договору починається з моменту його підписання та закінчується 31.12.2008 р.

В пункті 2.1.4 договору № 97 від 18.08.2008 р. зазначено, що виконавець зобов’язався після проведення заходу подати в двотижневий термін акти виконаних робіт та виконавчий кошторис.

На виконання умов договору № 97 від 18.08.2008 р. позивачем були в повному обсязі виконані послуги з підготовки та проведення виставки творів члена НСХУ Одайник О.В., в обумовлені договором строки надані відповідачу необхідні документи: акт виконаних робіт № 1 від 24.09.2008 р. та виконавчий кошторис від 12.08.2008 р., відповідно до яких Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов’язано сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ»15000, 00 грн.

Згідно з пунктом 1.2. вищевказаного договору, загальна сума витрат, визначена замовником на проведення заходу, складає 15000, 00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 2500, 00 грн.

У відповідності до пункту 2.2. даного договору, замовник зобов’язався перерахувати виконавцю кошти після надання акту виконаних робіт та виконавчого кошторису.

Відповідач свої зобов’язання за вищезазначеним договором не виконав, грошові кошти не сплатив, у зв’язку з чим його заборгованість станом на момент подання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ» позовної заяви до Господарського суду міста Києва становить 15000, 00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 15000, 00 грн. основного боргу, а також 2949, 00 грн. інфляційних нарахувань та 614, 00 грн. річних відсотків у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 97 від 18.08.2008 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.12.08 р. ТОВ «ЕМІРАТ»направило на адресу відповідача лист-вимогу № 30/12-1 з проханням перерахувати суму боргу до кінця 2008 року, на який відповідач листом від 10.01.2009р. повідомив, що погашення кредиторської заборгованості буде здійснюватись у 2009 році при обов’язковому включенні до Програми державних, міських свят та культурно-мистецьких заходів на 200 рік та надання фінансування Головним фінансовим управлінням.

Враховуючи, що нормами чинного законодавства України не передбачено право боржника самостійно та в односторонньому порядку встановлювати строки погашення боргу, а також зважаючи на те, що статтею 530 Цивільного кодексу України визначено обов’язок боржника виконати обов’язок, виконання якого вимагає кредитор, у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, то за таких обставин Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що строк виконання зобов’язання відповідачем щодо оплати виконаного позивачем замовлення настав 07.01.2009 р.

Проте відповідач у зазначений строк своє зобов’язання не виконав, оплату коштів позивачу не здійснив.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність фінансування з бюджету видатків на погашення заборгованості перед позивачем.

При цьому відповідач не надав суду жодних доказів того, що він для прискорення процесу щодо отримання належних йому коштів для погашення заборгованості перед позивачем звертався до державних органів, уповноважених фінансувати його видатки, а також доказів звернення до суду з відповідним позовом щодо належного фінансування зареєстрованих бюджетних зобов’язань, тощо.

В свою чергу, позивач не є стороною у правовідносинах між Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та державним органом, який виділяє кошти з Державного бюджету на фінансування видатків відповідача, а тому не може вплинути на обставину щодо надходження коштів для оплати витрат відповідача.

Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке було залучено до участі у даній справі третьою особою, будь-яких пояснень, які б спростовували позовні вимоги, суду не надало.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ»про стягнення з Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) основного боргу в розмірі 15000, 00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 2949, 00 грн. інфляційних нарахувань та 614, 00 грн. річних відсотків у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 97 від 18.08.2008 р. за період з 01.09.2008 р. до 03.02.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, судом було встановлено помилковість визначення строку, коли виникла заборгованість у відповідача перед позивачем, виходячи з наступного.

Договором № 97 (пункт) передбачено, що замовник зобов’язується перерахувати виконавцю кошти після надання акту виконаних робіт та виконавчого кошторису. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що строк виконання боржником обов’язку з оплати не встановлений, тому до даних правовідносин слід застосувати частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

30.12.08 р. ТОВ «ЕМІРАТ»направило на адресу відповідача лист-вимогу № 30/12-1 з проханням перерахувати суму боргу до кінця 2008 року, а отже - строк виконання зобов’язання відповідачем щодо оплати виконаного позивачем замовлення настав 07.01.2009 р., а не у вересні 2008 року, як це вважає позивач.

За таких обставин період прострочення для розрахунку інфляційних нарахувань становить –з січня 2009 року до грудня 2009 року включно, а для розрахунку річних відсотків –з 08.01.2009р. до 03.02.2010 р.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 15000, 00 грн., з нього за розрахунком суду, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1845, 00 грн. інфляційних нарахувань та 483, 29 грн. річних відсотків.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ» підлягає задоволенню повністю.

Позивач також просить відшкодувати йому 185, 28 грн. витрат на сплату державного мита, 236, 00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2000, 00 грн. витрат на правову допомогу, 30, 07 грн. витрат на отримання довідок з єдиного державного реєстру, 51,00 грн. витрат на поштові послуги, пов’язані з розглядом справи, та 40, 00 грн. витрат на отримання довідки з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду договір б/н від 01.07.09 р., довіреність № б/н від 01.07.09 р., копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Рогожук С.Л. При цьому позивачем не надано суду платіжне доручення на суму 2000, 00 грн., яке б підтверджувало сплату за адвокатські послуги, зазначені в договорі №б/н від 01.07.09 р.

          Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, суд встановив, що за договором №б/н від 01.07.09 р. адвокат Рогожук С.Л. надав позивачу адвокатські послуги, проте доказів сплати йому позивачем винагороди в сумі 2000, 00 грн. суду не надано.

За таких обставин судові витрати на послуги адвоката відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України не підлягають.

При цьому, позивачем надано докази понесення витрат, пов’язаних з судовим розглядом даної справи, щодо 185, 28 грн. витрат на сплату державного мита, 236, 00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 30,07 грн. витрат на отримання довідок з єдиного державного реєстру, 51,00 грн. витрат на поштові послуги, пов’язані з розглядом справи, та 40, 00 грн. витрат на отримання довідки з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.

Приймаючи до уваги, що позов ТОВ «ЕМІРАТ»задовольняється частково, то витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (бул. Т. Шевченка,3, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 02231933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМІРАТ»(вул. Драйзера. 9-в, кв. 138, м. Київ, 02225, код ЄДРПОУ 31752491) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1845 (одна тисяча вісімсот сорок п’ять) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 29 коп. річних відсотків, 173 (сто сімдесят три) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита, 220 (двісті двадцять) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 30 (тридцять) грн. 07 коп. витрат на отримання довідок з єдиного державного реєстру, 51 (п’ятдесят одну) грн. 00 коп. витрат на поштові послуги, пов’язані з розглядом справи, та 40 (сорок) грн. 00 коп. витрат на отримання довідки з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.