Рішення № 83735522, 12.08.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4590/19

2/357/2703/19

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Л. М. ,

при секретарі - Зінченко А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилався на те, що він з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року працював у ФОП ОСОБА_2 на посаді ювеліра-модельєра але за вказаний період роботи відповідач не виплатив позивачу заробітну плату в сумі 32 000 гривень. Позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року в сумі 32 000 гривень та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову, позов вважає безпідставним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки ним повністю виплачена ОСОБА_1 заробітна плата за період його роботи з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року у розмірі , передбаченому умовами трудового договору від 10.04.2017 року. Також, відповідач у відзиві вказував на те, що він не порушив жодні права ОСОБА_1 у сфері трудових відносин, оскільки ним було виплачено позивачу належну йому заробітну плату за період його роботи з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року, що підтверджується письмовими доказами доданими до відзиву: розрахунковими відомостями організацій за період з квітня 2017 року по січень 2018 року включно; відомостями на виплату грошей: №№ 23,29 за квітень 2017 року; №№33,35 за травень 2017 року; №№39, 42 за червень 2017 року; №№ 44, 45 за липень 2017 року; №№ 46, 48 за серпень 2017 року; №№49,50 за вересень 2017 року; №№51,55 за жовтень 2017 року; №№ 57, 63 за листопад 2017 року; №№ 68, 1 за грудень 2017 року; №№ 2, 5 за січень 2018 року; наказом (розпорядженням) №4-К від 31.01.2018 року про від 31.01.2018 року на якому позивач власноручно 31.01.2018 року написав, що розрахункові він отримав та претензій не має. Заборгованість по зарплаті у ФОП ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 відсутня, моральна шкода позивачу не спричинена.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якій вказав на те, що розрахункові відомості за №№39, 42 за червень 2017 року; №№ 44, 45 за липень 2017 року; №№ 46, 48 за серпень 2017 року; №№ 49,50 за вересень 2017 року; №№ 51,55 за жовтень 2017 року; №№ 57, 63 за листопад 2017 року; №№ 68,1 за грудень 2017 року; №№ 2,5 за січень 2018 року є підробленими, оскільки підписи у вказаних відомостях позивач не ставив і підписи у відомостях відрізняються від його підпису. Також позивач вказав, що стосовно того, що на наказі про звільнення стоїть його підпис з написом «розрахунок отримав, претензій немає», то даний факт пояснюється тим, що його було повідомлено, що розрахунок буде проведений лише після того, як позивач розпишеться і зробить даний підпис, однак, розрахунку ним отримано не було.

Відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, де вказав, що у розрахункових відомостях за №№39, 42 за червень 2017 року; №№ 44, 45 за липень 2017 року; №№ 46, 48 за серпень 2017 року; №№49,50 за вересень 2017 року; №№51,55 за жовтень 2017 року; №№ 57, 63 за листопад 2017 року; №№ 68, 1 за грудень 2017 року; №№ 2, 5 за січень 2018 року містяться підписи позивача про отримання заробітної плати і позивач отримав заробітну плату в розмірах, вказаних у вищевказаних розрахункових відомостях. Відповідач вказав на те, що 31.01.2018 року ним було проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 і при звільненні останньому було виплачено всі суми, що належали ОСОБА_1 . Після виплати повного розрахунку ОСОБА_1 останній на наказі (розпорядженні) від 31.01.2018 року власноруч 31.01.2018 року написав, що розрахункові він отримав та претензій не має. Відповідач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановле них цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказу вання не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наказом (розпорядженням) №64-к від 07.04.2017 року про прийняття на роботу виданого ФОП ОСОБА_2 . ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 10.04.2017 року на посаду ювеліра-модельєра. /а.с. 28/.

10.04.2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Згідно до вказаного договору працівник ОСОБА_1 зобов`язувався виконувати обов`язки ювеліра-модельєра, а ФОП ОСОБА_2 зобов`язувався виплачувати працю працівника у розмірі 3200 грн. /п.п.2,3 трудового договору/. Умовами трудового договору також передбачено, що заробітна плата працівника підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством про прибутковий податок з громадян /п.11 трудового договору/, а також передбачено що працівник підлягає загальнообов`язковому державному страхуванню і сплата страхових внесків провадиться у розмірах і порядку, визначених законодавством / п. 12 трудового договору/. /а.с. 27/.

Наказом (розпорядженням) №4-К від 31.01.2018 року про припинення трудового договору (контракту) виданого ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнений 31.01.2018 року з посади ювеліра-модельєра за згодою сторін. У вказаному наказі зазначено про необхідність проведення повного розрахунку по заробітній платі та нарахування компенсації за невикористану відпустку чергову за період з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року в кількості 20 календарних днів. З вказаним наказом (розпорядженням) ОСОБА_1 був ознайомлений 31.01.2018 року про що мається запис на вказаному наказі (розпорядженні), а також на наказі (розпорядженні) ОСОБА_1 власноручно написав, що розрахункові він отримав та претензій не має.

Згідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За період роботи з 10.04.2017 року та по 31.01.2018 року ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 було повністю виплачено заробітну плату у розмірі передбаченому умовами трудового договору від 10.04.2017 року, що підтверджується розрахунковими відомостями організацій за період з квітня 2017 року по січень 2018 року включно. /а.с. 57-66/. Також вказане підтверджується відомостями на виплату грошей: №№ 23,29 за квітень 2017 року; №№33,35 за травень 2017 року; №№39, 42 за червень 2017 року; №№ 44,45 за липень 2017 року; №№ 46,48 за серпень 2017 року; №№49,50 за вересень 2017 року; №№51,55 за жовтень 2017 року; №№ 57,63 за листопад 2017 року; №№ 68,1 за грудень 2017 року; №№ 2,5 за січень 2018 року. /а.с. 31-56/.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за період з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року в сумі 32 000 гривень є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення оскільки ФОП ОСОБА_2 повністю виплачена заробітна плата ОСОБА_1 за вищевказаний період, на підтвердження цього відповідач надав суду належні, достовірні та достатні докази.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

31.01.2018 року ФОП ОСОБА_2 було проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 і при звільненні останньому було виплачено всі суми, що належали ОСОБА_1 . Вказане підтверджується наказом (розпорядженням) від 31.01.2018 року на якому ОСОБА_1 31.01.2018 року власноручно написав, що розрахункові він отримав та претензій не має, що підтвердив сам позивач.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачу необхідно відмовити в задоволенні його позову до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року в сумі 32 000 гривень.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 моральної шкоди послався на те, що у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати ФОП ОСОБА_2 він відчуває моральні страждання, втратив нормальні життєві зв`язки, змущений економити на харчах, що негативно впливає на відносини всередині його родини, також порушено його законне право на заробітну плату, принижено честь та гідність позивача, внаслідок чого втрачений престиж та ділова репутація позивача серед знайомих, друзів та родичів.

Позивачу слід відмовити у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5 000 грн., оскільки відповідач не порушив жодні права ОСОБА_1 у сфері трудових відносин, ним було виплачено позивачу належну йому заробітну плату за період його роботи з 10.04.2017 року по 31.01.2018 року і заборгованість по зарплаті у ФОП ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 відсутня.

Посилання позивача у відповіді на відзив про те, що відповідач порущив права позивача на соціальне страхування відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є необґрунтованими і не можуть братися судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, позовні вимоги позивача стосуються стягнення заробітної плати та моральної шкоди, а не виплат на соціальне страхування

Керуючись ст.ст. 21, 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 16.08.2019 р.

СуддяЛ. М. Кошель