Рішення № 83734861, 09.08.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/4468/18

провадження у справі № 2/0285/268/19

09 серпня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючої судді Заполовської Т.Г.,

за секретаря судових засідань Матвіюк Т.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новограді-Волинському

в режимі відеоконференції з Рівненським міським судом Рівненської області

за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у листопаді 2018 року звернулась до суду та просила припинити право на частку, яка складає 1/4, у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зі стягненням на користь останнього грошової компенсації відповідно до висновку експерта та визнати право власності на вказану частку у квартирі за ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем є співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до правовстановлюючих документів частка позивача складає 3/4 ідеальних частин, а частка відповідача - 1/4 ідеальні частини. Відповідач у вказаній квартирі не проживає і ухиляється від обов`язку утримання свого майна, яке йому належить. ОСОБА_4 не проводить поточний ремонт помешкання, не сплачує комунальні послуги. Порядок користування спільною квартирою не встановлювався, питання про виділ частки в натурі також не ставився, оскільки двокімнатна квартира, на думку позивача, є неподільною. Позивач неодноразово ставила питання про сплату відповідачу грошової компенсації, а також не заперечувала, щоб він сплатив їй вартість її частки квартири. З цього приводу вона надіслала відповідачу письмове звернення, яке залишилось без реагування. Позивач просить припинити право власності за відповідачем відповідно до положень ст. 365 ЦК України, зважаючи на те, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена у натурі, також ця двохкімнатна квартира є неподільною, спільне користування нею є неможливе, та таке припинення не завдасть істотної шкоди ОСОБА_4 , який має житло в с. Зоря Рівненського району. З метою захисту своїх прав змушена звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві. Просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Просила відмовити у задоволенні позову, так як припинення права власності за відповідачем завдасть йому істотної шкоди, оскільки останній не має на праві власності іншого житлового приміщення. Крім того, позивач звернулася до суду за захистом непорушеного права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Позивачу належить 3/4 ідеальних частин у праві власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 08.11.2018 року (а.с. 14-16).

Відповідач згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.10.2018 року є власником 1/4 ідеальної частини зазначеної вище квартири (а.с. 11).

Відповідно до звіту про оцінку майна станом на вересень 2018 року ринкова вартість 1/4 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 86 447 грн. (а.с. 6-7).

По справі ухвалою суду була призначена судова будівельно-технічна експертиза, згідно висновку якої № 855/02.19 від 28.02.2019 року встановлено відсутність можливості поділу в натурі між співвласниками відповідно до їх часток у праві власності (1/4 та 3/4) спірної двокімнатної квартири та визначена її ринкова вартість станом на лютий 2019 року в цілому у розмірі 486 700 грн. та, відповідно, її 1/4 частини у розмірі 121 675 грн. (а.с. 87-108).

Згідно квитанції від 19.03.2019 року ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду 121 675 грн. (а.с. 112, 229).

Також 22.12.2018 року відповідач подарував ј частку двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 дружині ОСОБА_5 (а.с. 51-52). Відповідач є власником з 18.01.2019 року нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 (а.с. 128-130).

При вирішенні спору суд керується наступними нормами права.

У силу положень статтей 21, 24, 41 Конституції України, статтей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Таких висновків дійшов ВС/КЦС у справі № 760/8958/15-ц від 30.05.2018 року.

Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності суд приходить до переконання, що позивачем доведено факт, що спільна двокімнатна квартира є неподільною річчю.

Також встановлено, що частка відповідача (25 %) не може бути виділена в натурі.

Позивачем внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача.

Однак у суду відсутні підстави трактувати, що вказана частка у двохкімнатній квартирі є незначною, оскільки згідно висновку експерта вона становить 121 675 грн., що майже у 60 разів перевищує прожитковий мінімум працездатної особи у 2019 року згідно ЗУ «Про державний бюджет України».

Також відсутні правові підстави стверджувати, що припинення права ОСОБА_4 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Оскільки вказане житло є єдиним житловим приміщенням, яке він має на праві власності, він зареєстрований за вказаною адресою з 05.02.2019 року (а.с. 70), тому суд приходить до переконання, що припинення за останнім права власності завдасть відповідачу істотної шкоди, позбавить гарантованого Конституцією України права на житло.

Крім того, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами того факту, що спільне володіння та користування майном є неможливим.

Судом встановлено, що у спільній квартирі не проживають ні позивач, ні відповідач. Фактично у ній продовжує проживати колишній співвласник ОСОБА_6 , який подарував ѕ частки квартири позивачу.

Також заслуговують на увагу доводи представника відповідача, що позивач звернулася до суду за захистом непорушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У судовому засіданні встановлено, що спільна часткова власність між сторонами виникла лише 08.11.2018 року і 28.11.2018 року позивач вже звернулася до суду з вказаним позовом, зазначаючи, що відповідач не проводить поточні ремонти для збереження жилого стану квартири, не сплачує комунальні послуги.

Таким чином, позивачем не доведено, що на момент подання позовної заяви відповідач ухилявся від свого обов`язку утримувати майно та заперечував проти встановлення домовленості користування спільним майном.

Долучена до матеріалів справи копія звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (а.с. 5) без підтвердження одержання відповідачем зазначеного документу не може слугувати доказом ухилення останнім від врегулювання спору у добровільному порядку.

Відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Також необхідно повернути позивачу грошову компенсацію вартості частки квартири, внесену нею на депозитний рахунок ДСА України.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76-83, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/4 ідеальну частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за зі стягненням грошової компенсації та визнання права власності на вказану частку у майні за позивачем - відмовити повністю.

Повернути ОСОБА_1 121 675 (сто двадцять одну тисячу шістсот сімдесят п`ять) грн., внесених на депозитний рахунок ДСА України в Житомирській області згідно квитанції від 19.03.2019 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного тексту рішення 19.08.2019 року.

Головуюча Т.Г. Заполовська