Ухвала суду № 83733540, 20.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.08.2019

Справа №320/68/18

2-п/320/45/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Мелітополі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 320/68/18 від 08.05.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходилась цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 21.01.2011 року у розмірі 106000 грн. 00 коп., з яких: 9471 грн. 98 коп. заборгованість за кредитом, 96528 грн. 02 коп. нараховані відсотки за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

25.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, в якій просить відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості. Заява мотивована тим, що в середині 2014 року у зв`язку із скрутним матеріальним становищем вона була вимушена виїхати на заробітки до АР Крим. До травня 2019 року вона не поверталась до м. Мелітополя, оскільки була притягнута до кримінальної відповідальності та обмежена органами окупаційної влади у виїзді. З 23.07.2015 року до неї була застосована підписка про невиїзд, а згідно вироку Гагарінського районного суду м. Севастополь від 30.11.2017 року було засуджено до одного року позбавлення волі з випробувальним строком на 6 місяців, протягом якого їй було заборонено змінювати місце проживання та зобов`язано щомісячно з`являтись до органів виконання покарань. Після відбуття покарання постановою судового пристава від 05.06.2018 року її було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі Російської Федерації. Повернувшись до м. Мелітополя тільки на початку травня 2019 року вона отримала лист Мелітопольського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, з якого стало відомо про існування виконавчого провадження з примусового стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» необґрунтованими, розрахунок заборгованості не відповідає дійсності. Крім того, просить застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник заявниці – адвокат Сполохов Є.О. у судовому засіданні підтримав заяву про перегляд заочного рішення за викладеними у ній доводами та підставами. Зазначив, що у 2014 році заявниця виїхала з м. Мелітополя до АР Крим на заробітки. Про існування заочного рішення суду, яким з неї було стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.01.2011 року дізналась лише в травні 2019 року. Крім того, представник заявниці просить поновити пропущений з поважної причини строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки зі змістом рішення вона ознайомилась лише 18.06.2019 року, до цього часу про існування рішення їй не було відомо, повістки про виклик до суду вона не отримувала, участь у судових розглядах не приймала. Вважає, що строк пропущений заявницею з поважної причини.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» - у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання заявника про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки документи, надані в обґрунтування поважності пропуску строку видані на території, яка є тимчасово окупованою, а тому є недійсними. Заочне рішення від 08 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості є законним.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 в день проголошення оскаржуваного заочного рішення не отримувала його копію.

Копія заочного рішення суду, яка була направлена відповідачці за зареєстрованим місцем її проживання в м. Мелітополі на виконання вимог ст. 283 ЦПК України також не була їй вручена, на адресу суду повернувся конверт з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.124).

Як вбачається з матеріалів справи, копію вказаного заочного рішення суду отримано представником відповідача тільки 18 червня 2019 року (а.с.128).

В обґрунтування поважності пропуску встановленого законом строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду заявницею надані документи, які були видані державними органами, які розташовані на тимчасово окупованій території АР Крим, а саме: копія вироку Гагарінського районного суду м. Севастополь від 30.11.2017 року, копія довідки № 32/ТО/80/16-4986 від 30.05.2018 кримінально-виконавчої інспекції м. Ялта, копія постанови про тимчасове обмеження на виїзд боржника з Російської Федерації від 05.06.2018 року (а.с.138-146).

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Судом при наданні оцінки наданих заявником документів як доказу приймається до уваги, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, підтверджує зазначені заявником доводи її перебування в АР Крим та обмеження у праві виїзду до виконання покладених на неї обов`язків. Європейський суд з прав людини, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії», зазначає, що "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Даючи оцінку допустимості таких доказів як документам, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає надані заявником документи належними та допустимими доказами у справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України.

Клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення було подане відповідачкою разом із заявою про перегляд заочного рішення 25 червня 2019 року, тобто в межах двадцятиденного строку на його подання, згідно ч. 3 ст. 284 ЦПК України.

За таких обставин суд доходить висновку про можливість поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки він був пропущений нею з поважних причин.

У відповідності до ч.3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою; 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Суд бере уваги доводи ОСОБА_1 про те, що вона не була присутня в судовому засіданні та не отримувала судових повісток, копії позовної заяви та доданих до неї документів, про що свідчать поштові конверти, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», а тому була позбавлена можливості надати суду свої пояснення, наводити доводи та заперечення проти позову.

Також заявниця зазначила в заяві про перегляд, що банком пропущено строк позовної давності та просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

Суд приймає до уваги доводи заявника про те, що вона дійсно не з`явилась з поважних причин, а докази, на які вона посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що є всі підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до судового розгляду у загальному порядку.

При цьому суддя враховує положення ч. 3-4 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, та з огляду на викладене вважає, що дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку, тому суд приходить до висновку про те, що справа підлягає подальшому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до положень ч. 6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.

З метою недопущення порушення прав відповідача, з огляду на предмет та ціну позову, суд вважає необхідним на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Керуючись ст.ст. 284, 285 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 08 травня 2018 року.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №320/68/18 від 08 травня 2018 року - задовольнити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду № 320/68/18 від 08 травня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судове засідання призначити на «23» вересня 2019 року о 14 годині 00 хвилин в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. 11.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://ml.zp.court.gov.ua/sud0815.

Копію ухвали разом із судовою повісткою про виклик учасників справи у судове засідання направити сторонам у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: Т.В.Юрлагіна