Вирок № 83733261, 19.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.08.2019

Справа № 320/10067/18

Провадження № 1-кп/320/446/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Горбачової Ю.В.,

з секретарем с/з - Луценко П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі Запорізької області об`єднані кримінальні провадження № 12018080140003816 та № 12018080140003878 відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя, Запорізької області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з неповною середньою освітою (9 кл.), неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.01.2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

-за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 20.03.2013 року за ч. 1 ст. 309 КК України, до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано за вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 11.01.2012 року не відбуте покарання та остаточне визначено покарання у вигляді 3 років 1 дня позбавлення волі;

-за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.03.2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 395, 70 КК України, до 5 років позбавлення волі. Звільнений 30.10.2018 року умвоно-достроково на не відбутий строк 1 рік 4 місяці 5 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.198, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю: прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2018 року, приблизно о 00 годин 30 хвилин, знаходячись на ділянці дороги «Мелітополь - Токмак» за мостом у селі Терпіння у напрямку с. Зарічне Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на заздалегідь не обіцяне отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутністю ознак легалізації доходів, достовірно знаючи про те, що майно одержане в результаті вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, отримав від ОСОБА_2 акумулятор марки «Профи НД» потужністю 60 ампер, у корпусі сірого кольору, після чого розпорядився вказаним майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст. 198 КК України.

Крім того, 02 грудня 2018 року, приблизно о 07 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , діючи повторно з корисливих мотивів, в ході раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_3 , залишила без нагляду на полиці у вітальній кімнаті, мобільний телефон марки «MEIZU» модель «M710H» серійний номер НОМЕР_8 в корпусі біло-рожевого кольору, імей1: НОМЕР_3 , імей 2: НОМЕР_4 , в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_5 , яка матеріальної цінності для потерпілого не має, на рахунку якої грошові кошти відсутні, таємно викрав зазначений мобільний телефон, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 3 000 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.185 КК України

Крім того, 26 грудня 2018 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку № 61 по вулиці Довженко у м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, від`єднав акумулятор від живлення автомобіля марки «ЗАЗ 1102» у кузові синього кольору д/н НОМЕР_6 , тим самим вимкнувши сигналізацію, через двері проник до салону вказаного автомобіля, звідки викрав належну потерпілій ОСОБА_4 автомагнітолу марки «Сoncert Nav» у металевому корпусі сіро-чорного кольору, вартістю 1 000 гривень. Однак, не довівши свій злочинний умисел до кінця, був помічений потерпілою ОСОБА_4 , яка намагалась його зупинити. Незважаючи на її дії, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця події зник, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 1 000 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.186 КК України.

Цивільні позови не заявлені.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, претензій до обвинуваченого не мають, покарання просять призначити згідно чинного законодавства.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією інкримінованих йому злочинів, щиросердно розкаявся і пояснив суду, що 11 листопада 2018 року, приблизно о 00 годині 30 хвилин, він знаходячись на ділянці дороги «Мелітополь - Токмак» за мостом у селі Терпіння у напрямку с. Зарічне Мелітопольського району Запорізької області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи, що автомобіль, на якому вони пересувалися, був викрадений ОСОБА_2 , отримав від останнього акумулятор марки «Профи НД» потужністю 60 ампер, у корпусі сірого кольору, з викраденого автомобіля, після чого з даним акумулятором пішов пішки до м. Мелітополя, та по дорозі загубив його, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, 02 грудня 2018 року, приблизно о 07 годині 50 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що співмешканка його дядьки, ОСОБА_3 , залишила без нагляду на полиці у вітальній кімнаті, мобільний телефон марки «MEIZU» в корпусі біло-рожевого кольору, викрав зазначений мобільний телефон, який того ж дня продав своєму знайомому за 500 гривень. Сим-картку з телефону він не виймав, а продав телефон разом з нею. Через декілька днів до нього прийшли працівники поліції, яким він розповів обставини скоєного. Крім того, 26 грудня 2019 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, він проходив біля будинку № 61 по вулиці Довженко у м. Мелітополі Запорізької області, де побачив автомобіль «Таврія» синього кольору, в салоні якої була встановлена автомагнітола, яку він вирішив викрасти. Знайденим поруч прутом він піддів капот автомобіля та зняв клему з акумулятора після чого відчинив дверцята автомобіля та проник до салону вказаного автомобіля, де став від`єднувати атомагнітолу марки «Сoncert Nav» у металевому корпусі сіро-чорного кольору. Однак, у цей момент його помітила потерпіла ОСОБА_4 , яка вийшла з будинку та намагалась його зупинити, але незважаючи на її дії, він викрав автомагнітолу та з місця події зник. В подальшому викрадену авто магнітолу він продав за 50 чи 100 гривень невідомому чоловіку на ринку. Через декілька днів до нього прийшов дільничний з приводу крадіжки автомагнітоли, якому він зізнався у скоєному злочині. Кошти, виручені від продажу викраденого майна, він витратив на власні потреби.

Обвинувачений ОСОБА_1 погодився проводити судовий розгляд без дослідження інших доказів по справі, обмеження щодо підстав оскарження вироку у такому разі йому роз`яснені та зрозумілі.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд за погодженням учасників провадження визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні інших доказів, які стосуються фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений визнав свою провину та надав суду повні та детальні пояснення про обставини скоєного ним кримінального правопорушення і його позиція не викликає у суду сумніву в її істинності та добровільності, а також ніким не оспорюється.

Таким чином, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.198 КК України, як заздалегідь не обіцяне отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутністю ознак легалізації доходів, за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Прокурор просив визнати ОСОБА_1 винним за ст. 198, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком у виді одного місяця позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді чотирьох років і одного місяця позбавлення волі.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а також дані про особу винного.

Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, розкаявся у скоєному та своїми показами під час досудового та судового слідства сприяв встановленню обставин вчинених злочинів, згідно характеристики з місця мешкання негативної інформації на обвинуваченого не надано.

В той же час суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за умисні злочини з корисливих мотивів, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, у період умовно-дострокового відбування покарання, будучі у стані алкогольного сп`яніння, знову вчинив ряд умисних злочинів з корисливих мотивів, що характеризує його як особу, що не стала на шлях виправлення, може продовжити злочинну діяльність, у зв`язку з чим має підвищену суспільну небезпеку, а тому його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 повністю не відбув покарання, призначене за вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 395, 70 КК України та скоїв злочин в період умовно-дострокового звільнення від призначеного покарання (не відбутий строк фактично становить 1 рік 4 місяці 5 днів), суд вважає за необхідне на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте ним покарання за вищевказаним вироком суду.

Щире каяття та сприяння у розкритті обставин злочину суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого є скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Арешт на майно ОСОБА_1 не накладався. Цивільні позови потерпілими не заявлені. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

-за ст. 198 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 ч.1 КК України, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року, у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі, призначивши ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме з 24 червня 2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «MEIZU» модель «M710H» серіний номер НОМЕР_7 в корпусі біло-рожевого кольору, імей1: НОМЕР_3 , імей 2: НОМЕР_4 , який згідно розписки переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 - залишити їй за належністю;

-автомагнітолу марки «Сoncert Nav» у металевому корпусі сіро-чорного кольору, передану згідно розписки на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 , - залишити їй за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб через Мелітопольський міськрайонний суд з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ: Ю.В. Горбачова