Вирок № 83732976, 31.07.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4324/18

Провадження № 1-кп/311/97/2019

31.07.2019

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

за участю прокурора Петренка В.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника - адвоката Лой Ф.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка кримінальне провадження відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харків, громадянки України, яка має вищу освіту, не заміжньої, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працюючої, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

24 липня 2017 року, приблизно об 11 годині, в світлу пору доби, на території Василівського району, поблизу с.Зелений Гай Василівського району Запорізької області, поза межами населеного пункту, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW Х6», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювала рух по автошляху «Харків-Сімферополь» у напрямку м.Сімферополь та перевозила на передньому пасажирському сидінні пасажира ОСОБА_3 . Перед перехрестям вказаного автошляху з другорядним автошляхом «Енергодар-Василівка-Бердянськ» ОСОБА_1 перелаштувалась на смугу руху для з`їзду вліво на вказану другорядну дорогу, після чого, при здійсненні повороту ліворуч у напрямку м.Бердянськ, вона не вжила заходів обережності, не впевнилася в безпечності зміни напрямку руху керованого нею транспортного засобу, та перетнула лівою передньою габаритною точкою зустрічну для неї смугу руху транспорту, тим самим створила аварійну обстановку для водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час керував технічно справним автомобілем марки «HYUNDAI ELANTRA», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , та здійснював рух по автошляху «Харків-Сімферополь» у напрямку м.Харкова, зі швидкістю 90 км/год, разом із пасажиром ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебувала на передньому пасажирському місці в салоні вказаного автомобіля.

Внаслідок дій ОСОБА_1 на 347 км зазначеного автошляху на відстані не далі 1 м від правого краю смуги руху транспорту у бік м.Харків, та не далі відстані переднього звису автомобіля «HYUNDAI ЕLANTRA», (0,8 м) від місця переломлення сліду гальмування у повздовжньому напрямку, під кутом між повздовжніми осями вказаних автомобілів у момент первинного контакту 257°±5° сталося зіткнення цих транспортних засобів в результаті чого пасажир автомобіля «HYUNDAI ELANTRA» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді:

- закритої травми живота у вигляді розриву брижейки тонкого кишківника з ушкодженням ділянки тонкої кишки, розриву великого сальника, забрюшиних гематом, внутрішньочеревної кровотечі 2-3 ступеня, яка в своїй течії ускладнилась розвитком абсцесу черевної порожнини та потребувала повторного оперативного втручання, а також мав місце травматичний шок 1-го ступеня (АД 100/60 мм.рт.ст., пульс 104 уд. на хв.), яке є небезпечним для життя в момент заподіяння та кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження;

- закритої травми груді у вигляді перелому 9-го ребра справа та перелому правої ключиці; закритої травми лівого передпліччя у вигляді закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки та шилоподібного виростку лівої ліктьової кістки, перелому лівої лад`єподібної кістки; закритої травми правої стопи у вигляді перелому дистальної фаланги пальця, які не є небезпечними для життя в момент заподіяння, але спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3 тижні (21 день) та кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами № 883 від 10.11.2017, відповідно де яких: п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.16.13: «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч», що знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнала повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не заперечує. Просила суд визнати недоцільним дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки нею не оспорюється кваліфікація інкримінованого злочину та обставини його скоєння та суду пояснила, що 24 липня 2017 року, в денний час доби, приблизно об 11 годині, вона керувала автомобілем марки «BMW Х6», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухалася поблизу с.Зелений Гай Василівського району. В салоні її автомобіля знаходився пасажир, який сидів на першому пасажирському сидінні. Самопочуття її було нормальним, алкогольні напої не вживала, пасажир від керування її не відволікав. Вона здійснювала рух по автошляху «Харків-Сімферополь» у напрямку м.Сімферополь. Перед вона перелаштувалась на смугу руху для з`їзду вліво на другорядну дорогу, мала намір повернути на з`їзд до міста Бердянськ, знизила швидкість. Після чого, при здійсненні повороту ліворуч у напрямку м.Бердянськ, вона не впевнилася в безпечності зміни напрямку руху, перетнула лівою передньою габаритною точкою зустрічну для неї смугу руху транспорту, та відбулося лобове зіткнення її автомобіля з автомобілем марки «HYUNDAI ELANTRA», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по автошляху «Харків-Сімферополь» у напрямку м.Харкова, разом із пасажиром ОСОБА_5 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні пошкодження, вона та її пасажир ОСОБА_3 не постраждали, оскільки в салоні її автомобіля спрацювали подушки безпеки, та в результаті ДТП отримала значні тілесні ушкодження ОСОБА_5 , яку на кареті швидкої допомоги доставили до реанімаційного відділення Василівської лікарні. В перший же день вона навідалася до потерпілої, придбала необхідні медичні препарати на лікування в сумі 5000 грн., які призначив їй лікар. У вчиненому щиро розкаюється, з інкримінованими порушеннями пунктів 10.1.,16.13 ПДР згодна. Просить суд суворо її не карати та не позбавляти волі. Запевнила суд, що належні висновки для себе зробила та подібного більше не повториться. Заявлені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушення в сумі 33543,19 грн. визнає у повному обсязі, моральну шкоду в сумі 250000 грн. визнає частково, в сумі 100000 грн. Заявлені позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 150000 грн. не визнає та просить в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю, посилаючись на обґрунтування, викладені в поданих письмових запереченнях.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 підтримала у повному обсязі заявлений нею цивільний позов про відшкодування з обвинуваченої ОСОБА_1 заподіяної матеріальної та моральної шкоди та просить позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві в редакції від 27.12.2018 року. На адресу суду 31.07.2019 року представником потерпілої Задорожним М.С. подано клопотання, в якому потерпіла ОСОБА_5 просить, з урахуванням частково відшкодованої шкоди, позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь невідшкодовану частину моральної шкоди в розмірі 150000 грн. Уточненого позову до суду не подано. Покарання обвинуваченій ОСОБА_1 просить призначити у вигляді позбавлення волі на строк, визначений на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_4 підтримав повному обсязі заявлений ним цивільний позов про відшкодування з обвинуваченої ОСОБА_1 заподіяної моральної шкоди та просить позов задовольнити за підставами, які викладені у позовній заяві в редакції від 27.12.2018 року та стягнути на його користь з обвинуваченої в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою ОСОБА_1 щодо нього самого та його дружини ОСОБА_5 , в загальній сумі 150000 грн. До суду 31.07.2019 року представником цивільного позивача ОСОБА_6 подано клопотання, в якому ОСОБА_4 просить позов задовольнити та стягнути на свою користь з обвинуваченої ОСОБА_1 150000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_5 , цивільного позивача ОСОБА_4 , дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, як: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.

Обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, проте вчинила злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, з неумисною формою вини. Разом з тим, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, також в ході судового розгляду даного кримінального провадження активно сприяла встановленню істини по справі, в судовому засіданні попросила вибачення у потерпілої ОСОБА_5 та під час судового розгляду даного кримінального провадження у добровільному порядку відшкодувала потерпілій ОСОБА_5 у повному обсязі матеріальну шкоду в сумі 33543,19 гривень та частково відшкодувала моральну шкоду на корись потерпілої ОСОБА_5 в сумі 100000 гривень, що суд відносить до обставин, які пом`якшують її покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

Крім того, на теперішній час обвинувачена ОСОБА_1 має постійне, чітко визначене місце реєстрації та фактичного проживання. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно: заяв та скарг від сусідів не надходило, крім того на теперішній час ОСОБА_1 ніде офіційно не працевлаштована, суспільно-корисною працею не займається, постійного джерела прибутку і регулярного доходу не має, стійкі соціальні зв`язки у ОСОБА_1 на теперішній час відсутні: вона не заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб ОСОБА_1 немає, на обліку у нарколога, психіатра не перебуває, хронічними захворюваннями не страждає, інвалідом не являється.

З урахуванням тяжкості, обставин та характеру вчинення кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, яке відноситься до категорії тяжких, а також враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_5 стосовно виду та міри покарання, та яка просить призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, пов`язане з позбавленням волі, та враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_1 , її молодий вік, щире каяття у вчиненні неумисного злочину, виключно позитивні характеризуючі матеріали з місця проживання, яка раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, та приймаючи до уваги відшкодування обвинуваченою у добровільному порядку під час судового розгляду матеріальної шкоди та часткового відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_5 , заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, також зважаючи на наслідки кримінального правопорушення, та для досягнення цілей покарання, встановлених статтею 50 КК України, з метою виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею інших кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_1 покарання, не пов`язане з ізоляцією її від суспільства та знаходить підстави для застосування положень ст.75 КК України та звільнення її від покарання протягом випробувального строку тривалістю у два роки, поклавши на неї обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, з метою дотримання ОСОБА_1 належної поведінки та попередження вчинення нею нових злочинів, без застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки під час вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння не знаходилася, що підтверджується висновком № 139 від 24.07.2019 року (а.с.151), крім того даних щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких адміністративних правопорушень, пов`язаних з порушенням Правил дорожнього руху, суду не надано та стороною обвинувачення, потерпілою стороною під час судового розгляду не доведено.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 та попередження скоєння нових злочинів.

При цьому, підстав для застосування положень ст.69 КК України, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

У даному кримінальному провадженні, до початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення на її користь з обвинуваченої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 33543,19 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 250000 гривень (а.с.50-52).

У даному кримінальному провадженні, до початку судового розгляду цивільним позивачем ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення на його користь з обвинуваченої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150000,00 гривень в якості компенсації моральної шкоди щодо нього самого та його дружини ОСОБА_5 (а.с.31-32).

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч.5 ст.128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про наступне.

При вирішенні цивільних позовів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), суд виходить з наступного.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода,завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо ) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, з урахуванням наданих в судовому засіданні сторонами кримінального провадження доказів, вважає доведеним наявність матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я потерпілої ОСОБА_5 у вигляді фактично понесених витрат останньої на лікування у розмірі 33543,19 грн., що складається з вартості придбаних лікарських засобів, медичних препаратів та матеріалів медичного призначення, а також отримання послуг по перевезенню потерпілої бригадою СМП до м.Харкова, загальна сума яких цивільним відповідачем - обвинуваченою ОСОБА_1 не оспорюється.

Понесені витрати на лікування підтверджуються наданими до суду квитанціями, та не заперечуються відповідачем ОСОБА_1 Та, крім того, в ході судового розгляду обвинуваченою матеріальної шкоди була відшкодована потерпілій ОСОБА_5 у повному обсязі, в сумі 33643,19 грн., про що свідчить розписки потерпілої ОСОБА_5 від 05.04.2019 року, від 29.05.2019 року.

Проте, уточнених позовних вимог потерпілою ОСОБА_5 на адресу суду не подано, від частини раніше заявлених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 у зв`язку з їх повним відшкодуванням, потерпілою ОСОБА_5 не подано. Тому, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в редакції від 27.12.2018 року (а.с.50-52) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 33543 гривень 19 копійок - відмовити, у зв`язку з відшкодованям потерпілій ОСОБА_5 суми заподіяної матеріальної шкоди у повному обсязі, в розмірі 33643,19 грн., що підтверджується відповідними розписками потерпілої ОСОБА_5 від 05.04.2019 року, від 29.05.2019 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.207,208).

Крім того, у даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про стягнення також з обвинуваченої ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 250000,00 грн. (а.с.50-52).

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує та пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст.128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди, з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 250000,00 гривень, суд виходить з характеру та обсягу страждань, які понесла потерпіла ОСОБА_5 внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_1 , які виразилися у душевних стражданнях потерпілої, відчуванні фізичного болю протягом тривалого часу, її морально-психологічними переживаннями та стражданнями, пов`язаних з турботою про стан свого здоров`я, необхідністю перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, знаходженням певний проміжок часу в реанімаційному відділенні. Крім того, потерпіла ОСОБА_5 у зв"язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями, які є небезпечними в момент заподіяння та кваліфікуються як тяжкі та, відповідно, була змушена проходити медичні обстеження, та тривале лікування у медичних закладах, докладати багато зусиль та витрачати особистий час для поліпшення та відновлення свого стану здоров`я. Та, крім того, також була вимушена звертатися за правовою допомогою, витрачати свій особистий час для участі в розгляді її позову в ході судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідач ОСОБА_1 у повному обсязі заподіяну нею моральну шкоду до теперішнього часу у повному обсязі не відшкодувала.

З урахуванням суті позовних вимог, а також глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань, спричинених потерпілій ОСОБА_5 , а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, у відповідності з вимогами ст.ст.23,1167 ЦК України, та враховуючи ті обставини, що злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 170000,00 гривень.

Та приймаючи до уваги часткове відшкодування у добровільному порядку обвинуваченою ОСОБА_1 під час судового розгляду даного кримінального провадження потерпілій ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_5 , від 05.04.2019 року, копії якої міститься в матеріалах даного кримінального провадження (а.с.207), тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених потерпілою ОСОБА_5 позовних вимог про відшкодування з обвинуваченої ОСОБА_1 моральної шкоди частково, в сумі 70000 гривень (170000 - 100000 = 70000 грн.), враховуючи часткове відшкодування в ході судового розгляду справи обвинуваченою заподіяної потерпілій ОСОБА_5 в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 100000 грн. та загальну суму моральної шкоди в розмірі 170000 грн. суд вважає виваженою, розумною та справедливою сатисфакцією, залишок якої підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 в сумі 70000 грн. в судовому порядку.

Крім того, у даному кримінальному провадженні цивільним позивачем ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 - 150000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою ОСОБА_1 щодо нього самого та його дружини ОСОБА_5 (а.с.31-33).

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди в сумі 150000,00 гривень цивільному позивачеві ОСОБА_4 , суд вважає необхідним в задоволенні заявлених ним позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 не є потерпілим у даному кримінальному провадження, та відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення та з обвинувального акту відносно ОСОБА_1 не вбачається наявності причинного зв`язку між протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_1 та наслідками, які настали безпосередньо відносно ОСОБА_4 , та, крім того, у даному кримінальному провадження потерпілою ОСОБА_5 вже заявлені позовні вимоги про відшкодування їй моральної шкоди, а тому повторне заявлення ОСОБА_4 позовних вимог про відшкодування моральної шкоди щодо його дружини, є безпідставним.

Та вирішуючи питання судових витрат, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою цивільному позивачу ОСОБА_4 у задоволенні позову, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд також відмовляє у стягненні з обвинуваченої на користь цивільного позивача ОСОБА_4 судових витрат у вигляді судового збору в сумі 1500,00 грн., сплаченого при зверненні до суду, згідно квитанції № 2 від 26.12.2018 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.40).

Крім того, відповідно до вимог ст.118, ч.2 ст.124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення наступних експертиз: судової інженерно-транспортної експертизи № 9-477 від 28.08.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи № 9-478 від 29.08.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи № 9-476 від 31.08.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи № 9-529 від 15.09.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи №9-681 від 31.10.2017 року в сумі 1186,44 гривень, а всього процесуальних витрат на загальну суму в розмірі - 5932,20 грн., що документально підтверджено наявними в матеріалах даного правопорушення оригіналами відповідних довідок про понесені витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню № 12017080190001001, які видані Запорізьким НДЕКЦ МВС України та оригінали яких містяться в матеріалах даного кримінального провадження (а.с.155156,157,158,159).

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України, беручи до уваги, що санкція ч.1 ст.121 КК України не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 27.07.2017 року на зазначене у вказаній ухвалі майно.

В ході досудового розслідування відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування основного покараня протягом випробувального строку -- два роки, зобов`язав засуджену періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та/або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення - 70000,00 (сімдесят тисяч) гривень. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 33543 (тридцять три тисячі п`ятсот сорок три) гривні 19 копійок - відмовити.

В задоволенні цивільного позову цивільного позивача ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням в сумі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь держави - процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні № 12017080190001001 експертів для проведення: судової інженерно-транспортної експертизи № 9-477 від 28.08.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи № 9-478 від 29.08.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи № 9-476 від 31.08.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи № 9-529 від 15.09.2017 року в сумі 1186,44 гривень, судової інженерно-транспортної експертизи №9-681 від 31.10.2017 року в сумі 1186,44 гривень, а всього стягнути процесуальних витрат на загальну суму - 5932 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 20 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2017 року, на наступне майно, а саме на: автомобіль марки «BMW Х6» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 21.12.2011 року належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; автомобіль марки «Hyundai Elantra» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 20.04.2011 належить ТОВ «Донбас арена» (№36615850) - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль марки «BMW Х6» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання обвинуваченій ОСОБА_1 , згідно розписки від 28.11.2018 року (а.с.170) - залишити у розпорядженні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за належністю.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - автомобіль марки «Hyundai Elantra» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який поміщено на охоронювану стоянку транспортних засобів Василівської філії ДЕД Запорізького автодору за адресою: Запорізька область Василівський район м.Василівка вул..Соборна буд.113 (а.с.160,162) - повернути уповноваженій особі за належністю ТОВ «Донбас арена» (36615850), що розташовано за адресою: м. Донецьк Київський район вул..Челюскінців, 189.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО