Рішення № 83732964, 24.07.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3489/18

Провадження № 2/311/139/2019

24.07.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Осінцевій Л.А.,

представника позивача Єрьоменко О . В .,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача - адвоката Притули М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа» звернулось до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач Приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа» зазначає, що рішенням виконавчого комітету Василівської міської ради № 225 від 21.09.2010 року «Про визначення виконавця та виробника послуг з централізованого опалення», ПрАТ «Василівкатепломережа» визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення. На теперішній час ПрАТ «Василівкатепломережа» є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м.Василівка.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06.07.2018 року по справі № 2-с/311/3/2018 скасований судовий наказ провадження № 2-н/311/106/2018 виданий 25.06.2018 року Василівським районним судом Запорізької області за заявою Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

10.09.2006 року між ПРАТ «Василівкатепломережа» та ОСОБА_3 встановлені договірні відносини на забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) та централізованого опалення, на підставі проекту відключення від мереж централізованого опалення наданого оповідачкою та на підставі облікового рахунку № НОМЕР_1 . Згідно п.1 Договору в період експлуатації індивідуального опалення, Сторона 2 зобов`язується забезпечити температурний режим в квартирі згідно санітарним нормам, а також своєчасно сплачувати теплову енергію, яка виділяється стояками в квартирах. Відповідно до п.2, Сторона 1 зобов`язується забезпечувати належне функціонування систем, в якому знаходиться приміщення Сторони 2. Відповідно до п.12 розділу Договору «оплата послуг», розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно п.13 за несвоєчасне внесення оплати зі Сторони 2 стягується пеня в розмірі 2-х облікових ставок НБУ.

Як зазначено у позові, позивач ПРАТ «Василівкатепломережа» у період з 01.01.2016 року по 01.08.2018 року включно надав відповідачу послугу на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем індивідуального (автономного) та централізованого опалення на загальну суму 3251,28 грн. та який складається із наступного: основний борг - 3551,28 гривень, інфляційні втрати в розмірі - 1052,22 гривень, 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі - 252,00 гривень.

Відповідно до облікового рахунку № 1208 у 2010 році в серпні місяці ОСОБА_3 сплатила 54,27 гривень, в червні 2015 року сплачено 400,00 гривень, в серпні 2015 року сплачено 140,00 гривень. Загалом з 2010 року відповідачка ОСОБА_3 сплатила за послуги на рахунок ПРАТ «Василівкатепломережа» 594,24 гривень. Тому позивач ПРАТ «Василівкатепломережа» вважає, що строк позовної давності не пропущений. Відповідачка ОСОБА_3 , як споживач ПРАТ «Василівкатепломережа» на підставі та відповідно до укладеного Договору, має обов`язок сплатити вищевказану загальну суму заборгованості.

Також позивачем вказано, що відповідачці ОСОБА_3 неодноразово направлялися попередження, платіжні квитанції з вимогою сплатити заборгованість, однак ні заперечень стосовно неправомірності нарахувань за надані послуги, ні заперечень на неналежну якість надання послуг на адресу підприємства від відповідачки ОСОБА_3 не надходило. ПрАТ «Василівкатепломережа» вказує, що дії відповідача порушують права позивача, оскільки наносять шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, матеріали, виконувати свої обов`язки перед бюджетом. До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_3 у добровільному порядку наявну заборгованість не погасила, тому позивач ПрАТ «Василівкатепломережа» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів та в позові просить: Стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2006 року по 01.08.2018 року, основний борг - 3251,28 гривень, 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі - 252,00 гривень, інфляційні витрати в розмірі - 1052,22 гривень, судові витрати в розмірі - 1762,00 гривень, а всього - 6317,05 гривень на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа».

Ухвалою Василівського районного суду від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

31.10.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в редакції від 30.10.2018 року, складений відповідачкою ОСОБА_3 (а.с.43-51).

02.11.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в редакції від 01.11.2018 року, складена директором ПрАТ «Василівкатепломережа» ОСОБА_4 (а.с.93-96).

19.11.2018 року до суду надійшли заперечення по справі в редакції від 29.11.2018 року, складені відповідачем ОСОБА_3 (а.с.117-125).

В судовому засіданні представник позивача ПрАТ «Василівкатепломережа» Єрьоменко О.В. заявлений позов підтримала повністю, просить позов задовольнити, підтримала у повному обсязі раніше надану відповідь на відзив в редакції від 01.11.2018 року по суті заявлених позовних вимог (а.с.93-96), в яких зазначає, що відповідачкою ОСОБА_3 були виконані всі роботи по відключенню квартири від мереж централізованого опалення та влаштоване автономне опалення, відповідно до п.2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання та наданий Проект про відключення квартири. 10 вересня 2006 року ПРАТ «Василівкатепломережа» та відповідачка ОСОБА_3 уклали Договір на забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) та централізованого опалення. Тобто, між позивачем та відповідачем були встановлені договірні відносини. Так, згідно з наданими ОСОБА_3 даними по Проекту і проводяться нарахування за тепловіддачу від ізольованих транзитних стояків та від трубопроводів в підвалі житлового будинку, сходові клітини не рахуються у зв`язку з відсутністю на них опалювальних приладів. Отже, наданий відповідачкою ОСОБА_3 Проект про відключення квартири від централізованого опалення є доказом того, що нарахування мають місце. Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 року за № 1320/14587) в Порядок були внесені зміни, відповідно до яких відключення від централізованого опалення окремих квартир у багатоквартирному будинку унеможливлюється і передбачається лише відключення від централізованого опалення будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб) приміщень (квартир) у житловому будинку. На даний момент, будинок, в якому проживає відповідачка ОСОБА_3 по вулиці Театральній в м.Василівка не відключено і рішення загальних зборів мешканців будинку про відключення мешканців від мереж централізованого опалення не має. Порушення договору зі сторони підприємства не було, тому і підстав для розірвання даного договору не було. На даний час вищевказаний договір вважається розірваним, у зв`язку з тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 08.08.2018 року перейшло іншій особі, ОСОБА_5 . У своєму відзиві відповідач ОСОБА_3 вказала, що користуючись юридичною необізнаністю відповідача, позивач вчиняв і продовжує вчиняти проти відповідача шахрайські дії. Адже він ніколи не надавав відповідачу комунальну послугу з централізованого опалення місць загального користування». Позивач ПРАТ «Василівкатепломережа» ніколи не притягувалось до кримінальної відповідальності. І ствердження відповідача ОСОБА_3 , що позивач вчиняв і продовжує вчиняти проти відповідача шахрайські дії нічим не обґрунтовуються і є безпідставними. На неодноразові запити відповідача, починаючи з 2012 року, підприємство надавало відповіді, пояснення. Крім того, незрозумілим є дорученням відповідачкою ОСОБА_3 до справи копії фотографій будинку, під`їзду, дверей, сходової клітки. Позивач неодноразово вказував відповідачу, що сходові клітини, під`їзди, двері не рахуються, в зв`язку з відсутністю на них опалювальних приладів. Відповідачка ОСОБА_3 , як споживач ПРАТ «Василівкатепломережа» на підставі укладеного договору мала обов`язок сплачувати нарахування за тепловіддачу від ізольованих транзитних стояків та від трубопроводів в підвалі житлового будинку. Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_3 своїми діями, хибними поясненнями, ухиляється від сплати заборгованості за отримані послуги за період з 01.01.2016 року по 01.08.2018 року з централізованого опалення. Дії відповідача наносять шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, матеріали та своєчасно виконувати свої обов`язки перед бюджетом. Заявлені ПРАТ «Василівкатепломережа» позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить позов задовольнити повністю за підставами, викладеними у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат в особі адвоката Притули М.І. заявлений позов ПРАТ «Василівкатепломережа» не визнали у повному обсязі, просять відмовити у задоволені позову, підтримали раніше наданий відзив на позовну заяву в редакції від 30.10.2019 року (а.с.43-51), та в якому зазначають, що ОСОБА_3 зареєстрована в будинку АДРЕСА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Даний будинок підключений до централізованої системи теплопостачання ПрАТ «Василівкатепломережа» для забезпечення квартир та місць загального користування тепловою енергією. Відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідачем 10.09.2006 року було встановлено індивідуальну (автономну) систему опалення квартири, технічну документацію, яку погоджено зі всіма дозвільними органами, в тому числі з позивачем. На виконання технічних умов на реконструкцію систем теплопостачання з обладнанням автономного опалення, відповідачем було здійснено теплоізоляцію пінополеурітановим покриттям стін, стелі квартири, а також всіх транзитних стояків і трубопроводів, які проходять через квартиру. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю укладеного між позивачем та відповідачем Договору від 10 вересня 2006 року про надання послуг на забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) та центрального опалення. Але вважають, що така комунальна послуга будь-яким нормативно-правовим актом не передбачена. Крім цього, рішенням виконкому Василівської міської ради Запорізької області від 21.09.2010 року № 225 «Про визначення виконавця та виробника житлово-комунальних послуг з централізованого опалення», ПрАТ «Василівкатепломережа» визнано виробником житлово-комунальної послуги з централізованого опалення та не визнано виробником послуги з «Забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) та центрального опалення» в багатоквартирних житлових будинках. І саме тому позивач вимагає з відповідача заборгованість не за забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) та центрального опалення, як передбачено договором, а за зовсім іншу послугу, а саме за нібито надані відповідачу комунальні послуги з централізованого опалення місць загального користування (далі МЗК), передбачені чинним законодавством. Саме про це написано в повідомленні про сплату рахунка за теплопостачання, де написано, що позивач нібито надає відповідачу комунальну послугу з опалення МЗК. Проте, відповідно до п.22 Типового договору: «В будинку повинні бути точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця - споживачеві». В багатоквартирному будинку точкою розподілу, в якій здійснюється передача послуги з централізованого опалення є відгалудження від стояків. Проте у будинку відповідача місця загального користування не опалюються. Таку послугу ПрАТ «Василівкатепломережа» просто фізично не може надавати відповідачу, як споживачу, по причині відсутності в МЗК стояків, відсутності відгалужень від цих стояків (точки передачі послуги з опалення МЗК від виробника - споживачам), а також відсутності, приєднаних до цих відгалуджень опалювальних приладів (радіаторів), які б могли опалювати МЗК. Державних стандартів для «термоізольованих розподільчих трубопроводів» які використовуються як «опалювальні прилади», не існує, адже згідно державних стандартів трубопроводи належать до окремих категорій «труби» та «магістральні трубопроводи». Функціональним призначенням термоізольованих розподільчих трубопроводів системи опалення будинку, прокладених в підвалі або на горищі є транспортування теплової енергії (вода, пар) в опалювальні прилади споживача. ПрАТ «Василівкатепломережа» не має технічних можливостей постачати теплову енергію в МЗК і тому не може їх опалювати (наприклад: опалювати сходову клітку). І саме тому, що в МЗК відсутні опалювальні прилади (радіатори), а також відсутня точка передачі послуги від теплопостачальної організації - споживачам, керівництво ПрАТ «Василівкатепломережа» вигадало договір про надання послуг на забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) та центрального опалення, не передбачений чинним законодавством, і тим самим порушили п.8 Правил. Користуючись юридичною необізнаністю відповідача, позивач вчиняв і продовжує вчиняти проти відповідача шахрайські дії. Адже він ніколи не надавав відповідачу комунальну послугу з централізованого опалення місць загального користування. В 2006 році позивач мав право надати відповідачу, в технічні умови, завдання на розрахунки теплової енергії, яка витрачалася відкрито прокладеними, а не термоізольованими стояками в квартирі, як це передбачалося, на той час, п.2.4.1 «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року № 1478/11758, зі змінами, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.11.2007 року №1320/14587. Але позивач не мав права надавати в технічні умови завдання на розрахунки теплового навантаження місць загального користування. Адже, на той час, діяв наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.06.2005 року № 95, яким затверджувалися галузеві комунальні юрми «Розрахунок кількості теплової енергії, яка витрачається стояками в квартирах та стояками і нагрівальними приладами приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку при відключенні окремих квартир (за власним бажанням мешканців) від системи централізованого опалення». В розділі 2 Наказу № 95 було вказано, що Площа горищ та підвалів у площу будинку не включається, адже нормативи на опалення цього приміщення Таблицею 4 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» - не передбачені.

Крім цього, Додатком В обов`язковим ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», також було визначено, що «Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається». Наказ № 95 був скасований як такий, що зачіпав законні права та інтереси громадян, натомість була затверджена «Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затверджена наказом Мінбуду України від 31.10.2006 року № 359, яка не передбачає розрахунки теплової енергії, яка втрачається термоізольованими стояками в квартирі та трубами в підвалі, без надання послуги з опалення МЗК.

В листі Мінрегіону України від 27.01.2012 року № 8/10-176-12 надані роз`яснення: «Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4» було внесено зміни до Порядку, зокрема до п. 2.4.1, в якому надання значення тепловіддачі транзитних стояків та трубопроводів, які проходять приміщенням з індивідуальним теплопостачанням не передбачається. Водночас необхідним стало надання теплових навантажень місць загального користування. Зазначений наказ набрав чинності 09.12.2007 року. З цієї дати ПРАТ «Василівкатепломережа» повинно припинити нарахування оплати за втрати теплової енергії через транзитні стояки та трубопроводи, які проходять приміщенням з індивідуальними теплопостачанням». Отже, як вважає відповідач, після набрання чинності Наказом № 169 позивач повинен був припинити нарахування оплати за втрати теплової енергії через транзитні стояки та трубопроводи, які проходять через приміщення квартири відповідача. Також зазначають, що в інформації про внутрішньо будинкову систему теплозабезпечення, яку позивач надав розробнику проекту відключення квартири від мереж теплопостачання, для розрахунку теплового навантаження МЗК вказано 351 метрів теплоізольованих труб теплопостачання в підвалі будинку. Проте, приміщення підвалу не належало мешканцям будинку. Спочатку воно належало АПК «Україна», а на даний час зі слів начальника, Василівському районному відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області. Тому, вважає, що на долю її квартири взагалі не приходиться жодних метрів труб в підвалі, а тому позивач не мав права подавати в технічні умови завдання на розрахунки теплового навантаження МЗК. Тому, вважають, що позивач вчинив проти відповідача шахрайські дії і не мав права надавати в технічні умови завдання на розрахунки теплового навантаження місць загального користування. Також 31.10.2018 року відповідачем ОСОБА_3 подана заяв про застосування до позовних вимог позивача строків позовної давності за вимогами ПрАТ «Василівкатепломережа» до неї, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором від 10.09.2006 року. Та вважають, що у позивача відсутнє матеріально-правове підгрунття на звернення із вимогами до відповідача, через відсутність наявних між ними цивільно-правових відносин. Просять відмовити в задоволенні позову ПРАТ «Василівкатепломережа» у повному обсязі.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача ПрАТ «Василівкатепломережа» Єрьоменко О.В. на обґрунтування заявлених позовних вимог, пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника адвоката Притули М.І., ретельно дослідивши матеріали цивільної справи № 311/3489/18, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ПрАТ «Васлівкатепломережа» до ОСОБА_3 позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості), може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06.07.2018 року по справі № 311/1981/18 скасований судовий наказ №2-н/311/106/2018, виданий 25.06.2018 року Василівським районним судом Запорізької області за заявою Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.27).

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Василівської міської ради № 225 від 21.09.2010 року «Про визначення виконавця та виробника послуг з централізованого опалення», ЗАТ «Василівкатепломережа» визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення (а.с.6). ПрАТ «Василівкатепломережа» є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м.Василівка, що підтверджується копією статуту ПрАТ «Василівкатепломережа», виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ліцензіями (а.с.15-17,19,20,21,22).

Рішенням виконавчого комітету Василівської міської ради № 93 від 02 серпня 2016 року «Про узгодження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для населення ПРАТ «Василівкатепломережа», визначено порядок розрахунків з населенням за послуги теплопостачання за двоставковими тарифами ,до складу яких входить: - абонплата за обслуговування приєднаного теплового навантаження (протягом календарного року); - плата за спожиту теплову енергію (протягом опалювального періоду) (а.с.12).

Рішенням виконавчого комітету Василівської міської ради № 01 від 24 січня 2017 року «Про коригування базових узгоджених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для бюджетних та інших споживачів ПРАТ «Василівкатепломережа» (а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Василівської міської ради № 01 від 11 січня 2018 року «Про коригування базових узгоджених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для населення, бюджетних установ та інших споживачів ПРАТ «Василівкатепломережа» погоджений наступний тариф: в опалювальний період - плата за спожиту теплову енергію за 1 Гкал - 985.18 грн. з населення; протягом календарного року (місячна абонентська плата за обслуговування приєднаного теплового навантаження) - абонплата за 1 кв.м. - 4,43 грн. (для населення) (а.с.14).

23.07.2019 року відповідачка ОСОБА_3 відповідно до пунктів 24-28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4 (в редакції, яка діяла станом на 30.07.2006 року), відключила житлове приміщення - квартиру за адресою: АДРЕСА_4 від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, що підтверджується Актом про відключення та сторонами не оспорюється, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.29)

Пунктом 1 частини 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого опалення віднесені до житлово-комунальних послуг.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Згідно з п.28 Правил, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п.1.2. Методики).

Згідно з п.2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення МЗК та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення МЗК залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України № 82 від 30.02.2001 року, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж ЦО та ГВП не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

10 вересня 2006 року між ПРАТ «Василівкатепломережа» та ОСОБА_3 був укладений Договір на забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) та централізованого опалення, копія якого є в матеріалах справи (а.с.63-64).

Згідно з наданими відповідачем ОСОБА_3 даними по Проекту і проводяться нарахування за тепловіддачу від ізольованих транзитних стояків та від трубопроводів в підвалі житлового будинку, при цьому сходові клітини не рахуються у зв`язку з відсутністю на них опалювальних приладів (а.с.28-30). Отже, наданий відповідачем ОСОБА_3 Проект про відключення квартири від централізованого опалення є доказом того, що нарахування мають місце, виходячи з вихідних даних та результатів теплотехнічних розрахунків на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.30).

Згідно наданого позивачем деталізованого розрахунку суми заборгованості (а.с.147-149), відповідач ОСОБА_3 перед ПрАТ «Василівкатепломережа» має заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2016 року по 01.08.2018 року в загальному розмірі 4555,05 грн., яка складається з основного боргу - 3251,28 грн., 3 % річних від простроченої суми боргу за вказаний період в сумі - 252,00 грн., інфляційних втрат в розмірі - 1052,22 грн. (а.с.11 ,147-149).

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, трьох відсотків річних, відповідачкою ОСОБА_3 не оспорений, контррозрахунок суду відповідачем не представлено (а.с.11,147-149).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст.625 ЦК України.

Застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

В постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року була висловлена правова позиція щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року, справа N 6-59цс13, у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, висловлена правова позиція, де Верховний Суд України зазначив, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій ст..625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Тому, з урахуванням наведеного, поряд з основною сумою боргу в розмірі 1810,28 грн., з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ПрАТ «Василівкаепломережа» інфляційні втрати за весь час прострочення, а саме за період з 01.01.2016 року по 01.08.2018 року - в сумі 585,92 грн., а також три проценти річних від простроченої суми за вказаний період, в розмірі 140,30 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24.04.2019 року на адресу відповідача ОСОБА_6 направлено ПрАТ «Василівкатепломережа» вимога про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 23.04.2018 року, в розмірі 3185,20 гривень, яку запропоновано сплатити до 07 травня 2018 року та копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.31-32). Проте, до теперішнього часу вказана заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Відповідно до ч.1 ст.19 вказаного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В той же час, згідно з ч. 3 ст.20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, правочини, інші юридичні факти. Відповідно до п.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відповідачу ОСОБА_3 , як і всім іншим мешканцям будинку, які відключені від систем централізованого опалення, нараховувалась оплата за опалення місць загального користування будинку, які остання з 01.01.2016 року не сплачує.

Згідно наданого розрахунку заборгованість відповідачки ОСОБА_3 за послуги з централізованого опалення місць загального користування з 01.01.2016 року по 01.08.2018 року у загальному розмірі становить - 4555,05 гривень (а.с.147-149).

Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання належить розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на виконання повноважень, визначених ст.11 Закону України «Про теплопостачання», затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення

плати за їх опалення.

Таким чином, визначення правил та умов надання послуг з теплопостачання, методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення відноситься до державного регулювання та не є повноваженням органів місцевого самоврядування, повноваження яких у сфері теплопостачання закріплено ст.13 Закону України «Про теплопостачання».

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з приводу обв`язку відповідача ОСОБА_3 оплачувати послуги з опалення місця загального користування є обґрунтованими.

В той же час, відповідачкою ОСОБА_3 подана заява про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності (а.с.42).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд не бере до уваги зауваження відповідача щодо того, що їй є незрозумілим, яким чином проводився розрахунок заборгованості, оскільки вона не зазначали, що розрахунок проведено невірно, та клопотань щодо витребування детальної інформації про порядок проведення розрахунку не заявляла.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_3 надала клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності (а.с.43-51).

Позивач ПРАТ «Василівкатепломережа» звернувся до суду з позовом 03.10.2018 року, а тому враховуючи обов`язок споживача сплачувати за комунальні послуги на пізніше 20 числа наступного місяця, що йде за звітним, то підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення, виходячи з розрахунку за о/р № 1208 (а.с.147-149), який відповідачкою не оспорений у встановленому порядку та виключно за період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2018 року, в загальній сумі - 2536 гривень 50 копійок, яка складається з: основного боргу в сумі 1810,28 грн. (61,14 + 37,08 + 33,04 + 5,71 + 44,62 + 73,03 + 137,24 + 176,50 + 137,76 + 104,95 + 20,99 + 86,55 + 94,04 + 124,20 + 106,62 + 99,55 = 1343,02 + 467,26 = 1810,28 грн.), трьох відсотків річних від прострочення суми боргу в розмірі 140,30 грн., інфляційні втрати в сумі - 585,92 грн. Та, враховуючи, що вказана сума заборгованості відповідачем ОСОБА_3 до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Також, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних від прострочення суми боргу за вищевказаний період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2018 року - в сумі 140,30 грн. та інфляційні втрати у вказаний період в сумі - 585,92 грн. (а.с.11), розраховані пропорційно від суми основного боргу в розмірі 1810,28 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 2536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень 50 копійок (1810,28 + 585,92 + 140,30 = 2536,50 грн.).

В іншій частині заявлених позовних вимог ПРАТ «Василівкатепломережа» суд вважає необхідним відмовити, оскільки загальна сума заборгованості в розмірі 3251.28 грн. визначена позивачем за послуги з централізованого опалення за період з 01.04.2010 року по 01.08.2018 року, згідно розрахунку за о/р 1208 (а.с.147-149) виходить за межі позовної давності, на застосування строків якої подана відповідна заява відповідача ОСОБА_3 (а.с.42),

за правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1762,00 гривень, тому, відповідно до положень ст.ст.133, 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені (а.с.1) судові витрати по оплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі: 981,08 грн., виходячи з наступного розрахунку: 2536,50 грн. х 100 % : 4555,50 грн. = 55,68 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 1762,00 грн. х 55,68 % : 100 % = 981,08 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» (адреса місцезнаходження: вул.Шевченко буд.85 «А» м.Василівка Запорізької області, код ЄДРПОУ - 05541137) до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, трьох відсотків річних та інфляційних витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» (місцезнаходження за адресою: вул..Шевченко, 85 А, місто Василівка Запорізької області, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 ТВБВ № 10007/0224 Філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 313957) заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 2536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень 50 копійок, судові витрати у вигляді судового збору в сумі - 981 (дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 08 копійок, а всього стягнути - 3517 (три тисячі п`ятсот сімнадцять) гривень 58 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО