Рішення № 83732169, 20.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2019 року № 826/13385/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016р. № 0002611306 та № 0002621306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2018р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що сума боргу, прощена (анульована) Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що в порушення норм п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України позивачем не включено до оподаткованого доходу за 2015 рік суму боргу, прощену (анульовану) Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 25 травня 2007 року між позивачем - ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" було укладено Договір кредиту № 08-038/263, згідно якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 85 000,00 доларів США в кредит на придбання нерухомого майна - яким є однокімнатна квартира, загальною площею 31,8 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1 . Строк повернення кредиту визначено 24.05.2032р.

З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання між позивачем та Банком було укладено іпотечний договір № 02-038/488 від 25.05.2007р.

15 червня 2015 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" було укладено Договір про внесення змін № 3 до Договору кредиту № 08-038/263 від 25.05.2007р., згідно якого сторони дійшли згоди, що заборгованість за кредитом становить 73 679,86 дол.США, заборгованість по процентам за користування кредитом становить 45 084,40 дол.США.

Відповідно до п.3.1 Договору про внесення змін № 3 сторони домовились, що погашення заборгованості за Договором кредиту в сумі 24 000,00 дол.США здійснюється позивачем не пізніше 15.06.2015р.

А згідно п. 3.2 Договору про внесення змін № 3 сторони домовились, що у разі належного виконання позивачем умов, які викладені в п. 3.1. залишкова заборгованість позивача за Договором кредиту в сумі 73 679,86 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 21 084,40 дол. США підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання позивачем п. 3.1. Договору.

Як зазначив відповідач у відзиві, ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік станом на 30.05.2016 року до ДПІ в Оболонському р-ні ГУ ДФС у м. Києві подано не було, на запрошення до ДПІ в Оболонському р-ні ГУ ДФС у м. Києві позивач не з`явився.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки складено акт № 129/26-54-13-06-2496013292 від 30.05.2016р. (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

- пп. 164.2.17 ст.164 та п. 167.1 ст.167 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, в наслідок донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 309 591,52 грн.;

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.

- п.16.1 підрозділу 10 розділу XX за даними перевірки військового збору у сумі 23 265,04, в тому числі по періодах: 2015р. - 23 265,04 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016р. № 0002611306, яким збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 309 591,52 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 77 567,88 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016р. №0002621306, яким збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 23 265,04 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 5816,26 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зважає на наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення із кредитором відповідного договору, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

За змістом наведених положень укладення із боржником договору про припинення кредитного зобов`язання є одним із передбачених Законом способів повідомлення платника податку - боржника про прийняте кредитором рішення щодо прощення (анулювання) відповідної суми боргу й не позбавляє такої заборгованості статусу додаткового блага платника податку, який остання набуває у розумінні ПК України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 826/16188/16.

За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) суд приходить до висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу шляхом укладення відповідного договору, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У справі, яка розглядається, суд виходить з того, що анульована (прощена) кредитором сума боргу у розмірі 73679,86 доларів США (еквівалент на дату анулюванню боргу - 1 551 002,58 грн. за офіційним курсом НБУ на вказану дату - 2105.8829) є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому суд приходить до висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу шляхом підписання відповідної угоди про припинення зобов`язань (у формі акту), тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що сума 1 551 002,58 грн. є тією сумою, яка не підлягає оподаткуванню з посиланням на пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки у даних правовідносинах не було зміни валюти зобов`язання за Кредитним договором № 08-038/263 від 25.05.2007 з іноземної валюти у гривню, що є необхідною умовою застосування згаданої норми.

Як уже встановлено судом, позивачем отримано кредит за вказаним кредитним договором від № 08-038/263 від 25.05.2007 в іноземній валюті, борг позивача за вказаним договором кредитором також прощено в іноземній валюті.

Ні позивачем, ні представником позивача не подано суду жодних доказів, які б підтверджували, що зміна валюти зобов`язання за згаданим кредитним договором від 25.05.2007 мала місце, а відтак відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

При цьому судом враховується відповідна правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17, від 20 червня 2018 року у справі №804/4182/17.

Так, у справі №804/4182/17 касаційний суд наголосив, що «вважає обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, адже відносно заборгованості по кредитному договору від 27 квітня 2007 року №МL-301/269/2007 відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.

Суд вважає необґрунтованим доводи позивача про поширення на нього змін, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, яким пункт 165.1 статті 165 ПК України доповнено підпунктом 165.1.59, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), адже наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2016 року. В ході розгляду справи судом не встановлено наявності обставин, за яких слід застосовувати до спірних правовідносин вказані положення законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.49.18.4.п.49.18.ст.49 ПК України, а саме податкова декларація про майновий стан та доходи за 2015 рік гр. ОСОБА_1 не подано та не задекларовано дохід у сумі 1 551 002, 58 грн.

Отже відповідно до п. 179.7 ст179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до пп. 167.1 ст167 ПК України (станом на 2015 рік) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 20 відсотків суми перевищення з урахування податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Таким чином, ОСОБА_1 було занижено податкові зобов`язання податку з доходів фізичних осіб, що є порушенням п. 167.1 ст.167 ПК України.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2015 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року №80-VIII. Станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата встановлена в сумі 1218,00 грн. Отже середньомісячний дохід у 2015 році складає 1 551 002,58 грн. (1 551 002,58грн /1 міс.).

З цього середньомісячного доходу кошти у сумі 12180,00грн. оподатковуються за ставкою 15%, решта отриманого середньомісячного доходу у сумі 1 538 822,58 грн. (1 551 002,58грн.-12180,00грн.) оподатковується за ставкою 20 %.

Отже, відповідачем правомірно донараховано фізичній особі ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб всього у сумі 309 591,52грн., в тому числі по періодах:

- в 2015р. заставкою 15% у розмірі 1827,00 грн. (12 180,00 грн. х 15%. х 1 міс.);

- в 2015р. за ставкою 20% у розмірі 307 764,52 грн. (1 538 822,58 грн. х 20% х 1 міс.).

Отже суд приходить до висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Що стосується військового збору, суд зазначає наступне.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Фізичні особи - за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

Отже, законодавством, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату прощення позивачу основної заборгованості по кредиту, анульовану суму боргу (кредиту) віднесено до доходу фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, якщо така сума перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року. Тобто, регламентовано критерій для визначення вказаного доходу як оподатковуваного, який слід розуміти так, що в разі перевищення суми прощеного боргу 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року, вона підлягає оподаткуванню у повному обсязі, а в разі недосягнення вказаної межі - не оподатковується взагалі.

Крім того, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.

За результатами перевірки порядку нарахування та сплати військового збору було встановлено заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у результаті порушень, які зазначенні в п. 2.1. Акту перевірки.

За результатами перевірки встановлено, фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 55 997,37 грн. за результатами звітного 2015р., чим порушено п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України. Чистий оподаткований дохід за 2015р. за результатами перевірки складає 1 551 002,58 грн.* 1,5% = 23 265,04 грн.

Таким чином, позивачем порушено п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, тобто підлягає донарахуванню військовий збір у розмірі 23 265,04 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було виконано покладений на нього податкові зобов`язання, а саме не задекларовано та не сплачено ані ПДФО з отриманої суми доходу, ані військовий збір, що є правовою підставою для притягнення її до відповідальності у вигляді накладення штрафних (фінансових) санкцій за п. 123.1 ст. 123 ПК України та нарахування податковим органом належної до сплати суми податку та військового збору, що в даному випадку відповідає оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та доданим до них розрахункам.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, суд приходить до висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Отже, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016р. № 0002611306 та № 0002621306 відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, зокрема, ст.ст. 4, 123, 164, 165, 167, п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України у відповідній редакції, такі рішення є обґрунтованими, виваженими, а тому жодні підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що до позовної заяви позивачем додано копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018р. у справі № 826/1532/17 за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 416 240,70 грн. на підставі винесених податкових повідомлень-рішень від 06.07.2016р. № 0002611306 та №0002621306.

Вказаною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018р. у справі № 826/1532/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306 є неузгодженими, а стягнення податкового боргу на підставі податкової вимоги у даному випадку є передчасним, оскільки відповідачу не надсилались Акт про проведення перевірки № 129/26-54-13-06-2496013292 від 30.05.2016, податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306 та податкова вимога від 14.09.2016 №7029-17 ні за місцем його реєстрації, ні за місцем його фактичного проживання. Крім того, суд апеляційної інстанції в якості підстави відмови в позові вказав, що Державна податкова інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві звернулась до суду з даним позовом поза межами повноважень, визначеними Податковим кодексом України, оскільки функції щодо звернення до суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з 01.01.2017 покладені у даному випадку на Головне управління Державної фіскальної служби в місті Києві.

Отже, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018р. у справі № 826/1532/17 не вирішувався спір про законність податкових повідомлень-рішень від 06.07.2016 № 0002611306 та №0002621306.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій