Рішення № 83732135, 19.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

19 серпня 2019 року м. Київ № 640/4003/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС України у м. Києві від 19.12.2018 року № 1619261514, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 7491483 грн, з яких за податковим зобов`язанням +5993186 грн та за штрафними санкціями +1498297 грн; від 19.12.2018 року № 1621261514, яким зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2018 року у розмірі 137943125 грн; від 19.12.2018 року № 0065711401, яким застосовано до Товариства штраф у розмірі 5,90 грн за порушення строку реєстрації податкової накладної; від 19.12.2018 року № 0065941406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8018 грн, з яких 6414 грн за податковим зобов`язанням та 1604 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2019 року задоволено адміністративний позов у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.12.2018 року № 1619261514, №1621261514, №0065711401.

Разом із тим, 03.04.2019 року до суду надійшла заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з відповідача окрім суми сплаченого судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19040,00 грн.

Також, 25.06.2019 року до суду надійшла заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з відповідача окрім вже заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19040,00 грн, додатково витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65940,00 грн та витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 3376,80 грн.

Розглянувши заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС визначено та зобов`язано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 19040,00 грн, позивачем до заяви від 03.04.2019 року додано погодинний звіт №4549 від 13.02.2019 року, в якому зазначено перелік послуг: вивчення акту від 27.11.2018 року №734/26-15-14-01-04/33551208 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Комод на Лівобережній», підготовка правової позиції у справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, підготовка проекту скарги на податкові повідомлення-рішення, доповнення проекту скарги на податкові повідомлення-рішення; рахунок-фактура №4549 від 13.02.2019 року, в якому зазначено перелік послуг: послуги з надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №11-12/2018-01 від 11.12.2018 року; акт про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги №11-12/2018-01 від 11.12.2018 року; виписка по рахунку.

Також в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги №11-12/2018-01 від 11.12.2018 року.

Разом із тим, аналізуючи зміст документів, наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19040,00 грн, суд звертає увагу, що дана допомога надавалася шляхом супроводження адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, а не їх оскарження в судовому порядку.

Дану обставину також підтверджує назва наданих послуг та відсутність у поданих документах вказівки в рамках якої судової справи дані послуги надано.

В свою чергу, адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень є досудовим врегулюванням спору і нормами КАС України не передбачена можливість відшкодування правничої допомоги за надання таких послуг за результатами розгляду справи у суді.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність документального підтвердження того, що кошти позивач сплатив за надання правової допомоги саме в цій справі.

З приводу вимоги позивача про відшкодування витрат на підготовку експертного висновку у розмірі 3376,80 грн, суд зазначає, що позивачем недоведена необхідність проведення даного експертного дослідження, його вплив на прийняття рішення по справі та невідворотність потреби його використання при винесенні рішення, тому в цій частині заявнику також слід відмовити.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 65940,00 грн, позивачем до заяви від 25.06.2019 року додано погодинний звіт №4978 від 21.06.2019 року, в якому зазначено перелік наданих послуг в рамках адміністративної справи №640/4003/19; рахунок-фактура №4971 від 21.06.2019 року, в якому зазначено перелік послуг: послуги з надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №11-12/2018-01 від 11.12.2018 року; акт про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги №11-12/2018-01 від 11.12.2018 року; виписка по рахунку.

Даними документами підтверджено, що адвокат виконував послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи на підставі відповідного договору.

Суд дійшов до висновку, що враховуючи ціну позову у цій справі в сумі 145 434 614,00 грн, яка є значною, складність предмета спору, тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи, нетиповість спору, заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 65940,00 грн є обгрунтованою, тому заява в цій частині підлягає задоволенню.

Вищенаведене спростовує доводи податкового органу, викладені у запереченнях на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18, постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Як вбачається із змісту судового рішення від 21 червня 2019 року судом вирішено питання про повернення судового збору, однак не вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тому суд вбачає підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України та часткового задоволення заяви представника позивача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 139, 243, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 4, літера А, офіс №14, код ЄДРПОУ 33551208) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 39439980) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65940 грн 00 коп. (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень 00 копійок).

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда