Рішення № 83732018, 19.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/1742/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов`язати Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за № 302.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з приводу видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого» звернувся до відповідача, але отримав повідомлення про те, що у позивача, як батька померлого військовослужбовця, відсутні правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Такі дії відповідача вважає протиправними.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Від Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що у Департамента немає правових підстав для видачі посвідчень ветеранам війни, в тому числі й посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а тому він є неналежним відповідачем за позовом ОСОБА_1 . Належним відповідачем по справі на думку Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації є управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради з огляду на зміст абз. 2 п. 7 Положення Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 до участі у справі залучено другого відповідача - управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради.

У відзиві на позовну заяву управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У відповіді на відзив управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позов, та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

15.08.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради просить вважати необґрунтованою відповідь на відзив та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов та заперечення на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_2 .

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців зазначено, що захворювання та причина смерті рядового ОСОБА_2 - «Кардіоміопатія», яка стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть серії № 91-Чт/15 від 02.03.2015, виданого Харківським обласним бюро судово - медичної експертизи; свідоцтвом про смерть, виданим 03.03.2015 виконавчим комітетом Прогресівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; так, пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 37).

Крім того, судом встановлено, що 02.04.2015 позивачу було видане посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого, представник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби (а.с. 55).

Сторонами по справі не заперечується той факт, що позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про видачу посвідчення «Члена сім`ї загиблого» на підставі статей 7,10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ.

21.05.2018 за вихідним № 08-13/13169 відповідач 2 надав відповідь на звернення позивача від 11.05.2018, в якій зазначив, що відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право на отримання відповідного посвідчення мають сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Також відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення), особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Однак у витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 04 серпня 2015 року № 2890 зазначається, що захворювання та причина смерті пов`язані з проходженням служби. Що в даному випадку не надає права для встановлення статусу «Член сім`ї загиблого». Тобто даний витяг із протоколу встановлює причинний зв`язок і в даному випадку, зазначений причинний зв`язок не надає права для встановлення статусу, оскільки у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначається вичерпний перелік тих осіб, які мають право на отримання відповідного посвідчення.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо фактичної відмови у наданні позивачеві посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 8 п. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб врегульовано Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі - Порядок № 740).

У відповідності до абз. 5 п. 2 Порядку № 740, статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзвязку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать, зокрема: батьки (п. 3 Порядку № 740).

За змістом пп. 4 п. 4 Порядку № 740, підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, для осіб, зазначених в абзаці 5 пункту 2 цього Порядку є: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

У відповідності до п. 5 Порядку № 740, для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати органу праці та соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається органами праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону (п. 6 Порядку).

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що однією з умов надання статусу загиблого військовослужбовця членам сімей загиблих, є факт перебування загиблого військовослужбовця безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та те, що він загинув, помер внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Як встановлено судом, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, враховуючи витяг із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відмовило у встановленні статусу члена сім`ї загиблого.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно в період з 05.11.2014 зарахований до особового складу військової частини В 6250 згідно наказу № 247 (а.с. 15), безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, виконував завдання за призначенням в зоні АТО.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, причина смерті відповідно до лікарського свідоцтва про смерть серії № 91-Чт/15 від 02.03.2015, виданого Харківським обласним бюро судово - медичної експертизи (а.с. 22-25), - «острая сердечная недостаточность - Кардиомиопатия».

Крім того, у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців зазначено, що захворювання та причина смерті рядового ОСОБА_2 - «Кардіоміопатія», яка стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - так, пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 37).

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травням 1994 року № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

З урахуванням правових норм та встановлених обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що оскільки, ОСОБА_2 помер у період проходження військової служби (29.02.2015) та враховуючи, що захворювання, яке стала причиною смерті, отримана під час безпосередньої його участі в антитерористичній операції, наявні усі правові підстави для надання батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого учасника бойових дій, на якого поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні його заяви про видачу такого посвідчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено заборони на отримання декількох посвідчень за різними законами, в свою чергу Законом України "Про соціальний і І правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також не встановлено обмежень в отриманні лише одного виду посвідчень. Таким чином, набуття позивачем права на отримання «Посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» не позбавляє права на отримання "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Щодо доводів управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, в даному випадку порушення прав позивача є триваючим.

Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначив, що відмову управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради у видачі посвідчення оскаржував до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, що в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовано відповідачами.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у судовому рішенні та зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за № 302.

У задоволенні позовних вимог в частині до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації слід відмовити.

Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за № 302.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідачі: Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (пр-т. Миру, 116-а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03195961), управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14035, код ЄДРПОУ - 03196191).

Повне судове рішення складено 19.08.2019.

Суддя Д.В. Лобан