Рішення № 83731272, 25.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року м.Київ № 320/1671/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-130468-56-У.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-130468/56, відповідно до якої позивачеві необхідно сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819,54 грн.

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу, оскільки зазначає, що є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право проводити адвокатську діяльність, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Також позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправню та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.11.2018 № Ф-130468-56-У.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, щодо задоволення клопотання позивача про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечувала.

Засобами поштового зв`язку 16.05.2019 надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач з позовними вимогами не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 237 від 21.03.2012 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом № 4819/10 від 29.03.2012.

З 16.01.2013 позивач зареєстрований як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), що підтверджується довідкою № 1 форми 4-ОПП від 16.01.2013.

Крім того, згідно копії повідомлення управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі про взяття на облік платника єдиного внеску від 16.01.2013 № 71/01, ОСОБА_1 з 16.01.2013 перебуває на обліку як платник єдиного внеску за видом економічної діяльності за КВЕД - 69.10 - діяльність у сфері права.

12 червня 2017 року позивач прийнятий на посаду провідного юриста Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», що підтверджується копією довідки від 07.12.2018 № НП-00005762.

За 2017 рік та 9 місяців 2018 року роботодавець позивача сплатив єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 в загальній сумі 71730,29 грн., що підтверджується копією довідки від 07.12.2018 № НП-00005762.

05 грудня 2018 року позивач засобами поштового зв`язку отримав вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-130468/56, відповідно до якої необхідно сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819,54 грн.

Не погодившись із зазначеною вимогою позивач 12.12.2018 зверувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України та отримав рішення про результати розгляду скарги від 11.01.2019 № 1410/6/99-99-11-05-01-75, з якого вбачається, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-130468/56 залишено без змін, а скаргу адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу, оскільки зазначає, що є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право проводити адвокатську діяльність, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 та пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Нормами пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульоване Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 регламентовано, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано ст. 4 Закону № 2464.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, практики Верховного Суду та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи суд приходить до висновку, що позивач не належить до платників єдиного внеску та не зобов`язаний сплачувати такий внесок як особа, що має право на заняття адвокатською діяльністю.

Разом з цим, суд звертає увагу, що доказів здійснення адвокатської діяльності позивачем та отримання ОСОБА_1 від такої діяльності прибутку відповідач до суду не надав.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 регламентовано, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819,54 грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.11.2018 № Ф-130468/56 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) 06.11.2018 № Ф-130468-56-У.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція № 20 від 04.04.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-130468-56-У.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.