Рішення № 83731250, 19.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2019 р. справа № 300/1521/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №676/Б-15 від 13.06.2019 про відмову у перерахунку пенсії, у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання здійснити такий перерахунок з 1 червня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 16.07.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області) про визнання протиправним та скасування рішення №676/Б-15 від 13.06.2019 про відмову у перерахунку пенсії, у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання здійснити такий перерахунок з 1 червня 2019 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статті 46 Конституції України, частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 за №796-ХІІ (надалі також по тексту - Закон №796-ХІІ), відмовлено у перерахунку позивачу пенсії у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. В своєму обґрунтуванні ОСОБА_1 посилається на рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Окрім цього, як відзначив позивач, відповідачем повідомлено про можливість перерахунку пенсії ОСОБА_1 лише після внесення відповідних змін до частини 3 статті 59 Закону України №796-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, будучи правоохоронцем, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 4 по 25 червня 1986 року, тобто 22 дні, а отже має право на перерахунок пенсії відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.1-3).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.08.2019 із відповідними письмовими доказами (а.с.32-35, 36-73). У відзиві представник Головного управління ПФУ області наголосив на тому, що ОСОБА_1 30.05.2019 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, форма якої не відповідає заяві встановленого зразку, і до такої заяви останнім було додано лише копії посвідчень. А тому позивачу була надана відповідь відповідно до порядку розгляду звернень громадян. Таким чином, у Головного управління ПФУ в області відсутні підстави та повноваження для здійснення перерахунку пенсії позивачу за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Одночасно повідомив про те, що станом на 01.08.2019 на ОСОБА_1 розповсюджуються вимоги частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". А отже, позивач має право на пенсію відповідно до вказаної правової норми Закону №796-ХІІ, при цьому останньому слід звернутись із заявою встановленого зразка до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Від позивача, в свою чергу, 12.08.2019 в суд надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с.74-76), в якому вказав на безпідставність доводів, зокрема, з приводу звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії невстановленого зразка. ОСОБА_1 стверджує про те, що відповідач при отриманні його заяви від 30.05.2019 про перерахунок пенсії, не повернув її для подачі іншої - встановленого зразка, а відмовив у її задоволенні. Просив суд залишити поза увагою, як безпідставні, доводи відповідача, наведені у відзиві на позов.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи, вивчивши відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи, являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.11.1992 (категорія 2), копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.12.2003 (категорія 1) і Витягом із акту огляду у МСЕК від 12.11.2003 за №063324 (а.с.47, 51, 52).

Позивачу, як колишньому працівнику органів внутрішніх справ, з серпня 2003 року призначена та виплачується пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII, що підтверджується заявою про призначення пенсії від 20.08.2003, протоколом за пенсійною справою позивача №00-7428 (МВС) від 01.08.2019 та копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 27.02.2012 (а.с.12, 36, 45).

30.05.2019, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсійного забезпечення, призначеного у відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1, інваліду ІІ групи, старшому офіцеру Управління МВС України в Івано-Франківській області та просив призначити пенсію у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с.13).

Відповідач, листом від 13.06.2019 за №676/Б-15 (а.с.14-15), відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказавши на рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач вказав, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби, набудуть право на обчислення розміру пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ, після внесення відповідних змін до вказаної норми та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись із відмовою органу пенсійного фонду у призначенні пенсії відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року), ОСОБА_1 звернувся в суд з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 за №796-ХІІ (надалі також по тексту - Закон №796-ХІІ).

Так, відповідно до вимог частини 1 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону № 796-XII військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Частиною 3 статті 59 Закону №796-XII визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які, за їх бажанням, мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування у зоні відчуження, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03.10.2017 за №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" частину 3 статті 59 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які, за їх бажанням, мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби; 2) особи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Крім цього, величину розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування у зоні відчуження, замінено на величну - розмір заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що з 01.10.2017 право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону №796-ХІІ з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають особи категорії, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань виключно під час проходження дійсної строкової служби і саме внаслідок цього останні стали особами з інвалідністю.

За змістом вимогами статті 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року №1950-VII "Про загальний військовий обов`язок" (надалі по тексту також - Закон №1950-VII).

Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року за №3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами статей 7 - 9 Закону №1950-VII військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992 (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов`язки громадян України, передбачені Конституцією України.

Права й обов`язки військовослужбовців, які випливають з умов військової служби, визначені Законами України, військовими статутами, інструкціями, положеннями, а також наказами командирів і начальників.

Військовослужбовці перебувають на державному утриманні (грошовому і натуральному продовольчому забезпеченні).

За правилами частини 1 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 за №1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Слід відмітити, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України аналізуючи положення статей 16, 17 Конституції України вказав, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано неконституційним, і яке втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про що свідчать копія посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 2) від 18.11.1992, копія посвідчення серії НОМЕР_2 (категорія 1) від 05.12.2003, а також пропуск на право в`їзду у закриту зону № НОМЕР_6 від 04.06.1986 видане на період до 25.06.1986 (а.с.11, 47).

Як свідчить свідоцтво про хворобу НОМЕР_7, ОСОБА_1 полковник міліції, начальник господарського відділу УМВС перебував на службі в МВС з листопада 1974 року, та в період з 04.06.1986 по 26.06.1986 виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Захворювання позивача пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також з виконанням службових обов`язків ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.49).

В матеріалах справи наявне посвідчення позивача серії НОМЕР_4 від 13.11.2003, про те, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановленої законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Як зазначено судом вище згідно з приміткою до статті 10 Закону №796-ХІІ до військовослужбовців, серед інших, належать особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, будучи військовослужбовцем, до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 за №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".

Згідно з нормами частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 за №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доповнено пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року."

Як слідує із листа-відповіді Головного управління ПФУ в області №676/Б-15 від 13.06.2019, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", слугувало відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 положень щодо порядку його виконання, з приводу призначення пенсій відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону №796-XII.

Однак, суд вважає що відповідач дійшов помилкового висновку, а тому не може погодитися з такими доводами, вважає їх безпідставними, оскільки відсутність встановленого порядку застосування положень частин 3 статті 59 Закону №796-XII, не можуть звужувати зміст та обсяг існуючих прав позивача на належний розмір пенсії.

Відповідно до статті 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 26.06.2019 за №543, пункт 9-1 Постанови №1210 викладено у наступній (новій) редакції: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, з 01.07.2019 - дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 26.06.2019 за №543, визначено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону №796-XII.

Втім, врегулювання Кабінетом Міністрів України цього питання з 01.07.2019 не може звузити зміст права позивача на відповідний розмір пенсії з монету вираження ним власного бажання (30.05.2019) обрати саме пенсію по інвалідності в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19), яке набрало чинності з 24 квітня 2019 року.

Відтак, позивач має право на перерахунок з 1 червня 2019 року пенсії у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як військовослужбовець, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього став особою з інвалідністю.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 30.05.2019, форма якої не відповідає заяві встановленого зразку, та вказує на наступне.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1).

Так, відповідно до пункту 1.5 вказаного Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно вимог пункту 3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає, поряд з іншим, роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 від 30.05.2019 про перерахунок пенсії не відповідає додатку №3 до Порядку №22-1, при цьому зміст вказаної заяви позивача засвідчує обставину звернення ОСОБА_1 до належного органу пенсійного фонду для проведення перерахунку пенсійного забезпечення відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796-XII. При цьому, зміст такої заяви містить чітке волевиявлення і прояв бажання ОСОБА_1 застосувати відповідний обрахунок пенсії із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2019 року за даними Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" (а.с.13).

Орган пенсійного фонду (відповідач), в свою чергу, не позбавлений був можливості надати позивачу роз`яснення щодо встановленого порядку звернення осіб для призначення чи перерахунку пенсії.

Більше того, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за змістом листа №676/Б-15 від 13.06.2019, була саме відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 положень щодо порядку його виконання, з приводу призначення пенсій відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону №796-XII. Тобто зовсім інша підстава, а ніж вказує відповідач у відзиві на позов - подання позивачем заяви не встановленого зразка.

Таким чином, суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки із листа Головного управління ПФУ в області №676/Б-15 від 13.06.2019 не вбачається такої підстави для відмови у перерахунку пенсії як неналежна форма і зміст заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано суду жодних пояснень та доказів, які б спростували всі доводи позивача.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача. Слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії, у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язання здійснити такий перерахунок з 1 червня 2019 року.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", та ним не понесені витрати по сплаті судового збору, а також враховуючи не подання учасниками справи до суду будь-яких доказів про наявність інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку за його заявою від 30.05.2019 пенсії у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з 01.06.2019 провести за заявою від 30.05.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої у п`ятикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вже виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.