Рішення № 83731160, 20.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/8504/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування повторного рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

07.06.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить:

- визнати протиправним і скасувати повторне рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 12.05.2017, внаслідок поранення, контузія, захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.04.2019 №45;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду 2 групи з 12.05.2017 внаслідок поранення, контузія, захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, однак, рішенням комісії Міністерства оборони України було відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, з посиланням на те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини отримання поранення.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

25.06.2019 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову (а.с. 21-22). У яких третя особа зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем не надано документа про причини та обставини отримання ним поранення.

11.07.2019 до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 27-30). У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень зазначив, що у матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва) позивача.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 20.10.1982 по 12.02.1985.

У період з 28.12.1982 до 12.02.1985 позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях, згідно з копією довідки Житомирського ОМВК від 06.06.2017 №325 (а.с. 11).

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення, контузія, захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (копію витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 05.01.2012 №8 (а.с. 12).

06.04.2012 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 14.03.2012, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, так пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (копія довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія 10 ААБ №233288 від 06.04.2012 (а.с. 13).

При цьому одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат (державного особистого страхування) відповідно до законодавства у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, позивач не отримував.

12.05.2017 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 повторно встановлено другу групу інвалідності з 18.04.2017, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, так пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (копія довідки Житомирського обласного МСЕК №2 серія 12 ААА №782455 від 12.05.2017 (а.с. 14).

Відповідно до встановленого Порядку №975 13.09.2017 ОСОБА_1 була подана заява до Житомирського обласного військового комісаріату (далі - Житомирський ОВК) через Житомирський об`єднаний міський військовий комісаріат (далі - Житомирський ОМВК) для виплати одноразової грошової допомоги МОУ згідно з ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду другої групи з 12.05.2017 та додані необхідні документи.

Житомирський ОВК направив до Міністерства оборони України документи (висновок) щодо призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок контузія, захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Проте рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - комісія МОУ) від 24.11.2017 №121, затвердженим Міністром оборони України ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що згідно з ч.6 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, а також п.п.4 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а інвалідність позивачу встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби. Крім цього, зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін, що згідно з ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності (копія витягу з протоколу комісії МОУ від 24.11.2017 №121 (а.с. 15). Вказане рішення було оскаржено позивачем у суді.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №806/418/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 18.04.2017 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.11.2017 №121. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 18.04.2017 внаслідок поранення, контузії та їх наслідків з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із вирахуванням раніше здійснених виплат, якщо такі проводилися.

На виконання вказаного рішення суду у справі №806/418/18 комісією МОУ повторно розглянуто подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.04.2019 №45, затвердженим Міністром оборони України, ОСОБА_1 повторно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 04.01.2012 №10/ж, який складено зі слів заявника та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 05.01.2012 №8 (а.с. 12), які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Окрім цього, висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, які не було подано на розгляд комісії (а.с. 16).

Позивач вважає, що вказане рішення Міністерства оборони України є незаконним, суперечить вимогам діючого законодавства України та грубо порушує його конституційні права, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Основного Закону проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІІ (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час виконання ними обов`язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII) Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ). На виконання зазначених вимог, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з п.п.12-13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Положеннями п.19 вказаного Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Зі змісту п.11 Порядку №975 слідує, що подання копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння до уповноваженого органу є обов`язковою умовою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Так, підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військомат визначених п.п.11-13 Порядку №975 документів.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач одночасно із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав до відповідача наступні документи: завірену належним чином копію витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 05.01.2012 №8 (а.с. 12), копію акта судово-медичного дослідження (обстеження) від 04.01.2012 №10/ж, копію довідки Житомирської обласної МСЕК серія 12 ААА №782455 від 12.05.2017 (а.с. 14), копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, картки реквізитів, згоду на збір та обробки персональних даних.

Разом з тим, судом встановлено, що у даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач намагався отримати вказані документи, однак з незалежних від нього причин не зміг це зробити.

Крім того, подання документа, що засвідчує причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є важливою умовою для визначення відсутності підстав передбачених п.19 Порядку №975, за яких особа позбавляється права на отримання вказаної виплати, і відповідач перед прийняттям рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги зобов`язаний перевірити дотримання позивачем усіх передбачених даним Порядком вимог для отримання такої виплати.

У свою чергу, суд критично ставиться до доводів позивача щодо подання повного пакету документів, оскільки, ні акти судово-медичного дослідження, ні витяг з протоколу ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Водночас, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто можливі вогнепальні осколкові поранення голови (контузія), яке могло мати місце у 1983 році і такий акт базується на ймовірних припущеннях, так як обставини отримання поранення записані зі слів самого позивача.

Одночасно, суд звертає увагу на те, відповідно до п.21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України; затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 (0169-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЖ копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Згідно з п.21.8 Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів встановлено, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.

Таким чином, суд погоджується з доводами Міністерства оборони України, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 04.01.2012 №10/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 05.01.2012 №8, які подано разом з іншими документами, не свідчать про відсутність протиправного діяння позивача на момент отримання травми.

При цьому, відповідно до пп."г" п.21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 висновок про те, що поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи, а також відповідного стану особи.

Тобто, такий висновок був би наданий в тому числі і за наявності факту протиправного діяння з боку особи, а також у разі перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Окремо слід зазначити, що законодавство Радянського Союзу у період проходження позивачем військової служби та після звільнення зі служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою.

Так, приписи ст.70 "Положення о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР", введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03.09.1973 №185 передбачали надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтверджувати дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.

Тобто, суд дійшов висновку, що жоден з наданих позивачем документів не є тим належним доказом у розумінні ст.73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18.

Таким чином, у порушення вимог п.11 Порядку №975, позивач не подав копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв`язку із чим відповідач мав законні підстави для прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не подано усіх необхідних документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, встановленої внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України так наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Міністерством оборони України правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі та на відмову у задоволенні позову, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168, РНОКПП 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування повторного рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 20 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко