Ухвала суду № 83730821, 20.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

20 серпня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 529/671/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови державного виконавця Макаренко М.В. Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 23 квітня 2019 року про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на грошові кошти, що находять від УПСЗН Зіньківського району Полтавської області, як соціальна допомога, та кошти, що надходять від ОСОБА_2 , як аліменти, на рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Диканського районного суду від 04 липня 2019 року справу №529/671/19 передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 24 липня 2019 року, що підтверджується даними вхідної реєстрації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин пропуску строку або доказів на підтвердження факту дотримання такого строку; документа про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн (за реквізитами: Отримувач : УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, Банк: Казначейство України (ЕАП) МФО: 899998, Розрахунковий рахунок: 34319206084011, КЕКД: 22030101, Призначення платежу : Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд), або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору; копії постанови державного виконавця Макаренко М.В. Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 23 квітня 2019 року про арешт коштів боржника, або, у разі відсутності у позивача, - клопотання про її витребування.

02 серпня 2019 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 26 липня 2019 року надав до суду заяву про усунення недоліків, а також заяву про поновлення строку звернення до суду та клопотання про витребування доказів.

Дослідивши заяву про усунення недоліків, суд зазначає.

Ухвалою суду від 26 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху, оскільки матеріали справи не містили документа про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.

Позивач не надав документа про сплату судового збору, натомість посилається на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 в якості підстави звільнення від сплати судового збору.

Так, згідно пункту 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разом з цим, згідно частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.

В той же час, згідно частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Таким чином, оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору здійснюється шляхом подання до адміністративного суду позовної заяви, а не скарги.

Відтак, при зверненні до суду учасника виконавчого провадження з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору судовий збір сплачується на загальних підставах.

Отже, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 26 липня 2019 року в частині сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Стосовно заяви про поновлення строку звернення до суду.

Зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду слідує, що позивач у травні 2019 року при зверненні до Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області дізналася про існування спірної постанови про арешт коштів боржника. 30 травня 2019 року було подано заяву на ім`я начальника Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якій просила скасувати постанову про арешт коштів. За доводами позивача відповідь на заяву від 30.05.2019 не було отримано.

З вищевикладеного слідує, що позивачу станом на 30.05.2019 було відомо про існування постанови від 23 квітня 2019 року про арешт коштів боржника.

В якості обґрунтування причини пропуску строку звернення позивач зазначає, що вона не обізнана в законодавстві, а тому нею не було дотримано строк звернення до суду. Крім того зазначає, що в своєму позові оскаржує відмову у скасуванні постанови про арешт майна, про яку вона та її представник дізналися лише 24.06.2019.

Суд відхиляє даний довід позивача, оскільки позовні вимоги сформовані щодо скасування постанови державного виконавця Макаренко М.В. Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 23 квітня 2019 року про арешт коштів боржника. Дії посадових осіб Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області позивачем не оскаржуються.

Також матеріали справи містять ордер ПТ №087542 від 07.11.2018 про надання правової допомоги, згідно якого адвокат Хлистун І.М. надає правову допомогу позивачу з листопада 2018 року. Отже представник позивача, як особа що має юридичну освіту, був обізнаний про необхідність дотримання вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачем не наведено.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані, зокрема, статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Частиною першою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Відповідно до частин 1,2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, в даному випадку, суд не вбачає поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. В матеріалах позовної заяви докази таких обставин відсутні.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

До аналогічних правових висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі №490/2300/17.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови подана після закінчення строку передбаченого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв`язку з чим підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 123, 248, 256, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Г.В. Костенко