Рішення № 83730539, 19.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2019 року м. Ужгород№ 807/1434/16 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, де третя особа - начальник Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Хваста С.В. про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - відповідач), де третя особа - начальник Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Хваста С.В. (далі - третя особа), згідно якої просила: "визнати протиправними дії бездіяльність Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, зобов`язати Ужгородський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області задовольнити клопотання ОСОБА_1 , подане нею від 11.07.2016 за вхідним реєстраційним №4417/07-41/09, а начальника Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Хвасту С.В. прийняти постанову за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 у виконавчому провадження від 18.07.2016 №4716, постанову направити ОСОБА_1 в законному порядку".

ОСОБА_1 в судове засідання 16.08.2019 року не зявилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується її підписом на повістці-виклику в судове засідання.

16.08.2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з іншими судовими викликами її для участі 19.08.2019 року в двох інших самостійних судових засіданнях в іншому суді - Ужгородському міськрайонному суді (м. Ужгород, вул. Загорська, 53) з розгляду суддею, слідчим суддею двох інших самостійних справ за її особистої участі, що підтверджується інформацією Ужгородського міськрайонного суду зі списку справ, призначених до розгляду (судова влада), зокрема на 19.08.2019 р. о 09:00 год. (адміністративне судочинство) та на 19.08.2019 р. о 14:30 год. (кримінальне судочинство).

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд констатує, що судові засідання на які ОСОБА_1 посилається, як на підставу відкладення даної справи, а саме: на судове засідання 19.08.2019 р. о 09:00 год. та на судове засідання 19.08.2019 р. о 14:30 год. не збігаються в часі з судовим засіданням призначеним по даній справі, зокрема 19.08.2019 року о 16:30 год. З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що проведення інших судових засідань 19.08.2019 р. о 09:00 год. та о 14:30 год., які не збігаються в часі з даним судовим засіданням не створює об`єктивних перешкод для явки ОСОБА_1 в судове засідання призначене 19.08.2019 р. о 16:30 год.

Враховуючи вище викладене, з огляду на неодноразові неявки ОСОБА_1 в судові засідання призначені судом по даній справі, суд приходить висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання слід відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

З огляду на предмет позову та засоби доказування по даній справі, суд приходить висновку, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Мотивами звернення до суду ОСОБА_1 вказує наступне: "Мною було подано до вказаного Відділу від 11.07.2016 клопотання (вхідний реєстр.№4417/07-41/9) до Ужгородського міського відділу ДВС, в якому просила: - невідкладно отримати від правопопередника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції виконавчі провадження, які було відкрито постановами MB ДВС від 22.10.2001 б/н, від 31.01.2002 № 5-513/02, від 08.08.2002 № 1-1463/02 та надати мені право для ознайомлення із ними. А також від 18.07.2016 мною було подано керівнику вказаного Відділу скаргу у виконавчому провадженні щодо виконавчих провадженнях, відкритих постановами MB ДВС від 22.10.2.001 та від 31.01.2002, відповідно за виконавчими листами № 2-271/01 виданими мені Ужгородським міським судом від 08 жовтня 2001 року та від 24 січня 2002 року для виконання рішення Ужгородського міського суду від 08 жовтня 2001 року (ухвалою суду від 16.10.2001 виправлено описки), резолютивними частинами яких, відповідно, постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста по ліцензуванню відділу контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Закарпатського обласного управління державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну від 29.08.2000, стягнути із Закарпатського обласного управління державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час мого вимушеного прогулу, середньомісячну заробітну плату за один місяць в сумі 351, 09 грн., а також середньомісячну заробітну плату в сумі 4564,17 грн. за час вимушеного прогулу від 29.08.2000 по 08.10.2001. У скарзі щодо вказаних виконавчих проваджень мною було наведено обґрунтування її вимог і підстави її звернення на особистому прийомі від 13.07.2016 до керівника Ужгородського міського відділу ДВС, коли державним виконавцем Плискою А., який заміщав керівника вказаного Відділу на час його чергової відпустки, в усній формі було відмовлено мені в задоволені мого клопотання, поданого мною до Відділу від 11.07.2016, та що б чекала відповіді на мою домашню, адресу. Та вказана моя скарга у виконавчому провадженні відповідала вимогам Закону України "Про виконавче провадження", у якій просила: - виявити порушення, що суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". 30.06.2016 на мою домашню адресу надійшли рекомендованою кореспонденцією два самостійних повідомлення начальника Відділу Хвасти С.В. від 27.07.2016 і від 28.07.2016, які не було, видано у формі постанов, а також, у яких з підстав, які не передбачено і не встановлено Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією "Про проведення виконавчих дій" протиправно було відмовлено мені в задоволенні мого клопотання від 11.07.2016, а мою скаргу у виконавчому провадженні від 18.07.2016 протиправно було розглянуто в порядку Закону України "Про звернення громадян". Такими протиправними діями, бездіяльністю Ужгородського MB ДВС, його начальника Хвасти С.В. було допущено протиправні дії бездіяльність, якими було порушено мої права та створено перешкоди в реалізації моїх прав, тому у встановлений законом строк я звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду за моїм захистом для поновлення моїх прав."

30.01.2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло заперечення відповідача на адміністративний позов по справі № 807/1434/16.

06.02.2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення щодо повернення заперечення без розгляду, згідно яких ОСОБА_1 зазначала: " 01.02.2018 року на мій домашній адрес надійшла рекомендована кореспонденція без повідомлення про вручення) із вкладенням на 1 арк. - "Заперечення на адміністративний позов по справі №807/1434/16". Вказане заперечення є безпідставним і необґрунтованим, не стосується предмету і підстав заявленого і поданого мною позову в адміністративній справі №807/1434/16. Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду задоволено мою апеляційну скаргу в адміністративній справі № 308/1434/16 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року про залишення моєї позовної заяви (первинно мій позов мною було подано від 01.08.2016, в т. ч. в черговий повторний раз - від 04.10.2016) без руху в справі за моїм позовом до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби - Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, третьої особи його начальника Хвасти С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії і справу направлено до ЗОАС для продовження її розгляду. У вказаному заперечені УМВ ДВС (MB ДВС) від 29.01.2018 №4323 жодним чином не зазначено по суті мого позову в адміністративній справі №807/1434/16 та його справжнього предмету і підстав, жодним чином не заперечене конкретно по суті мого позову і його вимог, що є підставою визнати судом заперечення безпідставним і необґрунтованим і повернути його без розгляду, та із врахуванням відсутності відзиву відповідача на мій позов, суд може визнати мій позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення."

Щодо посилання ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 167 КАС України, як на підставу повернення заперечення відповідача без розгляду, суд констатує, що ст. 167 КАС України регулює вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення виключно щодо процесуальних питань. Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про повернення заперечення без розгляду, викладене у додаткових поясненнях щодо повернення заперечення без розгляду не підлягає задоволенню.

Дослідивши заперечення відповідача на адміністративний позов по справі №807/1434/16, суд приходить висновку, що таке відповідає вимогам ст. 162 КАС України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, разом з тим в запереченні на позов, який надійшов до суду 30.01.2018 року, просив суд розглядати справу без участі представника Ужгородського МВ ДВС.

Відповідач у запереченні на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вказавши на те, що відповідачем було надано обґрунтовану відповідь на заяву позивача від 11.07.2016 року. Також, в запереченні на позовну заяву відповідач зазначав, що виконавче провадження від 22.10.2001 р. з виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 року завершене відповідно до постанови про повернення виконавчого документа від 02.08.2002 р. на підставі того, що виконавчий документ було відкликано з виконання судом, який видав виконавчий документ відповідно до листа від 19.07.2002 р. та за період з 02.08.2002 р. по 05.05.2005 р. виконавчий лист №2-271 від 08.10.2001 р. на виконання до відділу ДВС не пред`являвся. Таким чином, представник відповідача наголошував, що державний виконавець на мав жодних повноважень продовжувати виконувати виконавче провадження від 22.10.2001 р. з виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 р., яке завершене. З огляду на вище викладене, представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа надіслала до суду заяву згідно якої просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглянути позовну заяву без участі третьої особи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подала до відповідача клопотання від 11.07.2016 р. про невідкладне отримання від правопопередника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції виконавчі провадження, які було відкрито постановами MB ДВС від 22.10.2001 б/н, від 31.01.2002 № 5-513/02, від 08.08.2002 № 1-1463/02 та надати ОСОБА_1 право для ознайомлення із ними.

Так, розглянувши клопотання від 11.07.2016 року відповідач листом від 27.07.2016 р. повідомив ОСОБА_1 , що матеріали виконавчих проваджень відкритих 22.10.2001 р., 31.01.2002 р. та 08.08.2002 р. вилучені прокуратурою Закарпатської області, а тому Ужгородський МВ ДВС не може витребувати вказані матеріали у "правопопередника" та надати ОСОБА_1 для ознайомлення (а.с. 19).

Отже, у відповідача була відсутня технічна можливість надати матеріали вказаних виконавчих проваджень ОСОБА_1 для ознайомлення.

Також, як зазначає ОСОБА_1 в позовній заяві, нею було подано скаргу від 18.07.2016 у виконавчому провадженні щодо виконавчих проваджень, відкритих постановами MB ДВС від 22.10.2001 та від 31.01.2002, відповідно за виконавчими листами № 2-271/01 виданими Ужгородським міським судом від 08 жовтня 2001 року та від 24 січня 2002 року для виконання рішення Ужгородського міського суду від 08 жовтня 2001 року (ухвалою суду від 16.10.2001 виправлено описки) та було наведено обґрунтування вимог і підстав звернення на особистому прийомі від 13.07.2016 р. до керівника Ужгородського міського відділу ДВС.

Так, листом Ужгородського МВ ДВС від 28.07.2016 р. було надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 18.07.2016 р. про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року та зазначено, що вказаними рішеннями судів визнано протиправною бездіяльність стосовно не продовження виконання виконавчого провадження відкритого 22.10.2001 р. та стосовно не об`єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень відкритих 22.10.2001 р., 31.01.2002 р. та від 08.08.2002 р. (а.с. 20).

Згідно листа від 28.07.2016 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що виконавче провадження від 22.10.2001 р. з виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 р., завершене відповідно до постанови про повернення виконавчого документа від 02.08.2002 року на підставі того, що виконавчий документ було відкликано з виконання судом, який видав виконавчий документ відповідно до листа від 19.07.2002 року.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, за період з 02.08.2002 року по 05.05.2005 року виконавчий лист №2-271 від 08.10.2001 року на виконання до відділу ДВС не пред`являвся. Отже, відповідач не мав можливості продовжувати виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 року, оскільки вказаний виконавчий документ не перебував на виконанні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. №606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження закінчується у випадках повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача.

З огляду на те, що виконавче провадження від 22.10.2001 р. з виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 р. було закінчено відповідно до постанови про повернення виконавчого документа від 02.08.2002 року, відтак державний виконавець не мав повноважень виконувати виконавче провадження, яке закінчено.

З приводу не об`єднання у зведене виконавче провадження виконавчого провадження №3-1035/01 (7-1310/02) - (в/л від 08.10.01 р.) та виконавчого провадження №5-513/02 (7-1311) - (в/л від 24.01.02 р.), листом від 28.07.2016 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що на момент відкриття виконавчого провадження від 31.01.2002 р. (в/л від 24.01.02 р.) виконавче провадження (в/л від 08.10.01 р.) вже було зупинено відповідно до постанови від 12.11.2001 року.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. №606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Враховуючи вище викладене, з огляду на те, що винесення постанови про об`єднання у зведене виконавче провадження є процесуальною виконавчою дією, таким чином у 2002 році державний виконавець не мав права виносити постанову у межах зупиненого виконавчого провадження про об`єднання у зведене виконавче провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.1 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень -начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби має право перевірити виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Оскільки на виконанні у відповідача не перебували зазначені у зверненні ОСОБА_1 виконавчі провадження, відтак при розгляді скарг не виносилася постанова начальника відділу ДВС про перевірку відповідних виконавчих проваджень.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2014 р. ОСОБА_1 зверталася до Закарпатського окружного адміністративного суду (справа №807/2905/14) з позовом до міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (далі - МВ ДВС Ужгородського МРУЮ) де з врахуванням уточнених позовних вимог від 22.05.2015 р. просила: визнати зміни до позовних вимог такими, що відповідають ст.106 КАС України; приєднати уточнені позовні вимоги до матеріалів даної справи; визнати протиправними дії, бездіяльність МВ ДВС Ужгородського МРУЮ щодо не вирішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" скарги від 26.08.2014 р. у виконавчому провадженні; визнати протиправними дії або бездіяльність МВ ДВС Ужгородського МРУЮ (після отримання ним роз`яснень суду за поданнями МВ ДВС) щодо не поновлення виконання виконавчого провадження № 3-1035/01 (№7-1310/02) з виконання виконавчого листа № 2-271, виданого Ужгородським міським судом від 08.10.2001 р. для виконання належним чином у повному обсязі рішення Ужгородського міського суду від 08.10.2001 р. (16.10.2001 р. - усунуто описки) та не вжиття МВ ДВС законних заходів для невідкладного продовження його виконання в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 4564,17 грн та 351,09 грн, за весь час вимушеного прогулу із боржника Регіонального управління ДСАТ ДПА України у Закарпатській області; визнати протиправними дії та бездіяльність МВ ДВС Ужгородського МРУЮ в частині не зведення в одне виконавче провадження виконавчого провадження № 3-1035/01 (№7-1310/02) з виконання виконавчого листа № 2-271, виданого Ужгородським міським судом від 08.10.2001 р. для виконання рішення Ужгородського міського суду від 08.10.2001 р. (16.10.2001 р. - усунуто описки) із іншими виконавчими провадженнями, які було відкрито постановами МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 31.01.2002 р. та від 03.08.2006 р. (по усіх них МВ ДВС неодноразово змінювало їх реєстраційні номери та жодне з яких протиправно не було внесено до Єдиного реєстру виконавчих проваджень), а тому не приєднання до одного зведеного виконавчого провадження усіх інших виконавчих документів, а саме: рішення Ужгородського міського суду від 08.10.2001 р. (ухвалою від 16.10.2001 р. - усунуто описки), виконавчий лист № 2-271 виданий судом від 24.01.2002 р., ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 16.04.2003 р., ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 15.08.2006 р., ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 р. (ухвалою від 24.06.2010 р. усунуто описки), внаслідок чого МВ ДВС Ужгородського МРУЮ було протиправно залишено без виконання і по цей час - виконавчий лист № 2-271 виданий судом від 24.01.2002 р., ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 16.04.2003 р., ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 15.08.2006 р., ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 р. (ухвалою від 24.06.2010 усунуто описки), що призвело до часткового фактичного невиконання і по цей час рішення Ужгородського міського суду від 08.10.2001 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 із жодного боржника в жодному відкритому виконавчому провадженні, де остання є стягувачем середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 року (справа №876/6664/15) постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року у справі №807/2905/14 було скасовано та прийнятно нову постанову, згідно якої у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дії, бездіяльність щодо не вирішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" скарги від 26.08.2014 р. у виконавчому провадженні було відмовлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи в органі ДВС були відсутні відкриті виконавчі провадження, на які вказує ОСОБА_1 , в тому числі матеріали виконавчих проваджень були витребувані органами прокуратури, а тому суд приходить висновку, що відповідачем правомірно та відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян" були надані відповіді з питань, які були порушені ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на відсутність відкритих виконовчих проваджень, відповідачем було розглянуто скаргу ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян". Також, відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" було надано відповідь на клопотання ОСОБА_1 та повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень відкритих 22.10.2001 р., 31.01.2002 р., 08.08.2002 р. були вилучені прокуратурою Закарпатської області, а тому відповідач не може надати їх ОСОБА_1 .

Згідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить висновку, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством України, відтак позов не підлягає задоволенню.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, третя особа - начальник Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Хваста С.В. про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович