Ухвала суду № 83725952, 15.08.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7868/13

Провадження № 2-а/522/269/19

УХВАЛА

15 серпня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Полегенького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, треті особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Резон Плюс», за участю прокурора міста Одеси, прокурора Приморського району м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та про внесення змін до рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси розглядається справа за позовом ТОВ «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимог, щодо предмета спору - департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ТОВ «Мірс», ТОВ «Резон Плюс», за участю прокурора Приморського району м. Одеси, про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та про внесення змін до рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року змінено постанову суду першої інстанції, шляхом виключення з мотивувальної частини постанови посилання суду на те, що рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», та рішення Одеської міської ради №1268-VІ від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», не є регуляторним актом, як на підставу відмови у задоволенні позову. В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16.10.2018 року постанови судів першої та другої інстанції були скасовані та справу направлено до суду 1ї інстанції на новий розгляд. У постанові зазначене, що оскаржені рішення мають ознаки нормативно-правового акту.

28 березня 2019 прийнята до розгляду суддею Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В..

14.06.2019 року від Одеської міської ради подана заява про закриття провадження у справі на підставі ч.1. п.8 ст. 238 КАС України. Заява обґрунтована тим, що оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому після такого виправлення права позивача, які захищалися від можливого порушення у майбутньому, фактично не були порушені, а тому не має підстав для їх відновлення. Послалися, що рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року затверджено нову технічну документацію з нормативно грошової оцінки земель м. Одеси, яка застосовується на території міста Одеси з 01.01.2017 року.

Представники позивача заперечували щодо закриття провадження по справі. Подали письмові пояснення. Підтвердили, що розміри оскарженої грошової оцінки до ТОВ «Завод «Полімер» не були застосовані, а з 2019 року в установленому порядку внесені зміни до договору оренди та застосовані показники нової грошової оцінки, що введена в дію з 01.01.2017 року.

Представник ОМР наполягав на задоволенні заяви, зазначив, що позивач наполягаючи на подальшому розгляді справи фактично захищає свій інтерес на майбутнє від необґрунтованого твердження щодо можливості стягнення збитків за наслідком не застосування оскарженої грошової оцінки під час її дії. Наполягав, що подальший розгляд справи не відповідає положенням ст. 264-265 КАС України, тому як оскаржені рішення не підлягають скасуванню на вимогу позивача, та з 01.01.2017 року втратили чинність і не застосовуються як у місті, так і безпосередньо у правовідносинах з позивачем.

Представник третьої особи ТОВ «Мірс», підтримав позицію позивача.

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та представник прокуратури підтримали позицію відповідача.

Представник ТОВ «Резон Плюс» у судове засідання не з`явився, був сповіщений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Предметом спору у цій справі виступають рішення міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1268-УІ «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», яким вирішено ввести в дію затверджену нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 року.

Позивачем предмет та обставини позову по справі не змінювалися. Позовні вимоги обґрунтовані, що у провадженні господарського суду Одеської області перебуває судова справа № 916/473/13-г за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Завод «Полімер» про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2008 року, пов`язаних із зміною орендної плати за відповідну земельну ділянку на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.12.2011 року № 527/м, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі. Зазначений витяг був сформований на підставі даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої оскаржуваним у справі рішенням міської ради.

Договором оренди землі від 05.02.2008 р., укладеним між Одеською міською радою та ТОВ «Завод «Полімер» (далі Договір), останньому було надано в оренду земельні ділянки загальною площею 28241 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 10-А для експлуатації будівель та споруд виробничої бази, згідно з планами земельних ділянок на 49 років для експлуатації будівель та споруд виробничої бази. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 05.02.2008 року, зареєстрований в Одеській регіональній філії Центру ДЗК 08.05.20108 року,

Відповідно до п. 4.4. зазначеного Договору орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку зміни розміру земельного податку відповідно до чинного законодавства, коригування «Грошової оцінки земель міста Одеси», тощо.

Виходячи зі змісту позову, інтерес позивача, про захист якого заявлено позивачем, відноситься до збереження розміру орендної плати за вказану земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі, та захист від підвищення орендної плати, яке могло відбутися з урахуванням даних нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої та введеної у дію оскаржуваними у цій справі рішеннями міської ради.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VІІ затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену ДП Українським державним науково - дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року, яка застосовується на території міста з 01.01.2017 року.

Суд враховує, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Завод «Полімер» про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2008 року по звеличенню орендної плати.

В обґрунтування зазначеного рішення, Господарський суд Одеської області послався на той факт, що підставою для перерахунку ТОВ «Завод Полімер» розміру орендної плати стало рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI та 20.09.2011 року № 1268-VІ. Як встановлено судом в мотивувальній частині, рішенням від 29.06.2016 р. №756-VII затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси станом на 01.01.2016 рік та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в п.1 цього рішення застосовується з 01.01.2017 р., а отже Одеською міською радою введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку розміру річної орендної плати.

Позивачем не спростовані заявлені представником Департаменту факти того, що 20.02.2018 р. на адресу Департаменту надійшло звернення ТОВ «Завод «Полімер»» з проханням ввести зміни до договору оренди землі від 05.02.2008 р. №400 у урахуванням нової оцінки ( з 01.01.2017 року). Рішенням Одеської міської ради від 24.04.2019 р. за № 4656-VII внесені зміни до договору оренди землі від 30.05.2008 р. за №040850500037, в частині нормативної грошової оцінки та затверджено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. №756-VII.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем є діючими правовідносини на підставі нової грошової оцінки введеної в дію з 01.01.2017 року.

Правові засади проведення грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку землі». Періодичність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок повинна відповідати нормам Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земель земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку землі» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

В інформативному листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру від 18.12.2017 р. № 28-28-0.22-19646/2-17 зазначене, що у разі відсутності відповідного рішення міської ради щодо втрати чинності рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок населеного пункту або рішення суду, та до моменту набрання чинності нового рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, видача витягів з технічної документації є можливим.

Таким чином, з моменту введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, згідно з рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. №756-VII, а саме з 01.01.2017 року, припиняється можливість надання органами Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області Витягів з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка затверджена рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI, яке є предметом оскарження у дійсній адміністративній справі.

Суд погоджується з позицією представника ОМР, що оскаржувані у цій справі рішення від 28.12.2010 року та 20.09.2011 року по затвердженню і введенню у дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси втратили чинність з 01.01.2017 року.

На підставі викладеного суд встановлює, що саме з 01.01.2017 року у взаємовідносинах, визначених у ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», в тому числі для визначення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, застосовуються виключно показники технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, затвердженої саме рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року.

З матеріалів справи вбачається та підтверджене сторонами, що у період дії оскарженої нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, зміни до вказаного договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Завод «Полімер», внесені не були, збільшення орендної плати для позивача не відбулось, спірні у справі рішення за показниками грошової оцінки не були застосовані до позивача.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх дії.

Частиною 9 ст. 264 КАС України передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

У той же час у ч. 2 ст. 265 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальний закон чітко визначає спосіб захисту, із застосуванням якого може бути прийняте рішення про задоволення позову у справі про оскарження нормативно-правового акту, що передбачає визнання його таким, що втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а не його скасування.

Визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту. Виходячи з наведеного суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє.

Таким чином, на час розгляду заяви про закриття справи оскаржені рішення вже втратили чинність, а їх подальше оскарження не відповідає спеціальній процесуальній нормі ( ч. 3 ст. 264 КАС України).

Крім того, суд визнає що з прийняттям Одеською міською радою рішення від 29.06.2016 року № 756-УІІ «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси» було виправлене оскаржене позивачем порушення інтересу позивача, а на заміну оскаржуваної у справі технічної документації у встановленому законодавством порядку розроблена та затверджена нова, щодо якої жодних нарікань позивачем не висловлено.

Суд вказує на безпідставність тверджень представників позивача, щодо необхідності процесуального визнання відповідачем порушень та тільки після чого їх виправлення для застосування положень ст. 238 КАС України, тому як це не передбачене цією нормою. Суд звертає увагу, що оскаржені порушення встановлюються виходячи з підстав заявленого позову ( ч. 2 ст. 9 КАС України), а виправлення оскаржених порушень по даній справі може бути тільки визнанням нормативного –правового акту протиправним та похідно від визнання протиправним визнання його нечинним повністю, або у частині ( ч. 9 ст. 264 КАС).

Тим самим, за наслідком дій відповідача з 01.01.2017 року повністю відновлені законні інтереси позивача, про порушення яких ним заявлялось у позові, адже орендна плата за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні, не перераховувалась та не буде перерахована з внесенням змін до договору оренду на підставі оскаржуваних у справі рішень, які є нечинними. Це підтверджується встановленими обставинами у рішенні господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г.

Також суд вказує, що положеннями ст. 264-265 КАС України не передбачена можливість захисту інтересів позивача шляхом оскарження правомірності та вимогою скасування нормативно –правового акту суб`єкта владних повноважень, який вже є нечинним.

Умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга – дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Аналогічну норму було передбачено у ч. 1 ст. 6 КАС України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі – позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу – його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог – вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб – держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Виходячи зі сталої практики Верховного суду, випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень, які є нечинними з 01.01.2017 року на конкретні реальні індивідуально виражені інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

За наслідком дії оскаржених рішень та після їх втрати чинності не створюються будь-які перешкоди для реалізації позивачем орендних правовідносин в теперішньому або в майбутньому часі. Звідси суд встановлює, що безпосередньо позивачем не доведене наявність ознак потерпілого від нечинних на цей час оскаржуваних рішень, оскільки з матеріалів справи вбачається, що під час дії оскаржених рішень позивачу не було спричинено жодного негативного впливу і він не зазнав жодної реальної шкоди, і тому очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості позивача по справі.

Таким чином, суд вбачає підстави для закриття провадження по даній справі згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, на підставі того, що оскаржувані за предметом позову порушення були виправлені відповідачем прийняттям нового рішення за наслідком чого втрачена чинність оскаржених рішень. А, законі інтереси позивача не потребують відновленню, тому як, згідно позову, захист інтересів по справі передбачав майбутню дію оскаржених рішень та можливість їх застосування у відношенні позивача, але останні втратили чинність з 01.01.2017 року.

Керуючись ст. 238КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, треті особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Резон Плюс», за участю прокурора міста Одеси, прокурора Приморського району м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та про внесення змін до рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси.

Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» сплачений судовий збір у розмірі у розмірі 34,41 гривень на підставі платіжного доручення № 9698850 від 28.03.2013 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 20.08.2019 року.

Суддя А.В. Науменко