Рішення № 8372579, 29.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/82229.01.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна»

ДоДочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 17585,48 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Козуля І.В. –дов. № 995 від 25.12.2009 року;

від відповідача : Сова Н.П. –дов. № 2 –25 від 17.12.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна»звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 17585,48 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач всупереч вимог статті 1212 Цивільного кодексу України не повернув кошти, які були сплачені позивачем та перебувають у відповідача без належних на те правових підстав.

Ухвалою від 09.12.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.12.2009 року.

В судовому засіданні 28.12.2009 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 29.01.2010 року.

В судовому засіданні від 29.01.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2010 року підтримав раніше поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.01.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна»(надалі –замовник, позивач) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі –газотранспортне підприємство, відповідач) було укладено Договір № 116 –735 на транспортування природного газу (далі-Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що газотранспортне підприємство зобов’язується здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі –газу, замовника від пунктів прийому –передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення –газорозподільної станції (далі –ГРС), а замовник зобов’язується сплати за транспортуванню газу встановлену плату.

Відповідно до пункту 3.2 Договору газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах прийому –передачі газу зазначених у пункті 3.1 даного Договору та здійснює його транспортуванням по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці і місці та в момент передачі газу в газорозподільні мережі газорозподільного підприємства. Транспортування газу від ГРС до вхідної засувної арматури замовника здійснює на договірних засадах газорозподільне підприємство.

Згідно з пунктом 4.1 Договору послуги по транспортуванню газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами здачі –прийомки послуг по транспортуванню.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що тариф на транспортування 1000 куб. м газу замовника магістральними трубопроводами газотранспортного підприємства установлюється в розмірі 36,90 грн., крім того ПДВ –7,38 грн., всього в розмірі 44,28 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг по транспортуванню газу за звітний місяць визначається на підставі акту здачі –приймання послуг по транспортуванню газу зазначеного в пункті 4.1 даного Договору.

Відповідно до пункту 6.6 Додаткової угоди № 2 від 14.05.2007 року кошти помилково перераховані замовником газотранспортному підприємству, повертаються замовнику після отримання газотранспортним підприємством належним чином завірених документів (копії актів прийому –передачі природного газу, складених між замовником та постачальником (постачальниками) газу, копії платіжних доручень тощо), що свідчать про оплату транспортних послуг постачальнику газу з ресурсів ЗАТ «УКРГАЗ - ЕНЕРГО»та після проведення сторонами звірки розрахунків за даним Договором із зазначенням в акті звірки, що кошти були перераховані газотранспортному підприємству помилково, з посиланням на вищезазначені документи.

На виконання умов Договору відповідач надав послуги по транспортуванню трубопровідним транспортом природного газу на суму 16293,50 грн., в свою чергу позивач здійснив оплату за послуги з транспортування природного газу в розмірі 16293,50 грн., що підтверджується наданими банківськими виписками № 967 від 27.02.2007 року на суму 8293,50 грн. та № 996 від 01.03.2007 року на суму 8000,00 грн.(копії в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 6.4 Договору у разі надходження коштів від замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг по транспортуванню газу в звітному місяці переплата зараховується газотранспортним підприємством як оплата послуг в місяці, наступному за звітним.

В подальшому позивач здійснив передплату по Договору за транспортування природного газу на суму 16683,25 грн. на доказ чого надано платіжне доручення № 1318 від 22.03.2007 року, в якому помилково зазначив у графі «Призначення платежу»не вірний номер Договору, що сторонами не заперечувалось, на доказ чого надано акти звірки взаєморозрахунків від 31.10.2007 року, від 31.03.2009 року та від 30.06.2009 року.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з 01 січня 2007 року і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31 грудня 2007 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги –до повного виконання замовником своїх зобов’язань за даним Договором.

Оскільки, всі послуги по транспортуванню природного газу, які були надані відповідачем були оплачені, інших зобов’язань у сторін під час дії Договору в частині сплачених коштів не виникло, кошти в сумі 16683,25 грн. після 31.12.2007 року перебувають у відповідача без належних на те правових підстав та повинні бути повернуті в силу умов п. 6.6 Додаткової угоди № 2 від 14.05.2007 року та ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Позивач направив відповідачу претензію від 02.03.2009 року № 204, якою вимагав повернення коштів в сумі 16683,25 грн., що засвідчується копією фіскального чеку № 4540 від 03.03.2009 року, однак відповідач залишив її без задоволення.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 16683,25 грн., які перебувають у відповідача без достатньої правової підстави, обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 902,23 грн.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується у випадку порушення боржником грошових зобов’язань, проте в даному випадку має місце не прострочення виконання грошових зобов’язань, а застосовуються наслідки припинення договірних зобов’язань сторін, крім того, грошові зобов’язання у відповідача за Договором також не виникали.

Таким чином, відсутні правові підстави для застосування відповідальності за порушення грошових зобов’язань встановленої ст. 625 Цивільного кодексу України (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна»(місцезнаходження: 83000, Донецька обл., м. Донецьк, Ворошиловський р –н, вул. Челюскінців, 105, код ЄДРПОУ 33221432) 16683 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 25 коп. –коштів, 166 (сто шістдесят шість) грн. 83 коп. –державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

11.02.2010р.