Вирок № 83725152, 20.08.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/493/19

Провадження № 1-кп/496/197/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Буран В.М.,

за участю секретаря - Бойчк Р.Д., Дигуляр А.С.,

прокурора - Кириліна Є.Ю., Богомолов Г.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Білянська К.А.,

потерпілі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23.07.1996 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 24.10.2018 року, приблизно о 06:30 годині, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ 2115», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в темний час доби, здійснював рух по вул. Верхній в с. Дачне Біляївського району Одеської області з боку автодороги М-05 сполученням «Київ - Одеса» в напрямку вул. Садова в с. Дачне Біляївського району Одеської області.

ОСОБА_1 здійснював рух на вищевказаному автомобілі із перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті понад 50 км/год та наближаючись до будинку № 114 по вулиці Верхня у с. Дачне Біляївського району Одеської області, водій ОСОБА_1 був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, в умовах погіршення видимості в напрямку свого руху відповідно не відреагував на її зміну. При об`єктивній можливості здійснювати рух з безпечною швидкістю руху в межах своєї смуги та спостерігати пішохода, що знаходився на правому узбіччі, ОСОБА_1 безпідставно змінив напрямок свого руху праворуч, виїхавши на праве узбіччя, не переконався в безпеці виконуваного маневру та на правому узбіччі скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який здійснював рух попереду в попутному напрямку руху, тобто допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.2, 12.4 та 19.3 «Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.), якими передбачено:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншім учасникам руху»;

п. 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

п. 19.3. «У разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення -увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної події був смертельно травмований пішохід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закриті переломи ребер зправа з 1-го по 5-те по середньо-ключичній лінії; з 2-го по 11-те по задньо-пахвовій лінії; закритий перелом правої ключиці; розрив верхньої та середньої часток правої легені; розрив нижньої частки лівої легені; крововилив під плевру та в тканину обох легень; садна обох колінних суглобів, правої кисті, лівого плеча, осади шкіри лівої частки обличчя, носу.

Причиною смерті ОСОБА_4 стався травматичний шок як наслідок множинних правосторонніх переломів ребер, розривів тканини легень.

Допущенні водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 12.2, 12.4. 19.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Таким чином, своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 12.2, 12.4, 19.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Крім того, 24.10.2018 року, приблизно о 06:30 годині, знаходячись на вул. Верхня у с. Дачне Біляївського району Одеської області, поблизу будівлі № 114, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2115», реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , у зв`язку з чим своїми діями поставив останнього в небезпечне для життя становище, так як ОСОБА_4 , опинившись на правому узбіччі вказаної автодороги, був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок свого безпорадного стану. Після цього, ОСОБА_1 , розуміючі, що скоїв наїзд на пішохода, який може перебувати після наїзду автомобілем в небезпечному для життя стані, маючи реальну можливість надати допомогу останньому, при цьому не маючи об`єктивних причин і підстав відмовитися від прийняття заходів з надання допомоги, будучи зобов`язаним, згідно п. 2.10 Правил дорожнього руху України, вжити заходів з надання допомоги, оскільки його дії, пов`язані з управлінням транспортним засобом, передували тому, що життя ОСОБА_4 було поставлено під загрозу, маючи прямий умисел на залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані, в місці наїзду на пішохода керований ним транспортний засіб не зупинив, а поїхав з місця дорожньо-транспортної події, залишивши пішохода ОСОБА_4 лежати на місці події.

Своїми умисними діями, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, за кваліфікуючою ознакою: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Таким чином, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та за ч. 1 ст. 135 КК України, тобто у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України визнав, пояснив, що готовий понести покарання за вчинений ним злочин. Також обвинувачений в судовому засіданні вказав, що він рухаючись на своєму автомобілі «ВАЗ 2115», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 24.10.2018 року в темний час доби, приблизно о 05:45 ранку по напрямку в с. Дачне Біляївського району Одеської області перетинаючи міст Одеса-Київ об`їхавши круг, заїхав у село, в цей день йшов дощ, на зустріч обвинуваченому рухався автомобіль, білого кольору, який проїхав обвинуваченого, ОСОБА_1 рухався далі зі швидкість 50-60 км/год., через декілька хвилин обвинувачений почув стук або удар, але відразу нічого не зрозумів що сталося, на своєму шляху обвинувачений пішохода не бачив, і не міг повірити в те, що він збив людину. ОСОБА_1 визнав, що він покинув місце ДТП так як перебував в шоковому стані, потім він приїхав додому, де він проживає разом з цивільною дружиною, розуміючи що понесе серйозне покарання. Обвинувачений зазначив, що він самостійно зателефонував дільничному інспектору поліції приблизно о 12-13 годині, який є його сусідом та зізнався у вчиненому ним злочині, після чого дільничний інспектор поліції спитав обвинуваченого де він знаходиться, ОСОБА_1 повідомив, що знаходиться вдома після чого до обвинуваченого приїхала поліція та заарештувала його. Обвинувачений під час допиту в судовому засіданні вказав, що він визнавав вину з самого початку. На автомобілі ОСОБА_1 були розбиті фара, стойка і дзеркало. Обвинувачений вказав, що зачепив ОСОБА_4 правою стороною вищевказаного автомобіля. ОСОБА_1 рухався з увімкненим ближнім світлом фар та вказав, що по дорозі якій він рухався на своєму автомобілі, тротуарів для пішоходів не має, на краю автомобільної дороги ростуть кущі, напрямок руху обвинувачений не змінював.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 вказала, що з померлим вони шлюб розірвали, але на момент ДТП вони проживали разом. 24.10.2018 року її чоловік пішов в лікарню приблизно о 06:40 годині, він був одягнутий в одежу чорного кольору, в той день на дворі було темно та йшов дощ, в тому місті де трапилось ДТП широкий проміжок дороги та не має тротуарів для пішоходів, ймовірно що її чоловік йшов по дорозі. Про те що трапилось ДТП вона дізналась від поліції, яка приїхала приблизно 24.10.2018 року о 10:00 годині. Тіло померлого було виявлено за допомогою камери спостереження, яка була розташована на приватному житловому будинку.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 вказав, що 24.10.2019 року йому подзвонила невістка потерпілої ОСОБА_2 приблизно о 11:00 годині, та розповіла, що його брат помер при ДТП, також невістка вказала місце де саме відбулося ДТП, потерпілий в той час був на роботі. Недоїжджачий до місця ДТП потерпілий на повороті побачив труп, який вже було вкрито, поруч знаходились працівники поліції та син невістки. Приблизно після 12:00 години прибула карета швидкої допомоги з м. Біляївки в якій перебував лише водій. Потерпілий після дозволу робітників поліції перевернув труп, помістив його на ковдру та разом з водієм швидкої допомоги погрузили тіло ОСОБА_4 в автомобіль, потім вони відвезли померлого в м. Біляївка. Приблизно о 15:00 годині йому зателефонували працівники поліції та пояснили, що він повинен приїхати написати заяву, потерпілий поїхав до поліції написав заяву. Цивільний позов він не заявляв. Обвинувачений пропонував матеріальну допомогу, але потерпілий її не прийняв.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та за ч. 1 ст. 135 КК України, тобто у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Крім показів якими обвинувачений визнає скоєння ним злочинів, його провина також підтверджується наступним.

Показами свідка ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що вона є цивільною дружиною обвинуваченого, в ніч с 23.10.2018 року на 24.10.2018 року її чоловік залишився ночувати в с. Х.Балка Біляївського району Одеської області, де розташована його квартира. 24.10.2018 року о 6:40 годині обвинувачений приїхав на дачу, тобто в с. Дачне де він проживав з дружиною, для того щоб залишити машину та поїхати на роботу електричкою, коли він ставив машину ОСОБА_5 побачила, що машина пошкоджена з правої сторони, вона подумала, що йому хтось пошкодив машину, коли ОСОБА_5 спитала що трапилось з машиною обвинувачений відповів, що він щось або когось збив, але він не зрозумів що то було, о 6:45 годинні обвинувачений вийшов на електричку, яка о 07:07 виїжджає до Одеси. Також в судовому засіданні свідок зазначила, що автомобіль обвинуваченого оглядали та вилучали працівники поліції. В подальшому коли ОСОБА_5 їхала з Одеси додому, їй подзвонив обвинувачений та сказав, що він подзвонив дільничному інспектору поліції та розповів йому що він збив людину. Також свідок зазначила, що на місці ДТП погане покриття дороги, тротуарів не має, освітлення погане.

Винуватість також доводиться письмовими доказами:

Висновком експерта № 28-А від 24.01.2019 року в якому зазначено, що у даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 2115» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.4, 19.3 та 10.1 Правил дорожнього руху України.У даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 2115» ОСОБА_1 , діючи відповідно до вимог п.п. 19.3 та 10.1 Правил дорожнього руху України мав технічної можливості уникнути наїзд на пішохода ОСОБА_4 У діях водія автомобіля «ВАЗ 2115» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 19.3 та 10.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з настанням події цього ДТП. У діях водія автомобіля «ВАЗ 2115» ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, не знаходилися в причинному зв`язку з настанням події цього ДТП (а.с. 141-145).

Висновком № 18-4752-4754 судової транспортно-трасологічної та криміналістичної експертизи дослідження автомобіля ВАЗ-2115 від 10.12.2018 року, з якого вбачається, що досліджуваний автомобіль ВАЗ-2115 має пошкодження і сліди динамічного характеру, які розташовані в правій частини передка його кузова, загальною спрямованістю спереду назад, які характерні для контактування з об`єктом, що не має міцних твердих кромок і частин (у порівнянні з міцністю металу). Утворення цих слідів характерно при контактуванні правій передній частини кузова автомобіля з тілом людини, з наступним закиданням тіла на капот та на переднє вітрове скло, праву стійку панелі даху. Визначити розташування місця наїзду автомобіля ВАЗ-2115 на пішохода на дорозі експертним шляхом не представляється можливим внаслідок недостатньої кількості слідової інформації.Чотири скляні осколки, які надані на дослідження, належать розсіювачу фари транспортного засобу, могли бути частиною розсіювача правої фари (до його руйнування) на досліджуваному автомобілі ВАЗ-2115. Великий осколок пластикового розсіювача, який наданий слідством, раніше був установлений на корпусі правого переднього покажчика повороту досліджуваного автомобіля ВАЗ-2115.Антена, яка надана на дослідження, могла бути встановлена раніше на досліджуваному автомобілі ВАЗ-2115 (на його водостічному жолобці) (а.с. 146-152).

Висновком № 18-4748-4751 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля ВАЗ-2115 від 10.12.2018 року, з якого вбачається, що до моменту ДТП рульове керування автомобіля ВАЗ-2115, його ходова дозволяли водієві керувати автомобілем, не мали несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови, відведення автомобіля убік, або до раптової втрати керованості транспортним засобом.До моменту ДТП робоча гальмова система автомобіля дозволяла знижувати швидкість транспортного засобу з відомої водію ефективністю, не мала несправностей, що приводять до раптової для водія відмови, раптового відведення автомобіля убік при русі й гальмуванні. Система світла фар автомобіля знаходилась в працездатному стані (а.с. 154 - 155).

Висновком експерта № 548 від 26.11.2018 року з якого вбачається, що на підошовних поверхнях взуття виявлені свіжі сліди ковзання, які розташовані на підметці правої та лівої кросівок та в каблучній частині правої кросівки, та могли утворитись в результаті ковзання по слідоутворюючий поверхні в напрямку ззаду наперед та зліва направо.Інших пошкоджень та накладань на взутті не виявлено.Враховуючи вищезазначене можна не виключити, що в момент первинного контактування підошовні поверхні правого та лівого кросівок контактували з дорожнім покриттям, а травмуюча сила діяла в напрямку ззаду наперед та зліва направо (а.с. 158-164).

Висновком експерта № 319 від 22.11.2018 року, з якого вбачається, що причиною смерті гр. ОСОБА_4 , 1960 року народження являється травматичний шок, як наслідок множинних правобічних переломів ребер, розривом тканини легені. Час настання смерті відповідає даті 24.10.2018 року як зазначено в постанові. На тілі померлого ОСОБА_4 виявлені пошкодження: закриті переломи ребер з правої сторони, с 1-го по 5-те по середньо-ключичній лінії, с 2-го по 11-те по задньо-пахвовій лінії; закритий перелом правої ключиці; розрив верхньої та середньої часток правої легені; розрив нижньої частки лівої легені; крововилив під плевру та в тканину обох легень; садна обох колінних суглобів, правої кисті, лівого плеча, осади шкіри лівої частки обличчя, носу. Локалізація та характер пошкоджень виявлених на тілі трупа громадянина ОСОБА_4 дають підстави вважати, що ці пошкодження виникли від удару частинами рухомого легкового автомобіля, при цьому померлий гр. ОСОБА_4 в момент первинного контактування знаходився у вертикальному положенні тіла і був орієнтований правою боковою поверхнею тулуба до рухомого транспортного засобу, про що свідчать множинні правосторонні переломи ребер, розрив тканини легені. Поміж наявних пошкоджень у померлого гр. ОСОБА_4 та його смертю просліджується прямий причинний зв`язок. В момент смерті гр. ОСОБА_4 , 1960 р.н. знаходився у тверезому стані, що підтверджується даними судово-медичного дослідження померлого, акт № 5365/319 від 06.11.2018 року (а.с. 165-169).

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001363 від 24.10.2018 року, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився у тверезому стані (а.с. 182).

Виходячи з вищевказаного, суд вважає ОСОБА_1 винним у скоєнні вказаних злочинів і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а також за ч. 1 ст. 135 КК України, а саме: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у психіатра не перебуває.

Біляївський МРВ з питань пробації в досудовій доповіді зазначив, що на їх думку виконання покарання у громаді можливо, за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків (відповідно до ст. 76 КК України).

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до п. п. 1,2 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно до ст. 67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.

На утриманні обвинуваченого перебуває мать - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . згідно довідки Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області.

При вирішенні питання про вид та міру покарання суд виходить з того, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, скоєний з необережності.

Залишення місце пригоди та потерпілого в небезпечному стані, обвинуваченим, суд розцінює як негативно характеризуючу рису обвинуваченого.

Дорожньо - транспортні злочині в Україні, набули масштабів кризового явища, спровокованого правовим нігілізмом водіїв, який не сприяє покращенню ситуації в країні щодо зменшення дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками.

З урахуванням ступеню тяжкості, обставин злочинів, їх наслідків, даних про особу обвинуваченого, з метою забезпечення ефективного виховного впливу на обвинуваченого, його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження ним нових злочинів.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню на залучення експертів за проведення судових експертиз на загальну суму 6721,00 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.10.2018 року по справі № 520/15979/18, провадження № 1-кс/520/6029/18 - скасувати.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370-374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за ч. 2 ст. 286 КК України, та ч. 1 ст. 135 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, а саме з 20:00 години 24.10.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, а саме на проведення судових експертиз, у сумі 6721,00 гривень.

Арешт накладений на майно ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.10.2018 року по справі № 520/15979/18, провадження № 1-кс/520/6029/18 - скасувати.

Речові докази по справі: автомобіль «ВАЗ 2115», реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути за належністю.

СД - диск з відеозаписом, на якому було зафіксовано обставини моменту до ДТП - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Буран В.М.