Ухвала суду № 83724097, 19.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

19.08.2019справа №910/11196/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши заяву приватного акціонерного товариства «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; ідентифікаційний код 00381574) про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київхліб» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі за позовом Товариства до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія» (далі - Підприємство) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) про дострокове припинення дії свідоцтва України №23977 на знак для товарів і послуг «Малятко» щодо товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП), власником якого є Підприємство, та зобов`язання Міністерства внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно часткового припинення дії свідоцтва України №23977 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність», вжити такі заходи забезпечення позову:

- заборонити Підприємству у будь-який спосіб передавати повністю або частково виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Малятко» за свідоцтвом України №23977 іншим особам або відмовлятися від свідоцтва України №23977;

- заборонити Міністерству вносити будь-які зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно власника та статусу знака для товарів і послуг «Малятко» за свідоцтвом України №23977 та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Заяву мотивовано тим, що:

- позовні вимоги Товариства полягатимуть у тому, що дія свідоцтва України №23977 на знак для товарів та послуг «Малятко», власником якого є Підприємство, має бути достроково припинена щодо всіх зазначених у переліку свідоцтва товарів 30 класу МКТП, які відносяться до узагальнюючих формулювань: «борошно та зернові продукти, хліб», а Міністерство має внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно часткового припинення дії свідоцтва України №23977 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;

- неможливість виконання рішення суду буде полягати у тому, що власником оскаржуваного свідоцтва України №23977 на момент прийняття судового рішення з даної справі може бути вже інша особа (особи), в тому числі фізична особа або іноземна юридична особа, стосовно якої (яких) неможливо буде застосувати положення законодавства щодо дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв`язку з його невикористанням щодо всіх або щодо частини товарів протягом безперервного п`ятирічного періоду;

- у разі відмови Підприємства від спірного свідоцтва України повністю або частково протягом ще 3-х років від дати такої відмови саме виключно Підприємство у будь-який момент може подати позначення «Малятко» до установи Міністерства, знову ж таки, на реєстрацію як торговельної марки; при чому, в останньому разі ситуація з відмовою від свідоцтва України на знак для товарів та послуг зі сторони Підприємства може повторюватися необмежену кількість разів, що, безперечно, буде зловживанням своїм правом на реєстрацію спірної торговельної марки.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 7 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Відповідно до пункту 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, пунктом 2.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.10.2002 №10, встановлено, що реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту Всесвітньої організації інтелектуальної власності, зокрема, ім`я або повне найменування та адресу власника (власників) свідоцтва.

У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов`язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва (пункт 2.3 вказаного Положення).

Крім того, у справах, пов`язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об`єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об`єкта інтелектуальної власності; заборони Державній службі інтелектуальної власності України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об`єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Статтею 22 Закону встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.

Отже, передача Підприємством у будь-який спосіб повністю або частково прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №23977 іншим особам та відмова Підприємства від свідоцтва України №23977 призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову в зв`язку із наявністю нового власника знака для товарів і послуг; а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав. Вказане свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Підприємству передавати повністю або частково виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №23977 іншим особам та відмовлятися від свідоцтва України №23977;

- заборони Міністерству вносити зміни до Реєстру стосовно власника знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №23977 та здійснювати публікацію про те в офіційному бюлетені «Промислова власність», -

є пов`язаними з предметом спору та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Згідно з частиною шостою статті 160 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 234 та 235 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного акціонерного товариства «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; ідентифікаційний код 00381574) про забезпечення позову задовольнити.

2. До вирішення позову по суті вжити заходи до забезпечення позову шляхом:

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю підприємству з іноземними інвестиціями «Еконія» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 24-А; ідентифікаційний код 35233190) передавати повністю або частково виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №23977 іншим особам та відмовлятися від свідоцтва України №23977;

- заборони Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 37508596) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №23977 та здійснювати публікацію про те в офіційному бюлетені «Промислова власність».

3. Боржниками за даною ухвалою є:

товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 24-А; ідентифікаційний код 35233190);

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 37508596).

4. Стягувачем за даною ухвалою є приватне акціонерне товариство «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; ідентифікаційний код 00381574).

5. Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та її оскарження не зупиняє її виконання.

6. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки з моменту її винесення, тобто до - 19.08.2022.

Ухвала набрала законної сили 19.08.2019 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.

Суддя О.В. Марченко