Ухвала суду № 83724078, 20.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.08.2019Справа № 910/11177/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс»

до Міністерства юстиції України

про визнання недійсним та скасування наказу

Представники учасників справи: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» (далі - заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом: заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: інші нежитлові приміщення (в літ. «Г'» (штрих) загальною площею 1753, 60 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773080180000), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з:

Приміщення першого поверху номери 1-24 (група приміщень № 2), загальною площею 257, 6 кв.м., а також дві сходині клітини та ліфтова загальною площею 73, 5 кв.м.;

Приміщення другого поверху номери 1-35 (групи приміщень № 3), загальною площею 417, 3 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 59,8 кв.м.;

Приміщення третього поверху номери 1-27 (групи приміщень № 4), загальною площею 420, 6 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 66, 5 кв.м.;

Приміщення четвертого поверху номери 1-32 (групи приміщень № 5), загальною площею 329, 5 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 65, 8 кв.м.

Вказану заяву подано разом із позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання недійсним (незаконним) та скасування наказу від 15.03.19. № 774/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано наступним.

14.12.10. між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «К Інвест» було укладено Кредитний договір № 4725, в забезпечення виконання зобов`язань за яким між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки № 1556, за яким надано в іпотеку наступне майно: Приміщення першого поверху номери 1-24 (група приміщень № 2), загальною площею 257, 6 кв.м., а також дві сходині клітини та ліфтова загальною площею 73, 5 кв.м.; Приміщення другого поверху номери 1-35 (групи приміщень № 3), загальною площею 417, 3 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 59,8 кв.м.; Приміщення третього поверху номери 1-27 (групи приміщень № 4), загальною площею 420, 6 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 66, 5 кв.м.; Приміщення четвертого поверху номери 1-32 (групи приміщень № 5), загальною площею 329, 5 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 65, 8 кв.м.

12.09.17. між Публічним акціонерним товариством «Українська Інноваційна Компанія» (яке за твердженням заявника є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 1/09, за яким заявник отримав права первісного кредитора за Кредитним договором № 4725 від 14.12.10.

25.10.18. між Публічним акціонерним товариством «Українська Інноваційна Компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки № 1556 від 14.12.10.

22.01.19. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким заявник відступив вказаній фізичній особі 1/10 частину зобов`язань за Кредитним договором № 4725 від 14.12.10. та Договором іпотеки № 1556 від 14.12.10.

01.03.19. реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексовий номер 45768115, яким було зареєстровано право власності за заявником (в розмірі 9/10 частин) та ОСОБА_1 (в розмірі 1/10 частин) на нерухоме майно: інші нежитлові приміщення (в літ. «Г'» (штрих) загальною площею 1753, 60 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773080180000), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з:

Приміщення першого поверху номери 1-24 (група приміщень № 2), загальною площею 257, 6 кв.м., а також дві сходині клітини та ліфтова загальною площею 73, 5 кв.м.;

Приміщення другого поверху номери 1-35 (групи приміщень № 3), загальною площею 417, 3 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 59,8 кв.м.;

Приміщення третього поверху номери 1-27 (групи приміщень № 4), загальною площею 420, 6 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 66, 5 кв.м.;

Приміщення четвертого поверху номери 1-32 (групи приміщень № 5), загальною площею 329, 5 кв.м., а також дві сходині клітини загальною площею 65, 8 кв.м.

15.03.19. Міністерством юстиції України прийнято наказ № 774/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.03.19. № 45768115, прийняте реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Ю.В.

Заявник наголошує, що оскільки оскаржуваним ним наказом Міністерства юстиції України від 15.03.19. № 774/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.03.19. № 45768115, прийняте реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Ю.В., про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» права власності на нерухоме майно, то виконання такого наказу призведе до припинення права власності позивача на нерухоме майно, та призведе до неможливості поновлення порушених прав заявника.

19.08.19. Товариством з обмеженою відповідальністю «К Інвест» подано заперечення проти клопотання про забезпечення позову, обґрунтовані тим, що вжиття заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» заходів забезпечення позову не сприятиме ефективному захисту прав заявника.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 р. по справі № 910/361/18.

Однак, в розглядуваній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» не наведено достатніх належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення, в тому числі відповідачем, дій, направлених на виконання оспорюваного наказу.

Крім того, судом вказувалось, що умовою забезпечення позову є наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тоді як заявником належним чином не доведено того, що заборона суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна забезпечить виконання судового рішення та відновлення прав позивача у разі задоволення позову, а незастосування вказаного заходу - ускладнить його виконання.

До того ж, за висновками суду, заявником не було представлено суду належних доказів того, що застосування обраних останнім заходів забезпечення позову дійсно призведе до ефективного захисту прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» у разі задоволення позовних вимог визнання недійсним (незаконним) та скасування наказу від 15.03.19. № 774/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, серед іншого, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

При цьому, як передбачено положеннями ст. 141 Кодексу, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Разом з тим, заявник не вбачає необхідності зустрічного забезпечення, а подана заява не містить обґрунтування того, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, у разі задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент Фінанс» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 20.08.19. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В.Стасюк