Рішення № 83723900, 19.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2019Справа № 910/7400/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи»

до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Укртранс»

про стягнення 217 829,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» (надалі - ДП «КиївГазЕнерджи») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Укртранс» (надалі - ПрАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс») про стягнення 217 829,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №44695/Е від 03.01.2017 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 158 053,04 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 38 592,27 грн., 3% річних у розмірі 5 532,37 грн. та інфляційних у розмірі 15 651,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адресу місцезнаходження ПрАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс» поштовим відправленням за №0103050549740, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, адресат вибув».

Вказане поштове відправлення було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 10.06.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.01.2017 між ДП «КиївГазЕнерджи» (постачальник) та ПрАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс» (споживач) був укладений договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №44695/Е (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2017 році природний газ в об`ємах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість природного газу в розмірах, строки та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.7 Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Пунктом 4.6 Договору визначено, що оплата вартості газу здійснюється споживачем в наступному порядку:

4.6.1 оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п. 1.2 договору;

4.6.2 споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;

4.6.3 у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим;

4.6.4 у разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу в наступному розрахунковому періоді;

4.6.5 у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу;

4.6.6 датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 347 698,30 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу №ОЕБИ-000427 від 31.01.2018, №ОЕБИ-001967 від 28.02.2018, №ОЕБИ-003229 від 31.03.2018, №ОЕБИ-004681 від 30.04.2018 та №ОЕБИ-005325 від 31.05.2018, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем оплачено поставлений на підставі Договору товар на суму 189 645,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №454 від 01.02.2018, №468 від 02.02.2018, №498 від 12.02.2018, №602 від 21.02.2018, №620 від 26.02.2018, №724 від 13.03.2018, №748 від 15.03.2018, №784 від 21.03.2018 та №167 від 29.03.2018, стверджується позивачем і не заперечується відповідачем.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договору природного газу, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 158 829,64 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується (акти прийому-передачі природного газу №ОЕБИ-000427 від 31.01.2018, №ОЕБИ-001967 від 28.02.2018, №ОЕБИ-003229 від 31.03.2018, №ОЕБИ-004681 від 30.04.2018 та №ОЕБИ-005325 від 31.05.2018) факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 347 698,30 грн.

В свою чергу, відповідачем оплачено поставлений товар на суму 189 645,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №454 від 01.02.2018, №468 від 02.02.2018, №498 від 12.02.2018, №602 від 21.02.2018, №620 від 26.02.2018, №724 від 13.03.2018, №748 від 15.03.2018, №784 від 21.03.2018, №167 від 29.03.2018 та не заперечується відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.6 Договору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений на підставі Договору природний газ становить 158 829,64 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент звернення позивача з позовною заявою настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 158 829,64 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ДП «КиївГазЕнерджи» про стягнення з ПрАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс» основної заборгованості у розмірі 158 829,64 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 38 592,37 грн., 3% річних у розмірі 5 532,37 грн. та інфляційних у розмірі 15 651,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 11.01.2018 по 31.05.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, пеня на суму 51 672,15 грн. за період з 13.09.2018 по 11.12.2018, на суму 94 618,02 грн. за період з 11.10.2018 по 11.12.2018, на суму 11 752,20 грн. за період з 11.11.2018 по 11.12.2018 нарахована безпідставно.

Окрім того, позивачем не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, позивачем не враховано, що переданий на підставі акту приймання-передачі природного газу №ОЕБИ-00427 від 31.01.2018 товар мав бути оплачений відповідачем до 12.02.2018, оскільки 10.02.2018 та 11.02.2018 є вихідними днями, а відтак прострочення виконання грошового зобов`язання за актом почалось з 13.02.2018, тобто пеня та 3% річних за період з 11.02.2018 по 12.02.2018 нараховані безпідставно.

Також, переданий за актом приймання-передачі природного газу №ОЕБИ-001987 від 28.02.2018 товар мав бути оплачений відповідачем до 12.03.2018, оскільки 10.03.2018 та 11.03.2018 є вихідними днями, а відтак прострочення виконання грошового зобов`язання за актом почалось з 13.03.2018, тобто пеня та 3% річних за період з 11.03.2018 по 12.03.2018 нараховані безпідставно.

Разом з тим, позивачем не вірно врахована облікова ставка НБУ, оскільки за даними офіційного сайту Національного банку України облікова ставка за період з 26.01.2018 по 01.03.2018 становила 16% річних, проте позивачем зазначено 18%, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 28 138,34 грн., 3% річних у розмірі 3 336,06 грн. та інфляційні у розмірі 15 651,96 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс» на користь ДП «КиївГазЕнерджи» заборгованості у розмірі 158 053,04 грн., пені у розмірі 28 138,34 грн. та 3% річних у розмірі 3 336,06 грн. та інфляційних у розмірі 15 651,96 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 10 453,93 грн. та 3% річних у розмірі 2 196,31 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Укртранс» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 83-А; ідентифікаційний код 22890514) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (01103, м. Київ, Михайла Бойчука , будинок 4Б; ідентифікаційний код 39835779) заборгованість у розмірі 158 053 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятдесят три) грн. 04 коп., пеню у розмірі 28 138 (двадцять вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 3 336 (три тисячі триста тридцять шість) грн. 06 коп., інфляційні у розмір 15 651 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 3 077 (три тисячі сімдесят сім) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий