Рішення № 83720834, 09.08.2019, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1185/17

Провадження № 2/352/52/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої-судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

позивача ОСОБА_1

представників сторін - адвокатів Монастирецького Я.В., Жируна Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_3 , ПАТ «Страхова група «ТАС», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданих внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, та за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 у липні 2017 р. звернувся в суд з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 , ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Ухвалою суду від 03.11.2017 р. проведено заміну первісного відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта» належним відповідачем, яким є ПАТ «Страхова група «ТАС».

Ухвалою суду від 28.11.2017 р. з Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області витребувано матеріали кримінального провадження № 12016090250000532 від 10.12.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Ухвалою суду від 28.11.2017 р. до участі у справі залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою суду від 05.02.2018 р. до участі у справі залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 19.03.2018 р. у справі призначено підготовче засідання у рамках її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Після остаточної зміни позовних вимог 24.05.2018 р. позивач ОСОБА_2 просив стягнути у свою користь з відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» 51244,20 грн. майнової шкоди, 2500 грн. витрат на правову допомогу і витрат по сплаті судового збору, з відповідача ПП ОСОБА_3 . 20000 грн. моральної шкоди.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивачаОСОБА_1 , діючи як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, 24.05.2018 р. у рамках даної цивільної справи подав позовну заяву про стягнення з відповідача ПП ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди, 6000 грн. витрат на правову допомогу і витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 04.06.2018 р. позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, обидва позови об`єднані в одне провадження.

Ухвалою суду від 29.11.2018 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Обидва позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що 09.12.2016 р. приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 на належному ОСОБА_2 на праві власності автомобілі «Форд Транзит» р.н. НОМЕР_1 рухався по автодорозі Мукачево-Львів зі швидкістю біля 60 км/год., у салоні автомобіля перебував ОСОБА_6 У с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області автомобіль позивача обігнав пасажирський автобус марки «Манхол» р.н. НОМЕР_2 , що належить на праві власності відповідачу ПП ОСОБА_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який раптово зупинився і припаркувався на правій смузі проїжджої частини дороги та автобусної зупинки. ОСОБА_1 , увімкнувши лівий покажчик повороту, вимушено виїхав у ліву смугу руху, об`їхав цей автобус та, проїхавши 50-60 метрів, увімкнув правий покажчик повороту і почав переїжджати на праву смугу напрямку свого руху. У цей час ОСОБА_1 відчув сильний удар у задню частину автомобіля, який спричинив пасажирський автобус марки «Мерседес-Бенц» р.н. НОМЕР_3 , що також належить на праві власності відповідачу ПП ОСОБА_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . У результаті удару автомобіль позивача відкинуло на 15 м вперед вправо на бордюр тротуару, внаслідок чого транспортний засіб отримав значні механічні пошкодження. За оцінкою ПАТ «Страхова група «ТАС», у якій застраховані автомобілі ПП ОСОБА_3 , вартість пошкодженого автомобіля позивача становить 51244,20 грн. 10.12.2016 р. дана ДТП була внесена до ЄРДР за № 12016090250000532 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Досудовим слідством встановлено, що дана ДТП сталася внаслідок порушення п.15.1 ПДР України водієм ОСОБА_5 , який зупинив автобус частково на проїжджій частині дороги, порушення п. 13.1-13.3 ПДР водієм ОСОБА_4 , який не дотримався безпечної дистанції руху, а також порушення водієм ОСОБА_1 п.14.2 ПДР, який ніби то не включив лівий покажчик повороту під час об`їзду перешкоди, що не відповідає дійсності. Постановою слідчого від 31.03.2017 р. кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Страховик відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 51244,20 грн. Крім того, йому спричинена моральна шкода, оскільки він переніс великий стрес і душевні страждання у зв`язку з пошкодженням свого автомобіля та неможливістю здійснення підприємницької діяльності з перевезення товарів, внаслідок чого поніс фінансові збитки; розмір моральної шкоди оцінює у 20000 грн. Так само моральна шкода спричинена ОСОБА_1 , який внаслідок ДТП отримав легкі з короткочасним розладом здоров`я тілесні ушкодження, терпів фізичний біль і страждання; розмір моральної шкоди оцінює у 10000 грн. Як на підставу заявлених вимог позивачі посилалися на ч. 2, 5 ст.1187, ст.1167 ЦК України; крім того, ОСОБА_2 посилався п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України.

Представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» у судове засідання не з`явився, у надісланому суду клопотанні просив справу розглянути у його відсутності; у наданому відзиві позов ОСОБА_2 не визнав, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів щодо встановлення судом вини водія забезпеченого транспортного засобу у вчиненні ДТП, тобто доказів виникнення цивільно-правової відповідальності, оскільки вина встановлюється лише у судовому порядку при притягненні особи до кримінальної або адміністративної відповідальності. Крім того, позивач не звертався до страховика із заявою про страхове відшкодування, тобто не дотримався передбаченого законом порядку отримання страхового відшкодування. Просив відмовити у позові.

Представник відповідача ПП ОСОБА_3 - адвокат Жирун Р.М. у судовому засіданні заявлені позови не визнав, посилаючись на те, що вимоги обох позивачів ґрунтуються на припущеннях про нібито порушення водіями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вимог ПДР України, що спричинило пошкодження транспортного засобу ОСОБА_2 . Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 порушив вимоги семи пунктів ПДР, а саме п. 9.2, 10.1, 10.3, 11.1, 13.1, 13.3, 17.4. ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , який безпідставно вважає себе потерпілим. Оскільки вина водіїв відповідача ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження не встановлена, протокол про адміністративне правопорушення щодо них за ст.124 КУпАП не складався, постанова суду про притягнення їх до адміністративної відповідальності відсутня, заявлені позови є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні обох позовів.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, не повідомили суду про причини неявки.

Заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 , представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, матеріали кримінального провадження № 12016090250000532 від 10.12.2016 р., суд приходить до висновку, що обидва позови не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 09.12.2016 р. близько 08 год. 48 хв. на автодорозі «Мукачево-Львів» в с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Форд-Транзит» р.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить позивачу ОСОБА_2 , здійснював об`їзд рейсового автобуса марки «Манхол» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , що був припаркований частково на проїжджій частині на автобусній зупинці. У цей час водій ОСОБА_4 , керуючи рейсовим автобусом марки «Мерседес-Бенц» р.н. НОМЕР_3 , який рухався по лівій смузі руху, не вибрав безпечної швидкості руху, безпечного інтервалу, не врахував дорожньої обстановки, яка склалась, вчинив зіткнення із задньою частиною автомобіля «Форд-Транзит» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП ніхто з учасників тілесних ушкоджень не отримав, висновком судово-медичної експертизи від 14.03.2017 р. підтверджено, що у водія ОСОБА_1 не виявлено тілесних ушкоджень, пов`язаних з даною ДТП; транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Обидва пасажирських автобуси належать на праві власності відповідачу ПП ОСОБА_3 , у якого працювали водії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Вказані обставини встановлені постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2017 р. (а.с.5-6), де констатовано, що водії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , будучи учасниками дорожнього руху, порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто у їхніх діях можуть вбачатися ознаки адміністративного правопорушення. Копія постанови була скерована начальнику Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності учасників ДТП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Однак, протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, щодо вказаних осіб не складались, останні не притягнуті до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що у рамках закритого кримінального провадження не встановлено, які саме вимоги ПДР України порушено водіями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , постанова суду у справі про адміністративне правопорушення щодо визнання їх винними за ст.124 КУпАП відсутня.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивачів на ст.1187 ЦК України як на підставу заявлених позовів, згідно ч.2 якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; ч.5 якої передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У даному випадку застосуванню підлягають правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України, відповідно до якого шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності з вимогами п.32.1 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Згідно п.36.3 ст.36 вказаного Закону у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Сторона позивача у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження обставин щодо наявності у діях водіїв відповідача вини у порушенні вимог ПДР України, внаслідок чого сталася ДТП, та відсутності такої вини у діях ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує, що сторона позивача не надала суду відповідного висновку автотехнічної експертизи, виготовленого на її замовлення, і не просила суд призначити таку експертизу для підтвердження вказаних обставин.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст.29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. У той час, як позивач ОСОБА_1 на обґрунтування свого позову про стягнення із страховика страхового відшкодування матеріальної шкоди посилається на звіт оцінювача, яким визначено ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу у 51244,20 грн. (а.с.91-94).

Відповідно до п.п. 37.1.4. п.37.1 ст.37 вказаного Закону неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Заява про страхове відшкодування на ім`я страховика подана позивачем ОСОБА_2 лише 06.07.2018 р. (а.с.167), тобто після спливу одного року з моменту ДТП.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість як заявлених ОСОБА_2 вимог про стягнення майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, так і заявленої ОСОБА_1 вимоги про відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з відмовою у задоволенні обох позовів понесені позивачами витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу їм не відшкодовуються.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 1167 ч.1, 1188 ч.1 п.3 ЦК України, ст. 29, 32, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_3 , ПАТ «Страхова група «ТАС», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданих внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, та у позові ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідачі: приватний підприємець ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ;

ПАТ «Страхова група «ТАС», 03062, м. Київ, вул. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243.

Треті особи: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 19.08.2019 р.

Суддя М.М.Хоминець