Рішення № 83719562, 23.07.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41769/18

Провадження № 2/761/2819/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді: Макаренко І.О.

при секретарі Шлапаковій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради провизначення часток співвласників в квартирі та визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на випадок своєї смерті залишила заповіт від 05 травня 2001 року, яким усе своє майно заповідає позивачу.

Позивач, бажаючи прийняти спадщину, звернувся 15 травня 2018 року до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

25 жовтня 2018 року державний нотаріус Майданик І. В. постановою № 6122/02-31 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у наданій копії Свідоцтва про право власності на житло від 27.01.1994 не визначено, у яких саме частках квартира належить власникам, частина успадкованої квартири не була оформлена та відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

На підставі викладеного позивач просить суд визначити, що частки співвласників в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - належить Ѕ частка, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - належить Ѕ частка; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0.1100 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0.2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач в судове засідання не з`явся, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, подав відзив, в якому просив ухвалити рішення за його відсутності у відповідності з діючим законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.03.2018, серія НОМЕР_3 , видане відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

За життя ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 05 травня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б., за реєстровим номером 796.

15 травня 2018 року позивач звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

25 жовтня 2018 року державний нотаріус Майданик І. В. постановою № 6122/02-31 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в правоустановлюючем документі не визначені частки, які належать співвласникам, фактично прийнята після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , частина квартири, після його смерті юридично оформлена не була, а на дві земельні ділянки, площею 0.1100 га і 0.2500 га, що розташовані в АДРЕСА_2 , відсутні правовстановлюючі документи.

З огляду на наведені обставини та постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивач по справі має обґрунтовані труднощі в позасудовому оформленні своїх спадкових прав.

З наданої суду копії свідоцтва про право власності на житло, виданого Шевченківською районною діржавною адміністрацією м. Києва 27.01.1994 року, вбачається, що квартира в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , при цьому розмір часток, які належать співвласникам, не визначений.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.

Враховуючи, що договір про поділ вказаної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутній, позовна вимога про визначення часток співвласників у спільному майні підлягає задоволенню.

Від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від Третьої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справ, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В матеріалах спадкових справ знаходиться свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 , видане 26.12.2001 р. відділом реєстрації смерті у м. Києві.

З матеріалів спадкових справ, також вбачається, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_3 , але свідоцтво про право на спадщину не отримала, що унеможливлює оформлення спадкових прав у позасудовому порядку. Також у позивача відсутній оригінал свідоцтва про право власності на житло, виданий Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 27.01.1994 року, що є перешкодою у оформленні спадкових прав.

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровані земельні ділянки площею 0.1100 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства, та земельна ділянка площею 0.2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів, що унеможливлює оформлення спадкових прав на земельні ділянки у позасудовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

У відповідності до ст.. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Враховуючи, що в силу ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє позивача, як спадкоємця, права на спадщину на квартиру; враховуючи обов`язок спадкоємця відповідно до ст. 1297 ЦК України звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно та його подальшу державну реєстрацію (ст. 1299 ЦК України) - відтак, право позивача підлягає захисту в суді, оскільки відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину на спадкове нерухоме майно.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що позивач довів своє право на спадкування після померлої ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що визначення рівності часток у праві власності на квартиру необхідне у випадку видачі свідоцтва про право на спадщину органами нотаріату, при цьому інших спадкоємців на вказану квартиру, окрім позивача, немає, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1265, 1266, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 193, 206, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення часток та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нерухоме майно, а саме:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0.1100 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0.2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: