Постанова № 83716, 17.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.06 р. Справа № 23/161

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющего М.І., при секретарі судового засідання Борисовій Г.О., розглянувши матеріали

за позовною заявою: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства “Жилсервіс № 1” м. Макіївка

про стягнення 7 026, 6 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Самбук О.І. – за довіреністю

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 11.07.2006р. У засіданні суду була оголошена перерва до 17.07.2006р. У судовому засіданні, яке відбулось 17.07.2006р., суд закінчив розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено (складено) та підписано 19.07.2006р.

Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з комунального підприємства “Жилсервіс № 1” м. Макіївка, 7 000 грн. штрафних санкцій за не створення у 2005р. робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 26,6 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на:

- ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – закон “Про основи..”);

- недотримання відповідачем норм Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. (далі – Положення) щодо обов’язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах встановленого нормативу;

- не інформування відповідачем державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідач вимоги позивача не визнав, оскільки ним у 2005 р. до Макіївського міського центру зайнятості надавалась інформація про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

На підтвердження цього факту відповідач заявив клопотання від 22.06.06р. про витребування у Макіївського міського центру зайнятості звітів форми № 3-ПН за 2005р., яке судом задоволено.

На запит суду Макіївський міський центр зайнятості (далі - Центр) сповістив, що: відповідач в 2005р. надавав Центру звіти за формою № 3 ПН про наявність на підприємстві вільних робочих місць; ч. 2 ст. 5 Закону України “Про зайнятість населення” (далі – Закон № 803) передбачено, що місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад встановлюють квоту робочих місць для підприємств для працевлаштування осіб, зазначених у ч.1 ст. 5 Закону № 803 , крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку; згідно п. 2.1. Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3 ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4 ПН “Звіт про вивільнення працівників”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 06.07.1998р. № 244 (далі – Інструкція № 244) відповідач при можливості працевлаштування інваліда повинен зазначати потребу в працівниках по кожній категорії цих громадян за шифром-14-інваліди, що ним зроблено не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Згідно даних статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу) становила 30 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника – 7 001,4 грн.

З урахуванням даних звіту та вимог ст.19 Закону “Про основи..” (із змінами та доповненнями) чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні були працювати у 2005 році на робочих місцях, створених відповідно до 4-відсоткового нормативу, становить – 1 особу.

У дійсності у спірний період на підприємстві відповідача інваліди не працювали.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи..” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Положення робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

В силу статті 5 закону “Про основи..” порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Пунктом 3 Положення передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології (конкретної форми захворювання).

Тобто, чинне законодавство України пов’язує виконання підприємствами, організаціями зобов’язань щодо працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Однак медико-соціальна експертна комісія (далі - МСЕК) може дати висновок стосовно робочого місця інваліда лише щодо заборони умов і характеру праці конкретної професії, конкретної кваліфікації інваліда. Для цього відповідач повинен здійснити заходи передбачені п. 5 Положення, а відповідні органи здійснити заходи, передбачені п. п. 4 та 10 цього Положення.

Відповідач на протязі 2005р. надавав до Центру звіти за формою № 3 ПН. З січня по червень місяці 2005р. він не заповнював у звітах графу 4. За інші місяці 2005р. підприємство заповнило цю графу, проставивши в ній число “1”, однак не вказало, за яким шифром. Таким чином, з цих звітів не зрозуміло, кого саме запрошував відповідач для працевлаштування - за Законом № 803 (ч.2. ст.5) чи за Законом “Про основи..”.

Тобто Центр не знав, кого саме треба направляти відповідачу для працевлаштування – інвалідів чи осіб за квотою, передбаченою ч.2 ст. 5 Закону № 803. Не подав відповідач і доказів інформування місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів (див. п. 14 Положення).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі – ГК) встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач не довів суду вжиття ним таких заходів. Тому суд вважає, що відповідач повинен нести відповідальність передбачену нормами ст. 20 Закону України “Про основи..”.

У зв’язку з викладеним суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.19 Конституції України, ст. ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні ”, ст. ст. 177, 218 Господарського кодексу України, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та керуючись ст. ст. 3, 6, 9, 17, 51, 86, 94, 153, 160, 167, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути з комунального підприємства “Жилсервіс № 1” (86100, м. Макіївка, вул. Черняховського, 7, р/р 26008301528153 Промінвестбанк м. Макіївки, МФО 334516, ЄДРПОУ 32084817) у доход державного бюджету 7 000 грн. штрафних санкцій за не створення у 2005р. робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 26,6 грн.

Стягнути з комунального підприємства “Жилсервіс № 1” (86100, м. Макіївка, вул. Черняховського, 7, р/р 26008301528153 Промінвестбанк м. Макіївки, МФО 334516, ЄДРПОУ 32084817) у доход державного бюджету 102 грн. держмита.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Забарющий М.І.