Рішення № 8371576, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/61708.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променада Клуб»

до Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»

про стягнення 127274, 60 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Жук С.М.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 100000, 00 грн., 11890, 42 грн. –пені, 12396, 92 грн. –інфляційних втрат, 2987, 26 грн. –3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором суборенди № 22/11/06 від 22.11.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Представник позивача в додаткових письмових поясненнях по справі зауважив на тому, що вартість комунальних та інших суміжних послуг, передбачених п. 3.1 договору суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р., не є предметом позову та не включалось ним до суми боргу, заявленої до стягнення.

12.01.10р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв’язку з тим, що він перебуває на лікарняному та не може з’явитися на виклик суду.

Розгляд справи неодноразово переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.10р. підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду в черговий раз не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

22.11.06р. між сторонами було укладено договір суборенди № 22/11/06, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти у тимчасове платне користування (суборенду) нежиле приміщення загальною площею 273 кв.м., що знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди № 01-10/6 від 01.10.06р. і розташоване у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.

Згідно з п. 8.1 договору № 22/11/06 від 22.11.06р., позивач зобов’язувався передати відповідачу об’єкт суборенди до 31.12.06р.

Відповідно до п. 8.2 договору № 22/11/06 від 22.11.06р. факт передачі об’єкта суборенди оформлюється актом прийому –передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 8.3 договору суборенди № 22/11/06 від 22.1.06р. передбачено, що в момент підписання акту приймання –передачі об’єкту суборенди сторони уточнюють фактичну площу об’єкту суборенди та у випадках, якщо фактична площа об’єкту суборенди буде відрізнятися від вказаної у п. 1.1 цього договору, сторони здійснюють пропорційне перерахування розміру орендної плати за користування об’єктом суборенди, вказаного у п. 3.2 договору, про що складають та підписують відповідну додаткову угоду.

Згідно з п. 1 додаткової угоди від 29.12.06р. до договору суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р. сторонами внесено зміни до п. 8.1 договору, відповідно до якого позивач зобов’язаний передати відповідачу об’єкт суборенди до 10.03.07р.

01.03.07р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р., пунктом 1 якої на позивача було покладено обов’язок передати відповідачу у тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 278 кв.м., що знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди № 01-10/6 від 01.10.06р. і розташоване у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.

Факт належного виконання позивачем свого обов’язку підтверджується актом приймання – передачі нежитлових приміщень від 08.03.07р., який є додатком № 2 до договору № 133 від 11.02.08р., підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками сторін.

Пунктом 3.1 договору № 22/11/06 від 22.11.06р. сторонами узгоджено, що орендна плата є платежем, який відповідач сплачує позивачу за користування об’єктом оренди. Вартість комунальних та інших суміжних послуг, пов'язана із належним користуванням відповідачем об’єктом суборенди, за виключенням компенсації вартості постачання електроенергії включаються до орендної плати, передбаченої у п. 3.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору № 22/11/06 від 22.11.06р. розмір орендної плати складає 59837,24 грн., крім того ПДВ –11967,45 грн., що разом становить 71804 грн. 69 коп.

Згідно з п. 3.9 договору № 22/11/06 від 22.11.06р. орендна плата починає нараховуватися та підлягає сплаті з дня передачі об’єкту суборенди відповідачу та підписання сторонами акта приймання –передачі об’єкту суборенди.

Додатковою угодою від 01.03.07р. сторони також внесли зміни до п. 3.2 договору № 22/11/06 від 22.11.06р., відповідно до яких розмір орендної плати складає 60933,16 грн., крім того ПДВ –12186, 63 грн., що разом становить 73 119 грн. 79 коп.

Судом встановлено, що протягом дії договірних відносин сторін, розмір орендної плати неодноразово змінювався в сторону збільшення, що підтверджується додатковими угодами до договору суборенди від 07.03.07р., від 01.07.07р., від 01.08.07р., від 03.09.07р., від 01.10.07р., від 01.11.07р., 01.12.07р., від 04.01.08р., від 01.02.08р., від 03.03.08р, від 01.04.08р., від 05.05.08р., від 02.06.08р.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що починаючи з березня 2007 року відповідача було звільнено від обов’язку щодо компенсації позивачу витрат, передбачених розділом 14 та п. 6.2 договору суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р. (подача холодної/гарячої води, подача електроенергії, прибирання прилеглої території, вивіз сміття, витрати на рекламу, тощо). Зазначені обставини підтверджуються п. 3.5 додаткової угоди від 07.03.07р. до договору суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р.

Відповідно до п. 22.1 договору, він набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.08.07р. (включно).

Згідно з п. 22.2 договору, його дію може бути продовжено виключно шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Додатковою угодою від 30.08.07р. сторонами було продовжено термін дії договору суборенди до 31.12.08р.

30.06.08р. між сторонами було укладено додаткову угоду, за умовами п. 1 якої, сторони домовилися про дострокове розірвання договору суборенди 22/11/06 від 22.11.06р.

Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди від 30.06.08р. відповідач зобов’язаний повернути позивачу об’єкт суборенди протягом трьох календарних днів та підписати акт приймання –передачі об’єкту суборенди.

Згідно з п. 3 додаткової угоди від 30.06.08р., відповідач зобов’язаний до 31.10.08р. сплатити позивачу заборгованість зі сплати орендної плати, що станом на 30.06.08р. становило 100000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ (20%) –16666 грн. 67 коп.

Пунктом 5 додаткової угоди від 30.06.08р. передбачено, що договір суборенди втрачає свою чинність з моменту набрання чинності цієї угоди, а саме 30.06.08р., і в подальшому сторони керуються виключно цієї угодою.

Сторонами узгоджено, що додаткова угода від 30.06.08р. набирає чинності з 30.06.08р. та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків, передбачених цією угодою.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані умов договору, суд дійшов висновку, що обов’язок відповідача розраховуватися до 31.10.08р. по орендним платежам передбачений саме п. 3 додаткової угоди від 30.06.08р.

Враховуючи зазначені вище обставини, позивач 08.12.08р. звернувся до відповідача з претензією щодо належного виконання боржником свого грошового зобов’язання, передбаченого додатковою угодою від 30.06.08р. до договору суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р. Проте відповідач відповіді на вказане звернення не надав, борг не сплатив.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав свого грошового зобов’язання щодо сплати орендних платежів, передбаченого додатковою угодою від 30.06.08р. до договору суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на день розгляду спору становить 100000 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував. Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та ним не оспорений.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100 000 грн. 00 коп. грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 11890 грн. 42 коп. за період з 01.11.08р. до 30.04.09р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Беручи до уваги те, що договір суборенди № 22/11/06 від 22.11.06р. за взаємною згодою сторін припинив свою дію 30.06.08р., суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11890 грн. 42 коп. за період з 01.11.08р. до 30.04.09р.

Окрім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 987 грн. 26 коп. та суму індексу інфляції у розмірі 12 396 грн. 92 коп. за період прострочення з 01.11.08р. до 26.10.08р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та рекомендацій Верховного Суду України, викладених листом №62-97-р від 03.04.97р., сума інфляційних нарахувань є більшою, ніж за розрахунком позивача.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 п. 2 ст. 83 ПК України, суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 12 396 грн. 92 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню згідно розрахунку суду, оскільки позивачем невірно застосовано методику їх розрахунку.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог зазначених норм права, підлягає стягненню з відповідача 3% у розмірі 2958 грн. 90 коп.

Суд відзначає, що звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Променада Клуб»в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення № 208 від 29.10.2009 року на суму 1154 грн. 43 коп. та квитанцію № 3715 від 26.10.09р. на суму 133 грн. 05 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з урахуванням заявлених позовних вимог, позивач повинен був сплатити 1 % від ціни позову, а саме 1272 грн. 74 коп.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 14 грн. 88 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті –Презент»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код 34414867) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Променада Клуб»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 33834887) основний борг у сумі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2958 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 90 коп., інфляційні нарахування в сумі 12396 (дванадцять тисяч триста дев’яносто шість) грн. 92 коп., державне мито в сумі 1 153 (одну тисячу сто п’ятдесят три) грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213 (двісті) грн. 89 коп.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Променада Клуб»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 33834887) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 88 коп.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Пригунова А.Б.