Ухвала суду № 83714933, 15.08.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8424/19

Провадження № 2-п/686/84/19

УХВАЛА

15 серпня 2019 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді – Козак О.В.,

при секретарі – Слободянюк А.Ю.,

за участю: заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4 ,

перекладача - Юзвяк І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Хмельницькому справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

встановив:

07.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.05.2019 року по справі №686/8424/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.05.2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до неї про поділ майна подружжя: визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 87 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м.; вирішено вселити його у квартиру АДРЕСА_1 ; зобов`язано її не чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ; стягнуто з неї на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 438,21 грн..

Однак, вона вважає, що вказане рішення слід скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку, оскільки судом не було враховано обставин щодо самого предмету спору, вимог, що були пред`явлені позивачем, а також обставина та доказів, які були надані позивачем в рахунок обґрунтування заявлених ним вимог. Так, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Позов в частині поділу транспортних засобів марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 415000 грн. та «Мазда», вартістю 415000 грн., було залишено без розгляду. Такі ж домовленості існували з приводу квартири АДРЕСА_1 , вартістю 87649 грн. ОСОБА_5 завірив її, що він залишить позов без розгляду, так як спірна квартира дійсно куплена за її особисті кошти, а тому їй немає необхідності звертатись за правовою допомогою. Таку позицію ОСОБА_3 підтвердив і його адвокат Терлич В.Г. в телефонній розмові з нею перед судовим засіданням 02.05.2019 року. В неї не було підстав сумніватись в словах сторони позивача, так як за їх заявою 08.04.2019 року було винесено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову якою знято арешти з спірних автомобілів.

Довірившись ОСОБА_3 та його адвокату, вона не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подання зустрічного позову про визнання спірного майна особистою приватною власністю.

На підтвердження того, що вказана квартира була придбана нею за особисті кошти слід зазначити, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 , який було розірвано 19.10.2010 року. Подружжя здійснило мирний розподіл спільного майна. В результаті розподілу ОСОБА_7 отримав у власність автомобіль та земельну ділянку, загальною вартістю близько 30000 доларів США, а вона отримала бізнес (контейнери на Хмельницькому гуртово-роздрібному ринку та товар) та грошові кошти. В зв`язку з тим, що після розподілу спільного з ОСОБА_7 майна, відповідач залишилась без автомобіля, вона 29.09.2010 року придбала автомобіль марки «Хюндай» вартістю 199900 грн. (25000 дол.США станом на 29.09.2010 р.), з яких 63520 сплатила власними коштами, а 140000 грн. отримала в кредит, який погасила на початку січня 2012 року. Даний автомобіль вона продала 10.01.2012 року за 183747 грн., що станом на 10.01.2012 року становило 23000 доларів США. Після того вона неодноразово придбавала та відчужувала автомобілі. Також в 10.08.2011 року вона придбала в кредит квартиру вартістю 246323 грн. (30000 доларів США станом на 10.08.2011 р.), з яких 109943 сплатила власними коштами, а 136380 грн. отримала в кредит, який також погасила достроково. Дана квартира була відчужена в 2017 році та грошові кошти були використані на проведення ремонту спірної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 87649 грн.. Окрім того, вона з квітня 2018 року є приватним підприємцем та отримувала доходи, що стверджується доданими до матеріалів заяви свідоцтвом та деклараціями про доходи з 2010 року по 2019 роки. Також факт отримання нею доходів стверджується відомостями про страхувальників застрахованих осіб.

Позивач в свою чергу не надає суду ніяких доказів отримання ним будь-яких доходів, які давали б йому можливість внести свою частку грошових коштів в спільний бюджет родини, щоб в подальшому претендувати на частку в майні, яке було придбане під час перебування в шлюбі з нею. Вона в свою чергу стверджує, що позивач впродовж всього часу перебування в шлюбі ніде не працював, ніякою діяльністю, яка приносила доходи не займався. Шенгюль ОСОБА_8 в період перебування в шлюбі жив за її рахунок. Даний факт також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та будуть підтверджені іншими свідками в ході розгляду справи. Виходячи з вищенаведеного, спірну квартиру не можна віднести до спільної сумісної власності подружжя лише тому, що воно придбане нею під час шлюбу, так як відсутні докази спільної участі сторін, як подружжя, в набутті майна коштами, або працею. Тому ОСОБА_1 просить заяву задоволити та скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.05.2019 року по справі №686/8424/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та призначити вказану цивільну справу до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні заявниця та її представник вимоги заяви підтримали з підстав вказаних у заяві, просили скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду.

Позивач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні не заперечили проти скасування заочного рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.05.2019 року позов ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне майно, поділ майна подружжя, вселення та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням задоволено. Визнано за Шенгюлем ОСОБА_12 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 87 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., вселено його у квартиру АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити Шенгюлю ОСОБА_13 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 судовий збір в сумі 438,21 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Отже, вказані обставини повинні існувати в сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні 09.04.2019 року при розгляді заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, в якій останній вказував на те, що дружина продала обидва автомобілі по довіреностях, а отримані від продажу кошти в сумі 17000 доларів США має намір використати на погашення їх спільних боргових зобов`язань перед поставщиками товару в Турції, магазин ЕЗЕ. В судовому засіданні ОСОБА_1 просила вказану заяву задоволити, оскільки вирішено питання щодо означених автомобілів.

Про судове засідання 02.05.2019 року о 14 год. відповідач ОСОБА_1 була повідомлена під розписку, що підтверджується матеріалами справи (а.с.34). Проте, в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, будь-яких клопотань чи доказів до суду не подала. Належних та допустимих доказів поважності причин, що перешкодили явці в судове засідання, подачі суду відзиву (заперечень проти позову), чи доказів, суду не надала.

Натомість представник позивача 26.04.2019 року подав до суду заяву про розгляд справи за наявними матеріалами справи і просив позов задоволити, що давало право суду відповідно до положень ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З врахуванням вищенаведеного, заслухавши пояснення сторін, їх представників, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.04.2019 року в цивільній справі №686/8424/19 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, вселення та зобовязання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням,залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Дата складання повного тексту ухвали суду – 16.08.2019 року.

Суддя: