Вирок № 83713693, 19.08.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 538/496/19

№ пров.1-кп/544/123/2019

Номер рядка звіту 223

В И Р О К

іменем України

19 серпня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Чеботарьової Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12018170230000306 від 17.06.2018, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сенча Лохвицького району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, працюючого на посаді водія ТОВ «Харківецьке» Лохвицького району Полтавської області, не одруженого, утриманців не має, такого, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурорів Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Погребського С.В., Рожка І.С. та прокурора Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Олійник О.В., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_3 . адвоката Шевченка С.М., зі сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Склярова М.М.,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 17 червня 2018 року близько 01 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині дороги вулиці Шевченка, на якій нанесено горизонтальну дорожню розмітку № 1.5, передбачену розділом 34, п.1.5 Правил дорожнього руху України, у напрямку від центру міста до примикання ліворуч другорядної дороги провулку Тесленка, не позначеної відповідними дорожніми знаками, з метою виконати поворот керованого ним автомобіля ліворуч для виїзду на другорядну дорогу - провулок Тесленка.

У цей час у попутному йому напрямку на мотоциклі Хонда СВ 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_2 , із пасажиром ОСОБА_3 . Наближаючись до прилягаючої ліворуч другорядної дороги провулку Тесленка, поблизу будинку № 40 по вулиці Шевченка ОСОБА_2 . став виконувати маневр обгону автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхавши при цьому на зустрічну смугу руху.

Перед початком зміни напрямку руху ліворуч з вулиці Шевченка на другорядну дорогу - провулок Тесленка, ОСОБА_1 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, став виконувати маневр повороту ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу руху та рухаючись у напрямку проїзної частини дороги провулку Тесленка, внаслідок чого створив аварійну обстановку та допустив зіткнення із мотоциклом Хонда СВ 400, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи № 200 від 19.11.2018 отримав наступні тілесні ушкодження: закритий перелом крижової кістки зліва, закритий перелом лонно-сідничного синостозу зліва, закритий багатоскалковий перелом середньої третини лівого стегна, закритий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки, закритий багатоскалковий переломо-вивих таранної кістки справа, закритий перелом лівої п`яткової кістки, забиті рани голови, закритий перелом ІV-V-VІ ребер зліва, забій серця, посттравматичний пульмоніт, які утворились незадовго до госпіталізації потерпілого до стаціонару Лохвицької ЦРЛ, від дії тупих предметів, що могло мати місце у водія мотоцикла за обставин даної дорожньо-транспортної пригоди та можуть бути оцінені у своїй сукупності як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №199 від 22.10.2018, отримала закритий уламковий перелом середньої третини лівої стегнової кістки; відкритий перелом середньої третини обох кісток лівої гомілки; закритий перелом правого ліктьового виростку, вивих голівки ліктьової кістки, які утворились у короткий проміжок часу, незадовго до госпіталізації ОСОБА_3 до стаціонару Лохвицької ЦРЛ, від дії тупих предметів, що могло мати місце у пасажира мотоцикла за обставин даної дорожньо-транспортної пригоди, та можуть бути оцінені у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Згідно висновку автотехнічної експертизи №599 від 26.12.2018, у діях водія ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В умовах даної пригоди водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Таким чином, своїми діями, що виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, а ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

16 квітня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов цивільний позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. В обґрунтування позову вказує, що описаним кримінальним правопорушенням позивачу, яка діє в інтересах неповнолітньої потерпілої, була завдана моральна шкода, яка полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з каліцтвом, вона тривалий час була прикута до ліжка, проходила тривалу реабілітацію; у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та, попутно, і членам її родини. Вважає, що поведінка ОСОБА_1 була протиправною та направлена вона була саме проти позивача. Крім того, неповнолітня потерпіла є студентом Кременчуцького медичного коледжу і для того, щоб продовжити навчання у стандартному режимі, без отримання академічної відпустки у зв`язку з лікуванням, позивачу та її родичам довелося прикласти неймовірні зусилля для пришвидшеної реабілітації та можливості самостійного пересування, що спричиняло додатково біль та моральні страждання. Моральну шкоду оцінює у 150000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням, оскільки свою вину у ДТП визнає у повному обсязі, про що подав заяву.

Захисник обвинуваченого Скляров М.М. підтримав клопотання щодо скороченого порядку судового розгляду кримінального провадження.

Прокурор, потерпілі, представник потерпілої ОСОБА_3 . та законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 не заперечували проти такого порядку розгляду справи, про що потерпілі подали заяву, і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, прохає вибачення у потерпілих. Просить не позбавляти його волі та прав керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм товаристві і це є його основним заробітком. Шкоду відшкодував у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні просив суд не позбавляти волі обвинуваченого та прав керування транспортними засобами, вимог матеріального характеру відносно обвинуваченого не має.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_3 , її законний представник та представник у судовому засіданні відмовилися від цивільного позову та просили провадження в частині стягнення моральної шкоди закрити. Претензій до обвинуваченого не мають, про що також надали суду письмові заяви. По мірі покарання вказали, що на їх думку виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі та прав керування транспортними засобами.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли одному потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а іншому потерпілому тяжке тілесне ушкодження - правильна.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його вік, та те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; позитивно характеризується за попереднім місцем роботи та місцем проживання, про що свідчать характеристики; працює на посаді водія у ТОВ «Харківецьке» Лохвицького району з червня 2019 року, про що свідчить довідка; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; в порушеннях громадського порядку не помічався, скарг до сільської ради відносно нього не надходило, має професійно-технічну освіту, не одружений, утриманців не має, вину визнав повністю, щиро кається в скоєному, добровільно відшкодував завдані збитки.

Крім того, судом враховується думка потерпілих, які просять суворо обвинуваченого не карати та не позбавляти прав керування транспортними засобами, оскільки претензій як матеріального так і морального характеру вони не мають.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжували б покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На переконання суду та відповідно до висновку викладеного у Досудовій доповіді органу пробації, з огляду на характер вчиненого кримінального правопорушення та визначені рівня ризику вчинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень та ризику небезпеки для суспільства чи окремих осіб, орган пробації дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суди мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Врахувавши викладене, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 за вчинене кримінальне правопорушення заслуговує покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті, за якою він засуджується, зі звільненням від відбування основного покарання із іспитовим строком на підставі ст.ст. 75, 76 КК України. Саме таке покарання буде співмірним діянню і характеристиці особи.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі такої відмови позивача від позову суд у відповідності до ст. 206 ЦПК України приймає рішення про закриття провадження за цивільним позовом.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20.07.2018 було накладено арешт на майно, а саме: на автомобіль Ваз 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , належний згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.08.1993 року ОСОБА_5 , та мотоцикл Хонда СВ400, д.н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, за клопотанням учасників провадження, вирішує питання про скасування арешту майна.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справ "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Оскільки у застосуванні арешту у межах обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12018170230000306 потреба відпала, суд уважає за можливе скасувати арешт з набранням вироку законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів справи вбачається, що вартість проведених експертиз під час досудового слідства становлять 1716 грн (за проведення двох автотехнічних експертиз), дані процесуальні витрати по кримінальному провадженню необхідно стягнути з обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. А саме автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , необхідно залишити ОСОБА_5 як власнику, а також мотоцикл Хонда, державний номерний знак НОМЕР_2 , залишити ОСОБА_6 як власнику.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, с у д

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Зобов`язати ОСОБА_1 відповідно до пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України в період іспитового строку:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Справу в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - закрити.

Арешт, накладений ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20.07.2018 на автомобіль Ваз 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , належний згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.08.1993 року ОСОБА_5 , та мотоцикл Хонда СВ400, д.н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 - скасувати.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме: автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на території Лохвицького ВП (вул. Горького, 19 м. Лохвиця) - повернути ОСОБА_8 як власнику, мотоцикл Хонда, державний номерний знак НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні на території Лохвицького ВП (вул. Горького, 19 м. Лохвиця) - повертнути ОСОБА_6 як власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави (код класифікації доходів бюджету 24060300): рахунок 31113115016379, отримувач Пирятинське УК/Пирятин.р-н/24060300, код отримувача - 37958534, МФО банку - 899998, банк Казначейство України (ЕАП) витрати за проведення автотехнічної експертизи № 579 від 10.12.2018 та № 599 від 26.12.2018 у сумі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська