Рішення № 8371244, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/43803.02.10 За позовомДочірнього підприємства "Полісінтез" Акціонерного товариства "Органіка"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ловар"

простягнення 111 885,11 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Рудик В.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Полісінтез" Акціонерного товариства "Органіка" (надалі –ДП "Полісінтез") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ловар" (надалі –ТОВ "Ловар") про стягнення 111 885,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2007 –2008 року на підставі видаткових накладних здійснив поставку пінополіуретану, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті переданого товару не виконав. Тобто, поставлений товар у період з 22.01.2008 р. по 10.04.2008 р. в повному обсязі не оплатив, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 97 000,11 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 760,00 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 12125,00грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2010 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 03.02.2010 р.

У судове засідання 03.02.2010 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2010 р. вдруге не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №08969098, що отримано відповідачем 28.12.2009 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02160, м. Київ, Харківське шосе, 48, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4172527 від 07.10.2009 р.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2007 –2008 року ДП "Полісінтез" на підставі видаткових накладних здійснювало поставку пінополіуретану, а ТОВ "Ловар" приймало та здійснювало його оплату.

Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис позивача та представників ТОВ "Ловар", які діяли на підставі доданих до видаткових накладних довіреностей.

Представник позивача пояснив, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено правочин купівлі –продажу, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України – купівля –продаж.

Спір у справі виник у зв’язку з заборгованістю по оплаті товару, поставленого у період з 22.01.2008 р. по 10.04.2008 р. за видатковими накладними №РН-000000041, №РН-000000042 від 22.01.2008 р., №РН-000000113 від 07.02.2008р., №РН-000000222, №РН-000000223 від 06.03.2008 р. та №РН-000000381 від 10.04.2008 р.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 22.01.2008 р. по 10.04.2008 р. позивач поставив товар на загальну суму 455276,09грн., що підтверджується вказаними видатковими накладними. Від імені відповідача видаткові накладні підписані Лавровою С.О. та Жидейкіним С.М. на підставі довіреностей НБЄ №930553 від 21.01.2008 р., НБЄ №930554 від 07.02.2008 р., НБЄ №930555 від 05.03.2008 р. та НБЄ №930556 від 09.04.2008 р.

Відповідачем частково було оплачено поставлений товар у вказаний період на суму 355775,98 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов’язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов’язання.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.09.2008 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №292 від 09.09.2008 р. з вимогою погасити заборгованість по оплаті поставленого товару у розмірі 99500,11 грн.

23.09.2008 р. відповідач сплатив на користь позивача 2 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений згідно накладних за спірний період товар становить 97000,11 грн., а строк коли зобов’язання по оплаті поставленого товару мало бути виконано настав 01.10.2008 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість ТОВ "Ловар" перед ДП "Полісінтез" у розмірі 97000,11 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений пінополіуретан у розмірі 97 000,11 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 2 760,00 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 12 125,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 01.11.2008 р. по 13.10.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду 3% річних та інфляційні нарахування, враховуючи встановлений судом строк виконання грошового зобов’язання відповідача, становлять 2 766,50 грн. та 12125,01 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2 760,00 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 12 125,00 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ДП "Полісінтез" до ТОВ "Ловар" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Полісінтез" Акціонерного товариства "Органіка" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ловар" (02160, м. Київ, Харківське шосе, 48; ідентифікаційний код 22943222) на користь Дочірнього підприємства "Полісінтез" Акціонерного товариства "Органіка" (81220, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка, вул. Галицька, 170; ідентифікаційний код 31373137) заборгованість у розмірі 97 000 (дев’яносто сім тисяч) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 2 760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у розмірі 12 125 (дванадцять тисяч сто двадцять п’ять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 1 118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко