Вирок № 83710299, 19.08.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/545/17

пр. № 1-кп/336/19/2019

ВИРОК

Іменем України

19 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарях Скибі О.Б., Наумові А.А., Шаповал С.Г.,

за участі прокурорів Мірзоян Т.В., Николенка О.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників адвокатів Шулякова Ю.К., Гончара Д.В., Пахоменка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новий Уренгой Тюменської області Росії, громадянина України, освіта вища, одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, освіта вища, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає у АДРЕСА_3 , не працюючого, раніше не судимого,

звинувачених у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні злочину за наступних обставин.

ОСОБА_2 наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 105 о/с від 18.04.2016 року призначений на посаду інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя та є працівником правоохоронного органу.

ОСОБА_1 наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 105 о/с від 18.04.2016 року призначений на посаду поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя та є працівником правоохоронного органу.

05 листопаду 2016 року близько 17.21 години інспектор роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя ДПП НП України ОСОБА_2 , перебуваючи разом з поліцейським роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя ДПП НП України ОСОБА_1, у лісосмузі, розташованій між вулицями Центральною та Григорія Квітка-Основ?яненка у Шевченківському районі м. Запоріжжя, та здійснюючи патрулювання на території м. Запоріжжя на службовому автомобілі Тойота Пріус, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявили, що ОСОБА_3 здійснює заготівлю дров на території вказаної лісосмуги. Розуміючи, що ОСОБА_3 можливо вчиняє незаконну порубку дерев, за що передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, у зв?язку з чим працівники поліції уповноважені на його затримання до доставлення до відділу поліції, затримання та організацію доставлення його автомобілю для тимчасового зберігання на спеціальний майданчик, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_3 з використанням свого службового становища та наданої їм влади працівників правоохоронного органу.

З цією метою інспектор роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя ДПП НП України ОСОБА_2 , маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, діючи за попередньою змовою з поліцейським роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя ДПП НП України ОСОБА_1 , 05.11.2016 року приблизно у період часу з 17.21 години до 17.42 години, перебуваючи у лісосмузі, розташованій між вулицями Центральною та Григорія Квітка -Основ?яненка у Шевченківському районі м. Запоріжжя, спільно з ОСОБА_1 , після того як виявили, що ОСОБА_3 здійснює заготівлю дров на території вказаної лісосмуги, діючи умисно, із корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище і надану владу працівника правоохоронного органу, з метою одержання неправомірної вигоди, повідомив останньому про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 1000 гривень за невжиття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заходів, направлених на припинення діяльності ОСОБА_3 , пов?язаної із заготівлею дров у лісосмузі, у зв?язку з тим, що в діях останнього вбачаються ознаки вчинення незаконної вирубки дерев, за що передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою, із корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище і надану владу працівників правоохоронного органу, будучи наділеними правом на затримання особи та доставлення до підрозділу Національної поліції України, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, затримання та організацію доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках і стоянках, вимагання від особи залишення визначеного місця на певний строк та тимчасового обмеження або заборони доступу особам до визначеної території, попередили ОСОБА_3 , що у разі відмови надати вказану неправомірну вигоду, ними буде вжито всіх можливих заходів, направлених на притягнення ОСОБА_3 до кримінальної або адміністративної відповідальності за незаконну порубку дерев. У зв?язку з викладеним, ОСОБА_3 , сприймаючи погрози та вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як реальні, змушений був погодитись на висунуті вимоги правоохоронців щодо надання їм неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_3 повідомив вказаним поліцейським, що має при собі лише 500 гривень, на що ОСОБА_2 погодився та одержав за участі ОСОБА_1 від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у розмірі 500 гривень за невжиття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всіх можливих заходів, направлених на виявлення незаконної порубки дерев ОСОБА_3 з метою його подальшого притягнення уповноваженими особами до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Одразу після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи умисно за попередньою змовою, із корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та надану владу працівника поліції, з метою одержання неправомірної вигоди запропонували ОСОБА_3 надавати їм неправомірну вигоду у розмірі 500 гривень за кожен день здійснення останнім заготівлі дров у лісосмузі на території Шевченківського району м. Запоріжжя та невжиття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всіх можливих заходів, направлених на виявлення незаконної порубки дерев ОСОБА_3 з метою його подальшого притягнення уповноваженими особами до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Після цього 18 листопаду 2016 року приблизно з 07.31 години до 07.46 години, ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_1 , із корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище і надану владу працівника правоохоронного органу, з метою одержання неправомірної вигоди, перебуваючи у лісосмузі, розташованій між вулицями Центральною та Григорія Квітка -Основ?яненка у Шевченківському районі м. Запоріжжя, за участі ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_3 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 1000 гривень за здійснення останнім заготівлі дров у лісосмузі на території Шевченківського району м. Запоріжжя протягом двох днів по 500 гривень за кожен день, та невжиття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всіх можливих заходів, направлених на виявлення незаконної порубки дерев ОСОБА_3 , з метою його подальшого притягнення уповноваженими особами до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Одразу після цього, перебуваючи за вказаною адресою у службовому автомобілі Тойота Пріус, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 дістав зі свого службового блокноту вказані грошові кошти у сумі 1000 гривень, одержані за участі ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , та передав їх частину ОСОБА_2 . Останній зазначену частину неправомірної вигоди поклав до свого службового блокноту, який після цього помістив до кишені своєї службової куртки.

25 листопаду 2016 року приблизно з 16.20 години до 16.32 години ОСОБА_2 , продовжуючи умисні дії, направлені на одержання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_1 , із корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище і надану владу працівника правоохоронного органу, одержав від ОСОБА_3 другу частину неправомірної вигоди в завуальованій формі. Так, ОСОБА_6 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 , перебуваючи на паркувальному майданчику перед центральним входом до торгівельного центру «Амстор» (супермаркету «Сільпо») за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74, одержав від ОСОБА_3 другу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 2500 гривень за здійснення останнім заготівлі дров у лісосмузі на території Шевченківського району м. Запоріжжя протягом п?яти днів, по 500 гривень за кожен день, та невжиття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всіх можливих заходів, направлених на виявлення незаконної порубки дерев ОСОБА_3 , з метою його подальшого притягнення уповноваженими особами до кримінальної або адміністративної відповідальності.

ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_3 протягом листопаду 2016 року неправомірну вигоду на загальну суму 4000 гривень.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 368 ч. 3 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені вину у скоєнні інкримінованого злочину заперечили.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що на посаді поліцейського працює з 16.04.2016 року, працював разом з ОСОБА_2 Десь наприкінці жовтня 2016 року до ОСОБА_1 звернувся знайомий на ім?я ОСОБА_8 , який вказав, що його знайомому ОСОБА_9 потрібна консультація, оскільки ОСОБА_10 збирає сухі гілки та йому погрожують якісь особи. 05.11.2016 року вони разом з ОСОБА_2 патрулювали територію та заїхали до лісопосадки, в якій часто палять кабелі. В посадці побачили чоловіка, який ремонтував колесо. Автомобіль був з причіпом, в якому знаходились гілки дерев. На запитання до чоловіка, що він робить, останній відповів, що збирає сухе гілля, надав документи на автомобіль та водійське посвідчення на ім?я ОСОБА_3 . ОСОБА_1 записав до службової книжки данні цього чоловіка, щоб перевірити, оскільки у останнього була бензопила, але на найближчій відстані спиляних дерев не було. Далі вони стали спілкуватись та ОСОБА_1 зрозумів, що це саме той чоловік на ім?я ОСОБА_10 , про якого йому казав ОСОБА_11 На запитання ОСОБА_3 . ОСОБА_1 пояснив, що збирати сухе гілля не заборонено, однак, пиляти чи рубити дерева не можна. При цьому жодних погроз чи вимог ОСОБА_1 ОСОБА_3 не висував, про притягнення до відповідальності чи інші заходи не вказував, а лише роз?яснив, що не можна пиляти чи рубити дерева. В подальшому вони роз?їхались, обмінявшись номерами телефонів. В той день будь-яких грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 не передавав. Особисто ОСОБА_1 ніколи ОСОБА_3 вимог про передання грошей не висував.

В подальшому в період часу з 05 до 18 листопаду 2016 року ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_1 , запитуючи чи не знає останній де ще можна назбирати сухих гілок, оскільки вони в ході патрулювання могли мати такі відомості, та ОСОБА_1 , добре знаючи район, підказував ОСОБА_3 де це можна робити. 18.11.2016 року вони зустрічались за ініціативою ОСОБА_3 , який хотів запитати про автомобіль, а також під час зустрічі ОСОБА_1 вказував ОСОБА_3 де можна назбирати гілки, а ОСОБА_3 у свою чергу передав йому гроші в сумі 1000 гривень, які ОСОБА_1 сприйняв як вдячність за таку інформацію. ОСОБА_2 участі у розмові не брав та ОСОБА_1 не знає чи бачив ОСОБА_2 як ОСОБА_3 передав йому гроші. Також в ході спілкування 18.11.2016 року ОСОБА_3 вказував, що у нього замалий причіп, в нього не вміщається багато гілок, та запитав чи є більший автомобіль, на що ОСОБА_1 сказав, що є. Далі в машині ОСОБА_1 дав ОСОБА_2 гроші в сумі 200 чи 300 гривень, оскільки останній ще до початку патрулювання того дня просив позичити йому гроші. Будь-якої змови з ОСОБА_2 с приводу отримання від ОСОБА_3 грошей не існувало.

25.11.2016 року ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_11 та вказав, що ОСОБА_3 бажає зустрітись, після цього ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та вони домовились зустрітись. Того дня ОСОБА_3 кілька разів телефонував та просив зустрітись. Коли вони ввечері зустрілись біля ТЦ «Амстор», ОСОБА_3 знову вказав, що йому потрібний більший автомобіль та вони домовились про використання автомобілю «Газель» для вивозу деревини. Також ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти, які ОСОБА_1 сприйняв як вдячність за раніше надану інформацію. Оскільки ОСОБА_1 були потрібні гроші, то він не відмовився та поклав їх до кишені. Через нетривалий час до нього підбігли співробітники поліції, які повалили його на землю та вдягли кайданки.

Обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що з 16.04.2016 року працює у патрульній поліції. З червня 2016 року вони з ОСОБА_1 працювали разом. 05.11.2016 року вони патрулювали в загальному режимі, заїхали до лісопосадки біля вул. Квітка-Основ?яненка, оскільки там часто випалювали кабелі. У лісопосадці вони побачили автомобіль Таврія з причепом, біля якого був ОСОБА_3 , який ремонтував колесо. В автомобілі були дві пили, а у причепі гілки, у зв?язку з чим вони вирішили поспілкуватись з ОСОБА_3 з приводу можливої вирубки останнім дерев, але гілки у причепі були сухі. В якийсь момент ОСОБА_2 вирішивши перевірити територію на предмет наявності вирубаних дерев та відійшов на відстань приблизно 50-70 метрів на декілька хвилин, а ОСОБА_1 продовжував спілкуватись з ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_2 повернувся, то сів в автомобіль, а ОСОБА_1 попросив у нього службовий блокнот та ОСОБА_2 дав йому свій службовий блокнот, куди ОСОБА_1 записав відомості про ОСОБА_3 . Далі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжили патрулювання. Після 05.11.2016 року ОСОБА_1 вказував телефоном ОСОБА_3 де можна назбирати сухих гілок, а також де вони бачили спиляні дерева. 18.11.2016 року вони заступили на службу, ОСОБА_2 перед початком патрулювання попросив ОСОБА_1 позичити йому 200 гривень, на що ОСОБА_1 сказав, що якщо буде така можливість, то він позичить гроші. Наприкінці зміни вранці вони поїхали до посадки, де був ОСОБА_3 , який стягував до автомобілю гілля, а також сказав, що пиляє дуб. ОСОБА_2 пішов поглянути на дерево, яке пиляє ОСОБА_3 та побачив, що то дерево вже сухе та впало саме. Також вони втрьох спілкувались на загальні теми, в тому числі ОСОБА_3 вказував, що причепа йому замало для збирання гілок, а ОСОБА_1 вказав, що може надати «Газель». Потім ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 якусь суму грошей, які ОСОБА_2 сприйняв як подяку за інформацію, яку ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_3 . Потім вони повернулись до патрулювання, а ОСОБА_1 позичив в автомобілі ОСОБА_2 гроші в сумі 200 гривень.

25.11.2016 року вони з ОСОБА_1 мали заступити на роботу, але коли ОСОБА_2 розпочав телефонувати ОСОБА_1 приблизно після 17.00 години, останній не відповідав. Приблизно після 17.00 години ОСОБА_2 зателефонували та запросили прибути до начальника Управління патрульної поліції, куди ОСОБА_2 і попрямував. Увійшовши до кабінету, ОСОБА_2 побачив оперуповноваженого ОСОБА_12 та інших співробітників служби внутрішньої безпеки, а також слідчого, який повідомив ОСОБА_2 , що він затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Далі ОСОБА_2 запропонували пройти до службового автомобілю, щоб обшукати вказаний автомобіль. Провели обшук автомобілю. В чому взагалі його підозрюють ОСОБА_2 дізнався лише з ухвали слідчого судді. Того дня його доправили до ізолятора тимчасового утримання, а наступного дня відвезли до прокуратури, де змусили написати заяву про звільнення.

ОСОБА_2 наполягав, що жодної неправомірної вигоди від ОСОБА_3 вони не отримували, вимог тому не висували, ні про що не домовлялись. Про факт отримання ОСОБА_1 грошей від ОСОБА_3 25.11.2016 року ОСОБА_2 нічого відомо не було.

В ході судового розгляду судом допитані свідки, про допит яких заявили сторона обвинувачення та захисту, та досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, з урахуванням позицій обвинувачених та їх захисників щодо належності та допустимості доказів.

Свідок ОСОБА_3 судом допитувався двічі, за клопотанням сторони обвинувачення та повторно за клопотанням сторони захисту для усунення суперечностей після дослідження інших доказів.

В судовому засіданні 22.03.2017 року ОСОБА_3 показав, що 05.11.2016 року приблизно о 17.00 годині він перебував в Шевченківському районі м. Запоріжжя та їхав на своєму автомобілі із причепом в бік смт. Михайлівка. Разом із ним в автомобілі їхав також його знайомив на ім?я ОСОБА_13 . Дорогою зупинились біля лісопосадки в районі вул. Квітка-Основ?яненка, щоб перебортувати колесо, коли сам ОСОБА_3 займався колесом, ОСОБА_13 збирав сухе гілля. В причепі та біля нього були поліна довжиною приблизно 2 метри, діаметром 8-15 см. В цей момент ОСОБА_3 побачив автомобіль патрульної поліції, з якого вийшли двоє поліцейських, які представились працівниками поліції та запитали ОСОБА_3 , що він робить, на що останній вказав, що ремонтує колесо. ОСОБА_1 запропонував надати документи на автомобіль, а потім зазначив ОСОБА_3 , що оскільки в його причепі знаходить пила, то вони можуть викрити його у незаконній вирубці дерев. ОСОБА_3 заперечував, що він дерева не пиляв, на що ОСОБА_1 повідомив його про те, що за незаконну вирубку дерев передбачено адміністративну відповідальність. На запитання ОСОБА_3 , що вони робитимуть, хтось з поліцейських повідомив, що викликатимуть працівників Шевченківської адміністрації для складення протоколу за незаконну вирубку дерев. Далі на прохання ОСОБА_3 їх відпустити, ОСОБА_1 вказав, що так питання не вирішуються, після чого сказав: « Штука гривен», на що ОСОБА_3 сповістив, що у нього із собою є лише 500 гривень та він може їх віддати, після чого передав ОСОБА_1 500 гривень купюрами по 200 та 100 гривень. Далі поліцейські вказали, що якщо ОСОБА_3 бажає і надалі збирати тут дрова, то це коштує 600 гривень на день. Далі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 номер свого телефону, який ОСОБА_1 записав у блокнот. Вранці 06.11.2016 року він поїхав знову на те ж місце, щоб віддати ще гроші, знову був із своїм знайомим на ім?я ОСОБА_13 , який збирав гілки. Десь близько 08.00 години приїхав автомобіль з номер НОМЕР_10 та ОСОБА_3 віддав ще 600 гривень. ОСОБА_1 сказав, що якщо ОСОБА_3 бажає, то він може збирати тут дрова, на що ОСОБА_3 зазначив, що згоден сплачувати 500 гривень на день. 09.11.2016 року ввечері після 20.00 години ОСОБА_3 зателефонував до чергової частини Запорізького УВС та запитав як можна потрапити на прийом до відділу внутрішньої безпеки. 10.11.2016 року близько 08.00 години ранку ОСОБА_3 приїхав до Запорізького УВС та черговий показав йому чоловіка, який представився оперуповноваженим ВБ УМВС в Запорізькій області ОСОБА_12 . ОСОБА_3 пояснив ОСОБА_12 , що бажає подати заяву про вимагання з боку працівників поліції, після чого ОСОБА_12 провів його до кабінету та опитав. Того ж дня ОСОБА_3 у довільній формі за допомогою ОСОБА_12 написав заяву про вчинення злочину. Далі ОСОБА_12 на моніторі комп?ютера показав ОСОБА_3 фото двох чоловіків та запитав чи це ті поліцейські та ОСОБА_3 їх впізнав. Далі ОСОБА_12 пояснив ОСОБА_3 , що останній буде звільнений від кримінальної відповідальності за дачу хабаря, якщо буде співпрацювати, на що ОСОБА_3 погодився. Також ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_3 , що о 17.00 годині він має прийти до прокуратури Запорізької області, щоб бути допитаним прокурором, що ОСОБА_3 і зробив, надавши показання прокурору ОСОБА_15

16.11.2016 року ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та запитав чи буде ОСОБА_3 працювати, на що ОСОБА_3 вказав, що не знає та повідомить пізніше. 17.11.2016 року приблизно о 19.00 годині ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та вказав, що 18.11.2016 року буде працювати, а також сповістив, що 16 та 17 листопаду також збирав дрова та 18.11.2016 року сплатить за ці дні. Приблизно о 19.30 годині ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_12 та повідомив про дзвінок ОСОБА_1 18.11.2016 року приблизно о 06.10-06.15 годині ОСОБА_3 під`їхав до Запорізького УВС, зустрівся із ОСОБА_12 та вони пішли до кабінету на п?ятому поверсі. В кабінеті вже було двоє людей, про яких ОСОБА_12 вказав, що то поняті. Далі ОСОБА_3 надав ОСОБА_12 гроші купюрами по 100, 50 та 20 гривень, які напередодні зняв у банкоматі. Гроші передав ОСОБА_12 , який зробив світлокопії, показав понятим гроші, склали протокол. Також ОСОБА_3 видали сумку, пояснивши, що це засіб для аудіо та відеофіксування.

Далі ОСОБА_3 разом зі своїм знайомим ОСОБА_16 під`їхали до обумовленого місця, де побачили автомобіль поліції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 сповістив, що продав ще не всі дрова. Також того дня ОСОБА_1 вказував, що у разі потреби допомоги у перевезенні дров, він може знайти автомобіль, що збільшити обсяг збирання. Далі ОСОБА_3 дістав гроші, ОСОБА_1 відкрив блокнот, кивнув та ОСОБА_3 поклав гроші до блокнота та повідомив, що пізніше передасть ще гроші. Також ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що як назбирає 2500 гривень, то передасть гроші. Далі вони роз?їхались, а ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_12 , потім зустрівся з останнім та розповів йому про обставини передання грошей. Приблизно 20 або 21 листопаду 2016 року ОСОБА_12 знову зателефонував та запитав, коли ОСОБА_3 буде готовий передати ще одну суму грошей, пояснивши, що гроші мають належати саме ОСОБА_3 , на що останній вказав, що може позичити гроші у родичів.

Після 19.11.2016 року ОСОБА_3 на пропозицію працівників ВБ з оперативною метою виїздив до лісосмуги та збирав дрова приблизно 3 дні.

25.11.2016 року ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та запитав, як у того справи, на що ОСОБА_3 відповів, що після обіду буде у лісосмузі. Далі ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_12 та на пропозицію останнього приїхав приблизно о 12.00 годині до Запорізького УВС. При собі ОСОБА_3 мав 2500 гривень, з яких 1500 гривень були у нього, а ще 1000 гривень він позичив у родичів. У кабінету ОСОБА_12 з балончика побризкав на гроші люмінофором, після чого ОСОБА_3 знову дали сумку, в яку він поклав гроші. Також в кабінеті були поняті. ОСОБА_3 не оглядали та вміст кишень показати не просили. Десь близько 13.00 години вони поїхали до Шевченківського району м. Запоріжжя та зупинились поблизу вул. Квітка-Основ?яненка, де ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та вказав, що перебуває в Шевченківському районі, на що ОСОБА_1 вказав, що передзвонить. Далі ОСОБА_3 зі своїм знайомим ОСОБА_16 поїхали до лісосмуги, де ОСОБА_13 збирав дрова, а після 15.00 години поїхали та очікували приблизно до 15.30 години, коли зателефонував ОСОБА_1 та вони домовились зустрітись біля ТЦ «Амстор» о 16.00 годині. Під?їхавши до торгівельного центру, ОСОБА_3 зайшов до торгівельної зали, придбав продукти, після чого вийшов та як раз підійшов ОСОБА_17 . Далі вони вдвох зайшли за кіоск та ОСОБА_3 віддав гроші в сумі 2500 гривень, які ОСОБА_1 поклав до кишені брюк. ОСОБА_3 від?їхав від магазину та зателефонував ОСОБА_12 , з яким зустрівся та передав сумку. Після 25.11.2016 року ОСОБА_3 більше заготівлею дров не займався, до адміністративної чи кримінальної відповідальності до незаконну вирубку дерев не притягувався ніколи.

Повторно за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_3 був допитаний 10.04.2018 року за участю адвоката Савєльєва М.А. Під час повторного допиту ОСОБА_3 пояснив, що в якийсь день йому зателефонував чоловік, який представився співробітником поліції та запропонував з?явитись до Управління Національної поліції. Коли ОСОБА_3 з?явився, то співробітник поліції повідомив йому, що ними задокументовано факт давання ним та отримання поліцейськими хабара та з метою уникнення кримінальної відповідальності він повинен написати заяву про скоєння злочину. На переконання ОСОБА_3 , відмовитись від написання заяви він не міг, вказував, що до правоохоронних органів самостійно звертатись наміру не мав. Далі ОСОБА_3 двічі написав заяву за вказівкою в ГУНП та прокуратурі, як писати йому вказував оперуповноважений. Далі йому вказали про необхідність передання коштів з фіксуванням цього. 1100 гривень це гроші, які він обіцяв передати працівникам патрульної поліції, однак, не пригадує чи передавав він такі кошти, чи ні. До написання заяви до правоохоронних органів свідок не пригадує, чи передавав він грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Двічі 18 та 25 листопаду 2016 року йому надавали грошові кошти працівники Управління внутрішньої безпеки. Грошові кошти, які йому надавались, йому не належали, кому вони належить свідку невідомо. ОСОБА_3 попередили, що усі дії здійснюються під контролем, видавали сумку з грошовими коштами.

Також свідок ОСОБА_3 вказав, що після першого допиту в суді його викликали до прокуратури та запропонували написати заяву про скоєння злочину щодо тиску на нього головуючим у справі.

Свідок ОСОБА_12 також допитувався судом двічі, за клопотанням сторони обвинувачення та повторно за клопотанням сторони захисту для усунення суперечностей після дослідження інших доказів.

В судовому засіданні 04.12.2017 року свідок пояснив, що наразі працює оперуповноваженим УУР Луганської області. У вересні 2016 року він отримав інформацію про те, що двоє інспекторів патрульної поліції мають намір отримувати систематичну вигоду від власника пункту приймання металобрухту за непритягнення останнього до відповідальності. Наприкінці вересня 2016 року було заведено оперативно-розшукову справу. Приблизно 08.11.2016 року отримали інформацію про ОСОБА_3 , а саме, що двоє поліцейських отримали неправомірну вигоду у сумі 500 та 600 гривень, після чого самостійно встановили особу ОСОБА_3 08.11.2016 року свідок склав протокол про проведення НСРД про події 05 та 06 листопада 2016 року. Сам ОСОБА_3 до цього часу до правоохоронних органів не звертався. 09.11.2016 року свідок зателефонував ОСОБА_3 та запропонував приїхати до управління поліції та написати заяву про скоєння злочину, що ОСОБА_3 зробив 10.11.2016 року. Свідок надав ОСОБА_3 техніку оперативно-технічної служби для відеофіксації, але ким саме знімалась інформація з цих засобів не знає, отримав в результаті лише оптичні диски. 18.11.2016 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 гривень та домовився про подальшу передачу грошей. 25.11.2016 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 2500 гривень. Передані грошові кошти були помічені в присутності понятих спеціальною речовиною «Промінь 1». Свідок наполягав, що поняті при видачі грошових коштів 18.11.2016 року ОСОБА_3 були тверезі та мали при собі документи, які посвідчують їх особи.

В ході повторного допиту свідка ОСОБА_12 05.06.2018 року свідок вказував, що йому невідомо які саме технічні засоби використовувались при спеціальному слідчому експерименті, адже такі засоби надавались відповідним технічним підрозділом. Особисто свідок такі засоби не вмикав та не вимикав, такого не робив також і ОСОБА_3 , ці дії вчиняються відповідним спеціалістом. У випадку ОСОБА_3 йому надали сумку. Грошові кошти, що передавались 18 та 25 листопаду 2016 року, належали ОСОБА_3 , причини, чому останній вказує інше свідок пояснити не зміг. Первісні носії, на які здійснювався запис, свідку не надавались, інформацію передавали на оптичних дисках або жорсткому диску. Порушення строків виготовлення протоколів НСРД пояснив тим, що відділом технічного забезпечення носій інформації був наданий із запізненням.

Також свідок вказав, що дійсно йому передали сутність показань свідка ОСОБА_3 під час повторного допиту останнього судом, однак, ким саме це було зроблено свідок не пригадує.

В подальшому прокурором було заявлено клопотання про одночасний допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_12 для усунення розбіжностей в їх показаннях, однак, після спілкування з адвокатом свідка ОСОБА_3 Савєльєвим М.А. прокурор від заявленого клопотання про одночасний допит свідків відмовилась.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що восени 2016 року на прохання свого знайомого поліцейського на ім?я ОСОБА_20 був присутній при обшуку ОСОБА_2 в якості понятого. Проводився обшук автомобілю та самого ОСОБА_2 . В ході обшуку у ОСОБА_2 були вилучені посвідчення та грошові кошти, які при освітленні не світились. Де саме був затриманий ОСОБА_2 свідок не бачив, при затриманні присутній не був, коли під?їхав до управління поліції, то там вже очікував інший понятий, потім ще довго очікували прокурора та ще когось, потім пройшли у кабінет, куди завели ОСОБА_2 у кайданках.

Свідок ОСОБА_21 показав, що в якийсь день, точної дати він не пригадує, разом із своїм знайомим близько 06.00 години ранку проходили по вул. Гагаріна та їх запросили в якості понятих чи свідків. В цей день свідок був у стані алкогольного сп?яніння, так як вжив горілку у кількості приблизно 300 мл. Документів при собі свідок, а також його знайомий, який був другим понятим, не мали. При них якийсь чоловік дістав гроші та надав їх оперуповноваженому, який зробив світлокопії грошових коштів, а потім повернув їх чоловікові. Приблизно за тиждень свідку зателефонував працівник поліції та попросив приїхати, також чоловік давав гроші, які оперуповноважений копіював, а потім гроші обприскали якимось спреєм.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що брав участь в якості понятого при затриманні ОСОБА_1 біля ТЦ «Амстор». Він робив покупки у магазині та його запросили в якості понятого. У ОСОБА_1 вилучили грошові кошти в сумі 2500 гривень, мобільний телефон, також вирізали фрагмент кишені, зробили змиви з рук. Також свідок був присутній при обшуках двох квартир. Як саме упаковували те, що було вилучено, свідок не пригадує.

Свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що рік тому прямував з роботи додому. Коли йому зателефонував знайомий на ім?я ОСОБА_24 та попросив приїхати до УВС в Запорізькій області. Коли свідок приїхав, то запросили до кабінету, де очікували прокурор, співробітники служби внутрішньої безпеки, інші співробітники поліції. За деякий час завели ОСОБА_2 , на якого вдягнули кайданки, провели обшук, потім пройшли до парковки, де ОСОБА_2 відчинив машину.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показав, що колись, точної дати не пригадує, перебував в районі вул. Грязнова, коли його запросили бути свідком. Коли він зайшов до кабінету, то побачив, що на столі лежать сім-картки та банківські картки, телефон, які при ньому запакували. До цього моменту речі були незапаковані. Далі складали якісь документи, ніхто із співробітників не представлявся. Уся процедура зайняла приблизно 15 хвилин.

Свідок ОСОБА_26 суду повідомив, що у листопаді 2016 року приїхав разом з ОСОБА_25 до прокуратури у своїх справах. Хтось із співробітників поліції сказав, що якихось поліцейських затримали та запросили до кабінету. Якийсь хлопець при свідку щось розпаковував та запаковував, здається це були банківські картки та сім-карти, але будь-яких дій з цими речами не здійснювалось.

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що якось в обідній час буднього дня він перебував біля прокуратури та співробітник прокуратури запросив його в якості свідка при запаковуванні речових доказів. ОСОБА_27 був присутній при опечатуванні речових доказів, а саме блокноту з якимись записами та флешки. Свідок підписав документи та пішов. В прокуратурі був лише один раз та впевнений, що це було обідній час, а не зранку.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повідомив, що є керівником ГО «Правозахисна громадська група», їх група займається виявленням осіб, які керують транспортними засобами у стані сп?яніння. Свідок знає ОСОБА_25 , який працює таксистом, а також ОСОБА_7, який є членом ГО. Також свідок знає ОСОБА_27 , з яким грає у волейбол, а також і ОСОБА_1 зі школи.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні повідомив, що як слідчий здійснював досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. В ході досудового розслідування особисто проводив огляди речей, працівники внутрішньої безпеки забезпечували понятих. Пояснити звідки взялись грошові кошти, які передавались ОСОБА_3 не може, оскільки не пригадує. Висновок експерта слідчий забирав особисто. Грошові кошти, вилучені 25.11.2016 року, фактично не оглядались, пакет не розкривався, оскільки кошти були оброблені спеціальною хімічною речовиною.

При досліджені письмових та речових доказів, наданих стороною обвинувачення, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягів з наказу начальника Департаменту патрульної поліції № 105 о/с від 18.04.2016 року (т. 1 а.с. 182, 197) ОСОБА_1 з 16.04.2016 року призначено на посаду поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, ОСОБА_2 з 16.04.2016 року призначено на посаду інспектора роти № 2 батальйону № 1 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Згідно з копіями відомостей про розстановку сил та засобів 1 батальйону УПП в м. Запоріжжя за листопад 2016 року (т. 2 а.с. 92-95) 05.11.2016 року та 18.11.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на чергуванні на службовому автомобілі днз НОМЕР_2 , а 25.11.2018 року були вихідні.

10.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся до начальника УВБ в Запорізькій області з заявою про скоєння злочину, в якій просив притягти до відповідальності співробітників Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя ДПП МП України, які на службовому автомобілі Тойота Пріус, дрн НОМЕР_10, 05 та 06 листопаду 2016 року вимагали від нього грошові кошти в сумі 1100 гривень та отримали їх за непритягнення до відповідальності за можливу порубку лісонасаджень (т. 1 а.с. 98).

При прийнятті цієї заяви ОСОБА_3 був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383, 384 КК України.

При прийнятті заяви від ОСОБА_3 прокурором Мірзоян Т.В. цього ж дня (т. 1 а.с. 100) заявник не був попереджений під підпис про кримінальну відповідальність в установленому порядку.

Відповідно до витягів з ЄРДР 10.11.2016 року о 17.18 годині внесені відомості про злочин, передбачений ст. 368 ч. 3 КК України (т. 1 а.с. 88-91).

Постановою від 18.11.2016 року у кримінальному провадженні створено групу слідчих (т. 1 а.с. 92), яка в подальшому змінена (т. 1 а.с. 95, 96), а постановою від 10.11.2016 року визначено групу прокурорів (т. 1 а.с. 41), яка в подальшому змінена.

Ухвалами слідчих суддів Апеляційного суду Запорізької області від 11.11.2016 року (т. 2 а.с. 141-142, 145-146, 149-150, 153-154, 157-158, 161-162, 165-166) надані дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій терміном на 30 днів, а саме спостереження за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів; аудіо, - відеоконтроль відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; обстеження публічно недоступних місць шляхом таємного проникнення у них, в тому числі із застосуванням технічних засобів, відносно службового автомобілю УПП в м. Запоріжжя Тойота Пріус, днз НОМЕР_1 , який знаходиться у службовому користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів мобільного зв?язку за номерами телефонів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Кузіва Р.В. від 11.11.2016 року доручено проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі спеціального слідчого експерименту з залученням ОСОБА_3 та використанням спеціальних імітаційних або заздалегідь ідентифікованих засобів (т. 2 а.с. 172-173).

Постановами прокурора прокуратури Запорізької області Мірзоян Т.В. від 17.11.2016 року та від 24.11.2016 року (т. 2 а.с. 193, 198) визнано необхідним використання під час проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину, заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів в сумі 1000 та 2500 гривень.

25.01.2017 року підозрюваним та їх захисникам було повідомлено про тимчасове обмеження конституційних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок проведення негласних слідчих розшукових дій (т. 1 а.с. 152-171).

Відповідно до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 18.11.2016 року (т. 2 а.с. 120-121) оперуповноваженим УВБ в Запорізькій області ОСОБА_12 18.11.2016 року з 06.00 до 06.25 години в присутності понятих оглянуто належні ОСОБА_3 грошові кошти, а саме три купюри номіналом 200 гривень, 4 купюри номіналом 50 гривень, вісім купюр номіналом 20 гривень, 4 купюри номіналом 10 гривень, з яких здійснено ксерокопії, після чого оброблені спеціальним хімічним засобом «Промінь 1» та вручені ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 25.11.2016 року (т. 2 а.с. 106-108) оперуповноваженим УВБ в Запорізькій області ОСОБА_12 25.11.2016 року з 12.00 до 12.40 години в присутності понятих оглянуто належні ОСОБА_3 грошові кошти, а саме дві купюри номіналом 200 гривень, 13 купюр номіналом 100 гривень, 14 купюр номіналом 50 гривень, дві купюри номіналом 20 гривень, десять купюр номіналом 5 гривень, з яких здійснено ксерокопії, після чого оброблені спеціальним хімічним засобом «Промінь 1» та вручені ОСОБА_3

Світлокопії грошових купюр судом не досліджуються та не оцінюються в якості доказів, адже вони не позначені в якості додатків до протоколу.

18 та 25 листопаду 2016 року були проведені НСРД з контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.11.2016 року та відеозапису до нього (т. 2 а.с. 201) 18.11.2016 року ОСОБА_3 були видані заздалегідь ідентифіковані та помічені грошові кошти в сумі 1000 гривень.

В протоколі про результати аудіо, відеоконтролю за особою від 18.11.2016 року (т. 2 а.с. 219) невірно вказано прізвище слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області, яким надано дозвіл на здійснення НСРД ( Гриценко С.І. ), водночас стороною обвинувачення надані копії ухвал слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області Тютюнник М.С. , тож підстав сумніватись в наявності відповідних дозволів на вчинення таких НСРД у суду немає.

На відеозаписі, наявному на DVD-диску (т. 2 а.с. 227), наявне зображення зустрічі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На відеозаписі частково відсутній звук, однак, можна побачити, як ОСОБА_3 кладе до службової книжки ОСОБА_1 грошові кошти, після чого вони спілкуються з приводу можливості надання чи то ОСОБА_1 , чи то ОСОБА_2 вантажного автомобілю для вивезення деревини.

На відеозаписі, наявному на DVD-диску (т. 2 а.с. 214) тривалістю 19.46 хвилин можна побачити, як ОСОБА_1 в автомобілі дістає зі службової книжки грошові кошти, перелічує їх, а потім частину передає ОСОБА_2 . В іншій частині відеозаписи на цьому диску не містять суттєвої інформації, яка б відносилась до кримінального провадження.

На відеозаписі, наявному на DVD-диску (т. 2 а.с. 234), наявне зображення зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 25.11.2016 року. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спілкуються з приводу місць, де можна пиляти дерева, а також транспортного засобу «Газель», який має надати чи то ОСОБА_1 , чи то особа на ім?я ОСОБА_2 (ймовірно ОСОБА_2 ) для вивезення тієї деревини, яку мають пиляти наступного тижня працівники комунальних служб. ОСОБА_1 розповідає де він бачив вже повалені дерева, які б можна було вивезти. Також ОСОБА_3 надає ОСОБА_1 грошові кошти, вказуючи, що це за «ті дні», а «з понеділка розберемось», потім зазначає, що потрібна «Газель», оскільки обсяг деревини, яку передбачається вивезти у понеділок, значний, та пропонує поспілкуватись телефоном у неділю з приводу вивозу деревини наступного тижня.

Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04.01.2017 року (т. 2 а.с. 243) та аудіофайлів з телефонними розмовами ОСОБА_2 21.11.2016 року ОСОБА_2 о 10.11 годині зателефонував ОСОБА_3 та по суті розмови пропонує зустрітись, щоб обговорити питання з приводу «Газелі», та «всього іншого».

Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06.01.2017 року (т. 3 а.с. 1-20) та аудіофайлів з телефонними розмовами ОСОБА_1 25.11.2016 року о 12.49 годині, о 13.40 годині, о 13.59, о 15.36, о 16.16 годині між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбувались телефонні розмови, в ході яких вони домовились зустрітись. З останньої розмови вбачається, що обидва під`їхали до ТЦ «Амстор».

25.11.2016 року о 18.36 годині був затриманий ОСОБА_2 , про що оформлено протокол (т. 1 а.с. 141).

25.11.2016 року о 16.34 годині згідно з протоколом затримання (т. 1 а.с. 130) був затриманий ОСОБА_1 , в ході обшуку якого з правої кишені брюк вилучено грошові кошти та мобільний телефон, а також інші особисті речі ОСОБА_1 . Під час затримання ОСОБА_1 вказував, що знайдені у нього грошові кошти він отримав за послуги з перевезення, а саме, що людина попросила надати вантажний автомобіль.

Під час освідування ОСОБА_1 25.11.2016 року на підставі постанови прокурора від 21.11.2016 року (т. 1 а.с. 116, 117) виявлено, що на долонях рік, грошових коштах та правій передній кишені штанів є сліди випромінювання жовто-зеленого кольору.

Також судом досліджений відеозапис затримання та процедури освідування ОСОБА_1 25.11.2016 року (т. 2 а.с. 69).

Відповідно до протоколу обшуку від 25.11.2016 року (т. 1 а.с. 103), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2016 року (т. 1 а.с. 102) у квартирі, в якій на той час проживав ОСОБА_1 було знайдено та вилучено блокнот чорного кольору з рукописним текстом, картку-замісник на ОСОБА_1 , службову книжку з рукописним текстом, спеціальний жетон, а також банківські та дисконтні картки, експрес-накладну, письмові пояснення та протокол про адміністративне правопорушення зі схемою до нього, картку пам?яті, заяву адвоката та копії невизначених документів.

Суд звертає увагу на те, що в ході обшуку житла ОСОБА_1 слідчим були вилучені речі та документи, які не вказані в ухвалі слідчого судді та очевидно не мали доказового значення у цьому кримінальному провадженні, а саме банківські та дисконтні картки, експрес-накладна, письмові пояснення та протокол про адміністративне правопорушення зі схемою до нього, картка пам?яті, заява адвоката та копії невизначених документів.

Згідно із протоколом огляду предмету від 26.11.2016 року (т. 1 а.с. 113) оперуповноваженим УВБ з дозволу ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 114) проведено огляд мобільного телефону останнього, в ході якого переглянуто інформацію про вихідний та вхідні дзвінки за одним номером телефону за один день - 25.11.2016 року, не зважаючи на те, що доручення прокурора містило вказівку на проведення огляду усіх вхідних та вихідних дзвінків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 16 по 25 листопаду 2016 року включно.

26.11.2016 року слідчим оглянуто вилучені під час затримання ОСОБА_2 речі, як то мобільний телефон, флеш-картку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, грошові кошти, тощо (т. 1 а.с. 128), однак, жодних відомостей чи речей, які мали доказове значення у кримінальному провадженні не виявлено.

В ході огляду службової книжки ОСОБА_2 30.11.2016 року згідно із протоколом огляду (т. 2 а.с. 20-25) на сторінці 49 був виявлений рукописний напис наступного змісту « ОСОБА_32 , НОМЕР_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_4. НОМЕР_3 ». В ході огляду також оглядались мобільний телефон НТС та флеш-носій, однак, будь-якої інформації, яка б мала доказове значення для кримінального провадження, виявлено не було.

Судом не досліджувались копії, додані до цього протоколу, адже вони не позначені в якості додатків до протоколу огляду, не підписані слідчим, тож доказами у кримінальному провадженні не являються.

Судом службова книжка досліджувалась безпосередньо, наявність в ній відповідних записів підтверджена та здійснення таких записів особисто ОСОБА_1 не заперечувалась.

В ході огляду мобільного телефону ОСОБА_1 згідно з протоколом огляду від 11.01.2017 року (т. 2 а.с. 49-50) слідчим встановлено, що в телефоні наявна інформація про вхідний виклик 25.11.2016 року о 14.00 годині від абонента НОМЕР_4 , пойменованого « ОСОБА_37», та, відповідно чотири вихідні виклики на вказаний номер абонента 25.11.2016 року: о 12.49, о 13.41, о 15.36, та о 16.17 годині. Також в контактах телефону наявна збережена інформація про абонента, пойменованого « ОСОБА_37 » з номером телефону НОМЕР_4 .

Судом не досліджувались копії, додані до цього протоколу, адже вони не позначені в якості додатків до протоколу огляду, не підписані слідчим, тож доказами у кримінальному провадженні не являються.

Судом телефон досліджувався безпосередньо в судовому засіданні, наявність у ньому такої інформації самим обвинуваченим ОСОБА_1 не заперечувалась.

Відповідно до висновку експерта № 469/1677 від 06.12.2016 року (т. 1 а.с. 244-252) на всіх наданих грошових коштах (2500 гривень, вилучені при затриманні ОСОБА_1 ) встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору; на змивах з обох рук ОСОБА_1 , підкладочній частині кишені одягу ОСОБА_1 , на мобільному телефоні з маркуванням Iphone встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору. Перелічені спеціальні хімічні речовини - люмінофори мають загальну родову належність з наданим зразком спецзасобу та могли раніше складати єдину масу.

В іншій частині висновок експерта судом не оцінюється, адже не містить відомостей, які б могли бути використані в якості доказів через невідповідність вимогам неналежності.

Також судом досліджено копію посадової інструкції поліцейського патрульної поліції (т. 1 а.с. 222-224), висновку службового розслідування від 20.01.2017 року (т. 2 а.с. 96, 97-105).

З метою з?ясування наявності законних підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій судом досліджені доручення прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Кузіва Р.В. від 11.11.2016 року (т. 2 а.с. 169,174, 176, 178, 180, 182), та доручення прокурора прокуратури Запорізької області Мірзоян Т.В. від 17.11.2016 року та від 24.11.2016 року (т. 2 а.с. 191, 196), які самі по собі не є доказами у розумінні КПК України, однак, підтверджують наявність підстав для отримання доказів в ході проведення зазначених НСРД.

На відеозаписах та зображеннях, наявних на DVD-дискам (т. 2 а.с. 215, 216, 217, 238, 242) будь-якої інформації, яка б мала доказове значення у кримінальному провадженні, не міститься.

Судом не надається оцінка дорученню прокурора від 10.11.2016 року та листу начальника УВБ в Запорізькій області від 10.11.2016 року (т. 1 а.с. 109, 110), адже такі документи не є доказами у розумінні КПК України. Крім того, з яких джерел отримано інформацію, зазначену у листі начальника УВБ в Запорізькій області, не відомо, що у свою чергу позбавляє суд можливості переконатись у законності її отримання та відповідності дійсності.

Також судом не оцінюються в якості доказів постанова прокурора від 25.11.2016 року про проведення відбору біологічних зразків, заява ОСОБА_1 від 25.11.2016 року, протокол отримання зразків для експертизи від 25.11.2016 року та висновок лікаря КУ «Обласний наркологічний диспансер» ЗОР (т. 1 а.с. 119-127), а також протокол огляду документів та предметів (т. 2 а.с. 70-74), оскільки такі документи не відповідають вимогам належності доказів у даному кримінальному провадженні, адже не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Судом не оцінюються в якості доказів копії довідки від 04.04.2016 року та довідки без зазначення точної дати (т. 1 а.с. 185, 201), копії послужних списків (т. 1 а.с. 187-192, 204-212), службові характеристики Т.в.о. командира роти № 2 батальйону № 1 (т. 1 а.с. 194, 203), адже такі документи не відповідають вимогам належності доказів, адже не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, стороною обвинувачення не надано документального підтвердження джерела походження та правомірності отримання деяких з вищеперелічених доказів, адже не надано документів на підтвердження того, ким та на якій підставі такі копії документів були надані (запит слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді, тощо). З листа начальника УПП в м. Запоріжжя від 23.01.2017 року (т. 2 а.с. 91) вбачається, що з вищезазначених документів направлялись лише службові характеристики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зазначені документи можуть слугувати виключно в якості документів, які характеризують особистість обвинувачених.

Відповідно до довідки КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ЗОР (т. 1 а.с. 196) ОСОБА_1 перебуває на профілактичному обліку у вказаному закладі з 05.01.2017 року з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів. Вживання зі шкідливими наслідками».

Зазначена інформація була надана медичним закладом без добровільної згоди самого ОСОБА_1 , який в цьому випадку є пацієнтом, а також не за ухвалою слідчого судді, між тим як інформація, що міститься у листі, відноситься до охоронюваної законом таємниці, оскільки містить відомості, які становлять лікарську таємницю.

Враховуючи те, що зазначена інформація була отримана стороною обвинувачення без достатніх законних підстав, про що сторона захисту зазначала в ході судового розгляду, тож суд не оцінює такий документ в якості письмового доказу та не приймає його до уваги.

В довідках КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР (т. 1 а.с. 214, 215) відомостей, які б мали значення для кримінального провадження, не міститься.

Судом не надається оцінка копії Положення про Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя (т. 1 а.с. 226-237), адже з наданої прокурором копії вбачається, що таке Положення не було затверджено (принаймні відомості про таке в наданій копії відсутні).

Суд не оцінює в якості доказу протокол огляду висновку експерта від 07.12.2016 року (т. 2 а.с. 9-13), адже сам висновок експерта був предметом дослідження суду, а жодні інші докази, в тому числі і речові, при огляді слідчим в присутності понятих не оглядались, про що сам слідчий під час допиту в суді і вказував.

Судом не оцінюється в якості доказу копія висновку службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Запорізької області кримінального провадження № 42016080000000372 від 10.11.2016 року за ст. 368 ч. 3 КК України, оскільки висновки, викладені у ньому, не мають значення до суду, адже судом можуть бути використані в якості доказів у кримінальному провадженні виключно першоджерела, натомість як висновок по суті є викладенням міркувань членів комісії при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати, що особа вчинила дисциплінарний проступок.

Судом не надається оцінка протоколу огляду DVD-R диску від 25.01.2017 року (т. 2 а.с. 67), адже під час судового розгляду інформація, наявна на вказаних дисках, досліджувалась судом безпосередньо.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про дослідження результатів проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме аудіо, та відеоконтролю за особами, які проведені в межах іншого кримінального провадження, в тому числі і до внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 , оскільки, як зазначила прокурор, такі відомості були зібрані в ході здійснення оперативно-розшукових заходів по іншому кримінальному провадженні.

Статтею 257 ч. 1 КПК України визначено, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Натомість ухвала слідчого судді про надання дозволу на використання отриманої інформації у іншому кримінальному провадженні в якості доказів в цьому кримінальному провадженні, прокурором не надана, як зазначила прокурор в судовому засіданні, з відповідним клопотанням до слідчого судді прокурори не звертались.

При оцінці доказів суд виходить з положень ст. 337 КПК України, яка вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84, 85, 86, 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Сторона захисту - захисники та обвинувачені, висловлюючи свою позицію під час дослідження доказів в судовому засіданні та у судових дебатах, посилались на те, що в діях обох обвинувачених склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України, відсутній, з боку працівників прокуратури та управління внутрішньої безпеки мала місце провокація, докази зібрані зі значними порушеннями положень КПК України та не доводять винуватості обох обвинувачених у скоєнні злочину. Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Шуляков Ю.К. також зауважив, що його підзахисний взагалі не отримував будь-яких грошових коштів від ОСОБА_3 , його телефон ніколи не застосовувався для зв?язку з ОСОБА_3 , а грошові кошти, передані ОСОБА_2 ОСОБА_1 18.11.2016 року є позикою, про яку обвинувачені домовились раніше.

З урахуванням вищевикладеного, суд в подальшому надає оцінку доказам у їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв`язку, та з урахуванням висловленої оцінки їх учасниками справи та заяви сторони захисту щодо недопустимості окремих з них.

З вищевказаних міркувань та підстав, суд погоджується з зауваженнями сторони захисту про те, що у жодному з наданих стороною обвинувачення витягів прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Кузіва Р.В. не зазначено в якості прокурора, уповноваженого здійснювати повноваження прокурора у кримінальному провадженні. Водночас, на переконання суду, це не свідчить про безпідставність виконання вказаним прокурором повноважень прокурора у кримінальному провадженні, адже постановою заступника прокурора області від 10.11.2016 року (т. 1 а.с. 41) у кримінальному провадженні № 42016080000000372 визначено групу прокурорів у складі прокурорів Мірзоян Т.В. та Парфенова Р.Г., а також до групи включено прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Кузіва Р.В.

Статтею 37 ч. 1 КПК України визначено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Отже, первісним та основним документом, який визначає прокурорів, уповноважених здійснювати повноваження прокурора у кримінальному провадженні, є саме постанова. Невнесення відомостей до ЄРДР або внесення некоректних та неповних відомостей не припиняє повноважень прокурора в цій частині, а є виключно питанням дотримання порядку внесення відомостей до ЄРДР.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_3 при написанні заяви про скоєння злочину не був попереджений про кримінальну відповідальність, тож відомості до ЄРДР внесені без належних на те підстав, адже з заяви ОСОБА_3 , яка відібрана у нього оперуповноваженим ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_3 був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383, 384 КПК України. Відсутність такого попередження при наступному відібранні заяви прокурором не анулює первісної заяви ОСОБА_3 , яка сама по собі могла бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР.

Оцінюючи розбіжності у показаннях свідків, які були понятими при вчиненні певних слідчих дій, зокрема, при видачі грошових коштів ОСОБА_3 18.11.2016 року (зокрема, щодо стану алкогольного сп?яніння понятих та відсутності у них документів, що посвідчують особу, а також при огляді висновку експерта та речових доказів (щодо твердження свідка ОСОБА_27 про те, що у прокуратурі він був лише одного разу, а не тричі, як слідує з протоколів, а саме 30.11.2016 року, 07 та 23.12.2016 року), суд виходить з того, що слідчим при здійснені таких слідчих дій дійсно були допущені певні порушення КПК України, однак, такі порушення не призвели до безумовного опорочення самих речових доказів та висновку експерта та неможливості їх використання в якості доказів у кримінальному провадженні, адже самі речові докази та висновок експерта були предметом безпосереднього дослідження судом за участю сторін обвинувачення та захисту.

Обвинувачення значною мірою ґрунтувалось на показаннях свідка ОСОБА_3 , який допитувався судом двічі, при цьому його показання при первісному та повторному допитах були суперечливими та непослідовними. Враховуючи, що під час повторного допиту судом свідок ОСОБА_3 допитувався в присутності вільно обраного ним самим адвоката, тож суд вважає, що саме ці його показання слід брати за основу, та в тій частині, в якій вони суперечать його показанням під час першого допиту в судовому засіданні, суд надає перевагу показанням свідка, які надані при повторному допиті в судовому засіданні 10.04.2018 року в присутності адвоката.

Суд, надаючи перевагу показанням свідка ОСОБА_3 під час повторного його допиту як таким, що в більшому ступеню відповідають дійсним обставинам подій, також ґрунтується і на тому, що прокурор після першого допиту свідка в суді, зловживаючи своїми процесуальними правами, запропонувала свідку написати заяву про вчинення злочину головуючим суддею, яка в подальшому була використана прокурором для того, щоб заявити відвід судді Дацюк О.І., очевидно маючи на меті усунути суддю від розгляду кримінального провадження.

Такі дії сторони обвинувачення свідчать про намагання вчинити тиск не лише на суд, а і на самого свідка ОСОБА_3 з метою домогтись від нього відповідних показань.

Оцінюючи розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , зокрема в частині належності грошових коштів, що передавались 18 та 25 листопаду 2016 року, суд надає перевагу показанням свідка ОСОБА_3 під час його повторного допиту, оскільки такі показання свідок надавав в присутності свого адвоката та сам по собі внаслідок свого процесуального статусу як свідка не є прямо зацікавленим в результаті розгляду справи судом, натомість як свідок ОСОБА_12 як співробітник поліції, яким було знайдено інформацію про ймовірний злочин, встановлено особу та розшукано заявника ОСОБА_3 , від якого відібрано заяву про скоєння злочину, а потім саме ним проводились негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні, очевидно зацікавлений в ухвалені судом обвинувального вироку. При цьому, оцінюючи об`єктивність показань свідка ОСОБА_12 , суд враховує також і те, що зі слів свідка в судовому засіданні, що перед його повторним допитом йому передали сутність показань свідка ОСОБА_3 , наданих останнім при повторному допиті.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те? що надані стороною обвинувачення відеозаписи з результатами проведених НСРД є недопустимими доказами через ненадання первісного носія інформації, адже сторона захисту не зверталась з відповідним клопотанням про витребування такого носія, а обвинувачені не заперечували того, що на наданих відеозаписах зображені саме вони.

Водночас, суд погоджується з тим, що надані стороною обвинувачення відеозаписи є очевидно неповними та суду прокурором пред`явлено лише фрагменти, обрані на розсуд сторони обвинувачення, чим певною мірою сторона захисту була обмежена у можливості ефективного захисту, а суд був позбавлений можливості з`ясувати усі події, що мають значення для кримінального провадження.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що належними та допустимими доказами, які безпосередньо досліджені судом, підтверджено факт того, що ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 18.11.2016 року грошові кошти в сумі 1000 гривень, а 25.11.2016 року в сумі 2500 гривень.

Суд вважає, що жодними доказами факт передання ОСОБА_3 ОСОБА_1 або ОСОБА_2 грошових коштів до 18 листопаду 2016 року не доведений, оскільки сам ОСОБА_3 в ході повторного допиту вказував, що не пригадує, чи передавав він грошові кошти до 18.11.2016 року, а обвинувачені це категорично заперечували. Інших доказів на підтвердження такого стороною обвинувачення не надано.

При вирішенні питання щодо доведеності стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого відповідно обвинувального акту злочину в частині отримання неправомірної вигоди 18 та 25 листопаду 2016 року, суд виходить з наступного.

Статтею 337 КПК України визначено, що cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постановлення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.

Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Конструкція диспозиції статті 368 КК України в межах пред?явленого обвинувачення передбачає, що при отриманні неправомірної вигоди службова особа, яка таку вигоду отримує, має обов?язково використовувати надану їй владу або службове становище. Використання влади чи службового становища є обов?язковою ознакою для кваліфікації дій службової особи за ст. 368 КК України.

Отже для того, щоб кваліфікувати дії особи за ст. 368 КК України, службовою особою мають бути використані для отримання неправомірної вигоди унікальні для саме цієї посади службові повноваження чи влада.

З висунутого обвинувачення вбачається, що за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримували від ОСОБА_3 грошові кошти за невжиття ними заходів, направлених на виявлення незаконної порубки дерев ОСОБА_3 з метою його подальшого притягнення уповноваженими особами до кримінальної або адміністративної відповідальності, а використання ними службового становища та наданої влади працівників правоохоронного органу полягало у невжитті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заходів з затримання особи та доставлення до підрозділів Національної поліції України, застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, затриманні та організації доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках і стоянках, вимаганні від особи залишити визначене місце на певний строк та тимчасового обмеження або заборони доступу особі до визначеної території.

Статтею 65 КУпАП передбачено відповідальність за незаконну порубку і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення.

Відповідно до положень ст. 241 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.

Відповідно до ст. 255 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 65 КУпАП, уповноважені складати громадський лісовий інспектор або громадський інспектор з охорони довкілля, єгері та посадові особи користувачів мисливських угідь, уповноважених на охорону державного мисливського фонду.

Тож працівники патрульної поліції не мають повноважень щодо складення протоколу про адміністративні правопорушення, а рівно і щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП.

Статтею 260 ч. 1 КУпАП визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

З пояснень обвинувачених та свідка ОСОБА_3 , які в цій частині узгоджуються між собою, 05.11.2016 року на вимогу поліцейських надати документи, які посвідчують особу, а рівно і документи на автомобіль, ОСОБА_3 такі документи були надані одразу та добровільно.

Також як свідок ОСОБА_3 , так і обвинувачені вказували, що у причепі ОСОБА_3 перебували лише сухі гілки, а при огляді найближчої території ОСОБА_2 ним не було виявлено ознак незаконних порубки або пошкодження дерев чи чагарників.

Наявність в автомобілі ОСОБА_3 бензопили само по собі про вчинення ним адміністративного чи кримінального правопорушення не свідчить та протизаконним зберігання такого обладнання не являється.

Порядок та підстави тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання до спеціальних майданчиків і стоянок визначені ст. 265-2 КУпАП, а також порядком тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102.

Вищевказаними нормативно-правовими актами визначено, що тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

З показань обвинувачених та свідка ОСОБА_3 в діях останнього не було жодних ознак вчинення вищевказаних адміністративних правопорушень, тож не було і жодних підстав для затримання транспортного засобу чи вжиття інших подібних заходів.

Враховуючи показання обвинувачених та свідка ОСОБА_3 про те, що 05.11.2016 року вони застали ОСОБА_3 за ремонтом колеса, а у причепі було лише сухе гілля, а 18.11.2016 року ОСОБА_3 знову займався збиранням сухого гілля, а ОСОБА_2 впевнився у тому, що ознак порубки чи пошкодження дерев немає, при цьому ОСОБА_3 перебував у лісопосадці, де не обмежено перебування будь-яких осіб, добровільно та на першу вимогу надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не скоював будь-яких правопорушень, не чинив опору, тож у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було жодних законних підстав для затримання ОСОБА_3 , затримання транспортного засобу, застосування до нього заходів фізичного впливу, а тим більше вогнепальної зброї чи спеціальних засобів чи інших заходів в межах їх повноважень як працівників поліції.

Статтею 246 КК України передбачено відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

До кримінальної відповідальності за скоєння злочину особу може бути притягнуто виключно вироком суду, при цьому працівники патрульної поліції не мають повноважень щодо ініціювання кримінального переслідування особи, збирання доказів, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, тощо в межах кримінального провадження.

За версією обвинувачення ОСОБА_3 взагалі не вчиняв протизаконних дій, адже з приводу його дій в частині чи то збирання гілля, чи то вирубки дерев будь-яких заходів для притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності не здійснювалось та не ініціювалось.

За таких обставин суд вважає, що наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом доказами не доведено поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожен окремо або разом висували ОСОБА_3 вимоги передання їм грошових коштів під погрозою застосування заходів, направлених на притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності за незаконну порубку дерев або обмеження його конституційних прав чи свобод.

Також суд звертає увагу, що фактично в обвинувальному акті обвинувачення у вимаганні неправомірної вигоди не висунуте в установленому порядку, адже при викладенні фактичних обставин, які прокурор вважала встановленими, взагалі не зазначено дій, які, на переконання сторони обвинувачення, скоєні кожним з обвинувачених, та які по своєї суті складають вимагання.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_2 та його захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існувала попередня змова, направлена на отримання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди, а отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_3 . 18 та 25 листопаду 2016 року було попередньо між обвинуваченими погоджено.

Сама по собі версія обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагали та отримали від ОСОБА_3 грошові кошти для невжиття ними заходів, направлених на виявлення незаконної порубки дерев ОСОБА_3 , суперечить наданим же стороною обвинувачення доказам, які вказують на те, що ОСОБА_3 дій щодо незаконної порубки дерев не вчиняв, тож виявляти взагалі не було чого, а будь-яких заходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосувати до нього не могли, адже для того не було підстав, а у них, як працівників патрульної поліції, не було для того повноважень.

З урахуванням вищевикладених висновків суду щодо належності доказів та їх оцінки, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено належними, достатніми та допустимими доказами та поза розумним сумнівом версія обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, а саме не доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою вимагали та отримали від ОСОБА_3 саме неправомірну вигоду у розумінні ст. 368 КК України, що при цьому вони використовували надану їм владу або службові повноваження.

За таких обставин, суд вважає, що обох обвинувачених належить виправдати у зв`язку з відсутністю в їх діях складу інкримінованого злочину.

Враховуючи вищевказані висновки, суд не надає докладної оцінки доводам сторони захисту про те, що в цьому випадку з боку працівників поліції та прокуратури мала місце провокація, адже фактично не відбулось і інкримінованого злочину, хоча в даному випадку, на переконання суду, враховуючи показання ОСОБА_3 про те, що він не збирався звертатись до правоохоронних органів, а написав заяву про вчинення злочину виключно після того, як йому зателефонував працівник управління внутрішньої безпеки та повідомив про те, що правоохоронними органами начебто задокументовані його дії, які мають ознаки злочину, та з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст. 369 КК України, він має написати заяву про вчинення щодо нього злочину, подальші дії працівників поліції, направлені на фіксування факту передання грошових коштів обвинуваченим, відсутність будь-якої реакції з боку правоохоронних органів для надання оцінки діям самого ОСОБА_3 , який по-перше, начебто здійснював незаконну вирубку дерев, а по-друге, ще 05.11.2016 року передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частину грошових коштів як неправомірну вигоду, між тим як з заявою про вчинення злочину звернувся лише 10.11.2016 року, при цьому звернення його до правоохоронних органів очевидно не було добровільним, працівники внутрішньої безпеки, а також і слідчий очевидно не обмежились пасивним розслідуванням ймовірного злочину.

Також судом вирішується питання щодо речових доказів з урахуванням наступного.

Судом не вирішується питання про зняття арешту з автомобілю марки ДЕО моделі SENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_2 , адже відповідно до листів Регіонального сервісного центру в Запорізькій області від 03.12.2016 року та від 05.12.2016 року (т. 1 а.с. 179, 180) 30.11.2016 року право власності на вказаний автомобіль було відчужене іншій особі та проведено відповідну перереєстрацію відомостей про власника транспортного засобу, у зв?язку з чим ухвала слідчого судді про арешт майна не була виконана.

Судом не вирішується доля грошових коштів в сумі 2500 гривень, які були вилучені у ОСОБА_1 в ході затримання 25.11.2016 року, адже в ході судового слідства не встановлено належність грошових коштів. Так, будь-яких документів щодо походження грошових коштів матеріали справи не містять, вказано лише, що такі грошові кошти були надані ОСОБА_3 , а свідок ОСОБА_3 належність цих грошових коштів йому заперечив.

Доля інших речових доказів судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, визнати невинуватими та виправдати у зв`язку з відсутністю в діянні обвинувачених складу злочину.

Скасувати арешт майна, вилученого у ОСОБА_1 , а саме: блокноту чорного кольору з рукописним текстом; картки пам`яті «Микро SD» 2 Gb, мобільного телефону марки Iphone 5 S, грошових коштів в сумі 2500 гривень: 2 купюри НБУ номіналом 200 грн. кожна з серійними номерами: ЕЦ 4341535, ЕВ 9589763; 13 купюр НБУ номіналом по 100 грн. кожна з серійними номерами: МР 8153858, КН 3957401, МЄ 3560697, ЗВ 5653618, ВД 7765071, КР 0367509, ГК 7608081, КН 4058635, ВЗ 3630116, КЦ 7664863, КД 5093061, КУ 8321803, МИ 7819674; 2 купюри НБУ номіналом 50 грн. кожна з серійними номерами: ТВ 8920302, СД 1631227, РВ 4704976, КБ 7115911, СД 1366290, КИ 6767611, СА 3145281, ТВ 8034771, РВ 3175703, СД 2744353, ПИ 9813627, ПЕ 1213510, РГ 6777042, ЕХ 3713565; 2 купюри НБУ номіналом 20 грн. кожна з серійними номерами: СЗ 8268532, МВ 2233837; 1 купюру НБУ номіналом 10 грн. з серійним номером: КЄ 1524460; 10 купюр НБУ номіналом 5 грн. кожна з серійними номерами: ПГ 6170588, ПЕ 0338188, ПЗ 6787821, РА 9579442, СА 9110999, МА 6067529, ЗЧ 5929950, СГ 3917316, МА 0713125, ПД 3055269, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2016 року.

Скасувати арешт майна ОСОБА_2 , а саме: мобільного телефону марки HTC; флеш носія Toshiba 512 Mb; грошових коштів в сумі 128 гривень: купюра номіналом 100 гривень ГЖ 8802926; купюра номіналом 20 гривень ПБ 0715004; купюра номіналом 5 гривень ТВ 0286970; купюра номіналом 2 гривня АФ 2680935; купюра номіналом 1 гривня 5840247, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2016 року.

Скасувати арешти розрахункових банківських рахунків № НОМЕР_6 в АТ «Златобанк», № НОМЕР_7 в АТ «Банк Кредит Дніпро», № НОМЕР_8 в АТ «Ощадбанк», які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладені ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 року.

Речові докази - картку пам`яті «Микро SD» 2 Gb, мобільний телефон марки Iphone 5 S, належні ОСОБА_1 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, повернути ОСОБА_1 ;

мобільний телефон марки HTC; флеш носій Toshiba 512 Mb, службову книжку, належні ОСОБА_2 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, повернути ОСОБА_2 ;

блокнот чорного кольору з рукописним текстом, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СВ прокуратури Запорізької області, повернути ОСОБА_1 ;

грошові кошти в сумі 128 гривень: купюра номіналом 100 гривень ГЖ 8802926; купюра номіналом 20 гривень ПБ 0715004; купюра номіналом 5 гривень ТВ 0286970; купюра номіналом 2 гривня АФ 2680935; купюра номіналом 1 гривня 5840247, які передані на зберігання до ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», повернути ОСОБА_2 ;

паперовий конверт з фрагментом тканини, контрольним зразком серветки та змивами з долонь рук ОСОБА_2 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, знищити;

диски DVD-R 4,7 GB Verbatim, наявні в матеріалах кримінальної справи, залишити в матеріалах кримінальної справи.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Дацюк