Рішення № 83709656, 27.05.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.05.2019 Єдиний унікальний номер 205/622/19

Єдиний унікальний номер 205/622/19

Провадження № 2/205/972/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2019 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 12 лютого 2019 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до провадження суду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року було витребувано у позивача оригінал анкети-заяви від 22 лютого 2011 року та підписані відповідачем Умови і правила надання банківських послуг.

19 квітня 2019 року позивач направив засобами поштового зв`язку відповідь на відзив, яка надійшла до суду 24 квітня 2019 року.

17 травня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» поштою направив відповідь на ухвалу від 10 кітня 2019 року, що надійшла до суду 21 травня 2019 року, у якій зазначив про неможливість надати витребувані докази, оскільки останні в архівах банку не виявлені.

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив посилався на те, що 22 лютого 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 16 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 04 жовтня 2018 року склав 44 638 гривень 27 коп. При укладенні кредитного договору було дотримано вимог щодо письмової форми, оскільки договір було підписано та зміст зафіксовано у декількох документах: заяві, Умовах та правилах надання банківських послуг і тарифах. Відповідач при укладанні договору підтвердила своїм підписом, що заява-анкета разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між сторонами договір. Виписка по рахунку є належним доказом наявності заборгованості, яку відповідачем не спростовано, контррозрахунок не надано, призначення експертизи не заявлено. Також зазначив, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки порушення зобов`язань триваюче, а договір чинний, тому банк має усі правові підстави для стягнення із відповідача суми заборгованості у заявленому розмірі. Твердження відповідача про неправомірне нарахування одночасно пені і штрафу є помилковим, оскільки пеня і штраф є формами неустойки, а не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тому розмір санкцій або їх не обмежується законодавством. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 44 638 гривень 27 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 365 гривень 14 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 18 259 гривень 76 коп., заборгованості за пенею у розмірі 23 411 гривень 55 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 2 101 гривні 82 коп., а також судовий збір у розмірі 1 921 гривні. У своїй заяві до суду представник позивача просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідачем у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк було подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволені позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Зазначила, що у заяві на отримання кредиту жодним чином не відображено, що розмір кредитного ліміту складає саме 16 000 гривень, строк дії кредитного договору, умови зміни. Також банком при зверненні до суду з даним позовом пропущений строк позовної давності, оскільки виплати за кредитними зобов`язаннями відповідачем припинені у 2012 році, а договірне списання коштів відбулося всупереч волі відповідача та умовами договору не передбачено. Банк мав звернутися до суду не пізніше 22 травня 2015 року, а звернувся лише 18 січня 2019 року, тобто позивачем пропущений загальний строк позовної давності та спеціальний строк щодо стягнення штрафів та пені. Розрахунок, наданий позивачем, є некоректним, оскільки з нього не вбачається суми заборгованості по тілу кредиту, процентам та штрафам, а зазначені суми вказані в кінці. Штрафні санкції є неспівмірно великими з розміром заборгованості, яку перевищують у 70 разів. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із наміром отримати кредит шляхом підписання анкети-заяви. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить її підпис в анкеті-заяві. Однак, дана анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії (а.с.17 оберт).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої ОСОБА_1 22 лютого 2011 року (а.с. 17), вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення кредитного ліміту, визначення розміру процентів, пені, тощо.

За таких обставин, доказів укладення відповідачем та позивачем кредитного договору б/н від 22 лютого 2011 року з встановленим кредитним лімітом у розмірі 16 000 гривень позивачем, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, суду не надано.

Доказів того, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, які зазначені в позовній заяві та доказів, що саме такі умови та правила надання банківських послуг, які надані позивачем, є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені умови та правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості, у заявленому банком розмірі у сумі 44 638 гривень 27 коп., не доведені.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 гривні віднести за рахунок АТ КБ «ПриватБанк».

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості кредитним договором за відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривні віднести за рахунок Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: