Ухвала суду № 83708672, 25.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.07.2019

Справа № 320/5987/19

Провадження № 1-кп/320/935/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_2 - адвоката Анашкіної С.В.,

провівши відкрите підготовче судове засідання в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001439 від 27 травня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001439 від 27 травня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року за вказаним обвинувальним актом у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У призначене підготовче судове засідання з`явились всі учасники кримінального провадження, окрім потерпілої ОСОБА_4 , від якої до суду надійшли заяви з проханням розглядати кримінальне провадження за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не маж, від цивільного позову відмовляються, покарання просить призначити на розсуд суду.

Прокурор під час підготовчого судового засідання просила призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту.

Інші учасники кримінального провадження підтримали думку прокурора.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Підстав для закриття провадження чи його направлення до відповідного суду для визначення підсудності немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні.

Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не встановлені.

З врахуванням викладеного, враховуючи думку сторін та те, що всі питання з підготовкою до судового розгляду передбачені ст. 315 КПК України вирішені, суд вважає, що є достатні підстави для закінчення підготовчого провадження та вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту.

В ході проведення підготовчих дій визначено час та місце проведення судового розгляду справи, яке відбуватиметься з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження у відкритому судовому провадженні, оскільки обмежень щодо цього, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, не встановлено, а також визначено коло осіб, які братимуть участь, у судовому розгляді: прокурор, обвинувачені та їхній захисник.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки його строк тримання під вартою спливає 26 липня 2019 року та до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат Анашкіна С.В. заперечували щодо продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , просили суд застосувати більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою.

Також, у підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів, оскільки його строк тримання під вартою спливає 26 липня 2019 року та до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Анашкіна С.В. заперечували щодо продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , просили суд змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши, що власником житлового приміщення за зазначеною адресою є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в свою чергу є рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_2. Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Анашкіна С.В. зазначила, що її підзахисний є хворим на певні захворювання та з 2017 року він проходить певні медичні обстеження, та на даний час в цьому не відпала потреба. На підтвердження зазначеного, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Анашкіна С.В. надала суду документи, що підтверджують право власності на квартиру, за адресою якої останні просять суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , надала письмову заяву рідної сестри обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , в якій остання зазначила, що вона не проти щоб до її рідного брата був застосований домашній арешт за адресою належної їй квартири, а саме: АДРЕСА_1 , крім того надані медичні документи, а саме: обстеження, консультативні висновки лікарів та інші.

Прокурор заперечувала проти зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, зазначила, що ризики, які було встановлено при обрані відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу не зникли та не зменшились, тому немає підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, приходить до наступних висновків.

Ухвалами слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Горбачової Ю.В. від 29 травня 2019 року до підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_2 були застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці, але не більше 60 (шістдесяти) днів, термін дії яких спливає 26 липня 2019 року.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В той же час слідчий суддя враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з`ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

За змістом п. 18 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК). Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року). Обставини справи свідчать про неодноразовий розгляд національними судами питання законності тримання заявника під вартою, однак відповідні судові рішення не повною мірою враховували вимоги п. 4 ст. 5 Конвенції. Зокрема, у цих рішеннях наведений стандартний набір підстав тримання заявника під вартою, без урахування критерію їх достовірності/недостовірності та конкретної ситуації, що склалася.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, за який Кримінальним кодексом України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Крім того, являється особою, яка раніше неодноразово засуджена за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що на шлях виправлення обвинувачений ОСОБА_5 не став, покладені на нього зобов`язання не виконав та продовжує злочинну діяльність. Таким чином, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити інші кримінальні правопорушення. Також, встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_5 відоме місце проживання потерпілої у кримінальному провадженні та є ризик того, що він буде незаконно впливати на потерпілу з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні. Все вище зазначене, свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ..

Крім того, мотивованого клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до суду не надійшло, а тому, підстав для цього у суду немає.

Також, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, за який Кримінальним кодексом України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Крім того, являється особою, яка раніше неодноразово засуджена за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що на шлях виправлення обвинувачений ОСОБА_9 не став, покладені на нього зобов`язання не виконав та продовжує злочинну діяльність. Таким чином, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити інші кримінальні правопорушення. Також, встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_2 відоме місце проживання потерпілої у кримінальному провадженні та є ризик того, що він буде незаконно впливати на потерпілу з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні. Все вище зазначене, свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що у судовому засіданні стороною захисту були надані медичні документи, що підтверджують тяжкість хвороби обвинуваченого ОСОБА_2. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 тривалий час проходив певні медичні обстеження та курс лікування, та на теперішній час в цьому також не відпала потреба. Також, суд враховую той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а власники квартири не проти щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за вказаною адресою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби зможе забезпечити належну поведінку та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, тому суд вважає за необхідне клопотання прокурора залишити без задоволення, та змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з забороною покидати місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, наступного дня, без застосуванням засобів електронного контролю, строком на два місяці, а також покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись з м. Мелітополь без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання; не відвідувати розважальні заклади; з`являтися за першою вимогою суду або прокурора; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по кримінальному провадженню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 110, 134, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 291, 314-316, 369-372, 392-395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001439 від 27 травня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на 02 серпня 2019 року на 11 годину 50 хвилин в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. № 11.

Судовий розгляд проводити одноособово у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Анашкіної С.В., про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на строк 2 (два) місяці, але не більше 60 (шістдесяти) днів, тобто з 25 липня 2019 року до 22 вересня 2019 року, включно.

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Анашкіної С.В., про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з забороною покидати місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, наступного дня, без застосуванням засобів електронного контролю, строком на два місяці, тобто з 25 липня 2019 року до 25 вересня 2019 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

-не відлучатись з м. Мелітополь без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-не відвідувати розважальні заклади;

-з`являтися за першою вимогою суду або прокурора;

- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по кримінальному провадженню;

Мелітопольському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_2

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали надіслати на адресу Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області та Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» - для виконання, іншим учасникам справи - для відома.

Ухвала, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою - в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 30 липня 2019 року о 12 годині 10 хвилин.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ