Рішення № 83707854, 09.08.2019, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2240/17

2/171/21/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2019 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Семенової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Титаренко Л.Б.,

представника позивача ОСОБА_10 ,

представника відповідача ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , представник позивача ОСОБА_5 до Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6 про визнання рішення Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про передачу земельної ділянки протиправним, та відновлення меж земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6 , в якому просить суд визнання дії Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, що виразились у незаконному вилучені земельної ділянки площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1 , якою користувався ОСОБА_4 та передачі іншій особі - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 - протиправними та такими, що суперечать вимогам принципу добросусідства без узгодження з усіма суміжними землекористувачами, визнати протиправним та скасувати рішення Грушівської сільської ради Дніпропетровської області від 26 березня 2016 року №59/IV-VII-2 в частині надання дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,05га. ОСОБА_6 , та зобов`язати Грушівську сільську раду Дніпропетровської області відновити межі земельної ділянки ОСОБА_4 в тому виді, які існували на час користування земельною ділянкою попереднім власником, у розмірах меж що збігаються з огорожами сусідніх землекористувачів, які існували на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.12.2015 року.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11.01.2018 р. провадження по справі відкрито.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 свій позов підтримав, свої позовні вимоги ОСОБА_4 мотивує тим, що йому на праві власності належить житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , котрий розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 розміром 0,2500га, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 18.12.2015 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Після придбання вищевказаного будинку позивач привів земельну ділянку в належний стан переорав її та засіяв. Після обробітку земельної ділянки відповідач відібрав частину земельної ділянки, площею 0,05 га. та передав ОСОБА_6 , чим порушив право власності позивача на земельну ділянку. Просить визнати дії Грушівської сільської ради Дніпропетровської області протиправними, визнати протиправним та скасувати рішення Грушівської сільської ради Дніпропетровської області від 26.03.2016 року № 59/IV-VII-2.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить слухати справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог позивача заперечує у повному обсязі.

Відповідач - представник Грушівської сільської ради у судовому засіданні позов не визнав, та просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Оскільки відповідно до договору купівлі -продажу ОСОБА_4 , придбав житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 . Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,2500га, знаходиться у користуванні Продавця. А отже, дана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, надавши оцінку доказам по справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_4 придбано житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 41,7 кв.м., житлова площа 14,6 кв.м. На земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 розміром 0,2500 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1203036392015 (а.с.9-10).

Згідно заяви від 04.04.2016 р. ОСОБА_4 заперечує проти надання земельної ділянки ОСОБА_6 (а.с. 11).

Відповідно до акту погодження зовнішніх меж земельної ділянки суміжними землевласниками та землекористувачами встановлено, що 16.12.2015 року було проведено встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га. Суміжними землекористувачами (землевласниками), ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не заявлено. Межі погоджені і не викликають заперечень, межі земельної ділянки збігаються з огорожею. За бажанням Замовника межові знаки не встановлювалися. Акту було складено та підписано землекористувачем ОСОБА_7 , Виконавцем Гуржій А.С. , Землевпорядником Богомолом Я.М. , погоджено головою Попельнюк В. О . (а.с. 14).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 22.10.2018 року, який було складено комісією в складі: голови земельної комісії Марокко О.С., землевпорядника Стельмах Ю.С. під час проведення обстеження земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту). На місці обстеження комісія встановила, що загальна площа зазначеної ділянки становить 0,27 га. (а.с. 172).

Рішенням Грушівської сільської ради від 28.03.2016 року ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для городництва на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,05 га. (а.с. 181)

Відповідно до протоколу засідання земельної комісії від 28.03.2016 року, ОСОБА_6 було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку, цільове призначення - городництво (а.с.182).

Згідно довідки Грушівської сільської ради від 19.10.2018 р. ОСОБА_4 станом на 19.10.2018 р. за фактичне використання земельної ділянки під житловим будинком АДРЕСА_1 має заборгованість на суму 32 грн. 00 коп. (а.с. 183)

За ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка-це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у значенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного растру. Формування земельних ділянок здійснюється: шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно із ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної земельної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема, з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

При здійсненні межування власник (користувач) земельної ділянки реалізує своє право. Проте така участь є також обов`язком кожного з сусідніх власників і землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється.

Частиною першою статті 78 та частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України. Зокрема, частинами першою та другою цієї статті передбачено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За загальновизнаними нормами, власники й землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при здійсненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні громадян, та дотримання громадянами правил добросусідства. Такими повноваженнями згідно з п. «й» ст. 12 Земельного кодексу України наділені сільські, селищні, міські ради, які відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» можуть делегувати дане повноваження своєму виконавчому органу.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання вирішення земельних спорів, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. б п.п.1 ч.1 ст. 33 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Земельні спори розглядаються узгоджувальною комісією з питань вирішення земельних спорів на підставі поданої заяви однією із сторін у місячний термін з дня надання подання заяви. Земельні спори розглядаються за місцем знаходження спірних земельних ділянок за участю сторін спору, які завчасно повідомляються про час та місце розгляду спору. У випадку відсутності однієї із сторін при першому розгляді спору та відсутності письмової згоди на розгляд спору без її участі. Розгляд спору переноситься. Узгоджувальна комісія з питань вирішення земельних спорів приймає рішення по вирішенню земельного спору по суті. Рішення викладається у вигляді висновку комісії, який вступає в силу з моменту його прийняття.

Відповідно до ч.5 ст.158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування , центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів того, що узгоджувальна комісія з питань вирішення земельних спорів Грушівської сільської ради належним чином виконала вимоги положення щодо повідомлення власників спірних земельних ділянок про надходження заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та належний виклик їх на засідання комісії, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що між сторонами в даний час існує спір щодо меж земельних ділянок, який в установленому законом порядку не вирішений, оскаржуване рішення приймалося з порушенням процедури вирішення земельних спорів, що призвело до порушення прав позивача, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання дій Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, що виразилось у незаконному вилучені земельної ділянки протиправними, та визнання рішення Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про надання дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , загальної площею 0,5 га. ОСОБА_6 .

Згідно зі ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Як роз`яснено у п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Відновлення меж земельної ділянки не є компетенцією суду.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Здійснюючи захист порушених прав позивача, який вважає, що таке порушення завдано внаслідок протиправних дій відповідача, слід звертати увагу й на те,що здійснюючи захист прав однієї особи шляхом зобов`язання вчинення певних дій іншою особою, підлягає з`ясуванню чи не будуть порушені права інших осіб. Наведене зумовлено тим, що підлягає встановленню факт протиправності саме дій особи, до якої пред`явлено позов.

У вказаній справі визначальне значення має встановлення: площ земельних ділянок, що були виділені власникам спірних земельних ділянок, а також встановлення їх меж, відсутність чи наявність фактичного порядку користування земельними ділянками, про що зазначала безпосередньо представник відповідача, площ спірних земельних ділянок за фактичним користуванням, а також з`ясування межі між земельними ділянками.

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Пунктами 4.1-4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі Інструкція), відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, і акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

При цьому акт приймання-передачі межових знаків на зберігання є основним документом в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, після складання та підписання якого виключається спір між суміжними користувачами.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Статтею 107 ЗК України, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків, за бажанням Замовника межові знаки не встановлювались, власник/користувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має, зазначено, що межі земельної ділянки збігаються з огорожею (а.с. 13)

Та обставина, що межі земельної ділянки в АДРЕСА_1 , не закріплювались межовими знаками, не заперечується і сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, докази, які містяться у матеріалах справи, суперечать один одному.

Позивачем ОСОБА_4 не доведено належними та допустимими доказами (але це є його процесуальним обов`язком), що відповідач незаконно вилучив земельну ділянку площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1 .

Навпаки, в Акті обстеження земельної ділянки від 22.10.2018 року, складеному комісією Грушівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, встановлено, що орієнтовна площа земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 становить 0,27 га., але схема розташування земельної ділянки до Акту не додана, заміри не зроблені, не зазначено, чи встановлені межові знаки.

Матеріали справи не містять доказів накладення суміжних земельних ділянок сторін. В матеріалах справи відсутня технічна документація, яка б могла достовірно свідчити про втручання в право позивача на користування земельною ділянкою з боку відповідача ОСОБА_6 . Отже, вини ОСОБА_6 в порушенні прав власності позивача на час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, з урахуванням характеру спору для з`ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання у галузі земельних відносин.

Відновлення меж відповідно до Інструкції здійснює юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Сторони не скористались правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи.

Позивачем не здійснено відновлення межі його земельної ділянки відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, та не закріплено межовими знаками, і, відповідно, не надано належних доказів перетину земельних ділянок чи доказів їх накладення, а тому його посилання на порушення його права власності з боку відповідача є передчасним.

У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13 викладена правова позиція про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положення пунктів 2.1, 2.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.

Погодження меж є допоміжною стадією у процедурі розробки і складання технічної документації із землеустрою, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок та порушення прав землекористувачів. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

З наявної в матеріалах справи технічної документації вбачається, що ОСОБА_7 як власником та суміжний землекористувач земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_4 погодив розташування межі своєї ділянки, про що свідчить його підпис на Акті встановлення в натурі меж (а.с. 14).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст. 106, 107, 126, 152, 158 ЗК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 88, 89, 174, 212-215, 263-265, 268, 367 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 , представник позивача ОСОБА_5 до Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6 про визнання рішення Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про передачу земельної ділянки протиправним, та відновлення меж земельної ділянки задовольнити частково.

Задовольнити позовні вимоги в частині визнання дій Грушівської сільської ради Дніпропетровської області у незаконному вилучені земельної ділянки площею 0,05 га протиправними. Визнати протиправним та скасувати рішенні Грушівської сільської ради Дніпропетровської області від 28.03.2016 р. № 59/IV-VII-2 в частині надання дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,05га. ОСОБА_6 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Грушівської сільської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1920 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.08.2019 року.

Суддя: Семенова Н. М.