Ухвала суду № 83702340, 19.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 серпня 2019 року м. Київ № 640/14936/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 доШевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про позбавлення батьківських прав та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (комісії з питань захисту прав дитини) (01030, м. Київ, вул. Шевченка, 26/4, код ЄДР: 37405111), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації від 19.06.2019 про позбавлення позивача батьківських прав малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію розглянути питання про встановлення порядку спілкування з донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 28.08.2010 ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дитина - ОСОБА_2 .

Натомість, 01.02.2013 на підставі рішення суду по справі № 382/114/13-ц про розірвання шлюбу відбулось розірвання шлюбу.

19.06.2019 комісією з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації прийнято рішення про позбавлення позивача батьківських прав малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У позовній заяві зазначено, що спірне рішення прийнято на підставі того, що зі слів матері батько припинив спільне проживання з родиною у грудні 2012 року, не проявляв ініціативи щодо виховання дитини, не допомагав та не приймав участь у житті доньки. Після розлучення Яготинським районним судом Київської області ухвалено рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, проте відповідно до ч. 1 ст.185 Сімейного кодексу той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Дитина проживає з матір`ю за адресою АДРЕСА_2 .

Умови проживання дитини задовільні, мати забезпечує дитині умови для всебічного розумового, емоційного, психологічного та духовного розвитку. Дитина забезпечена необхідними умовами для всебічного розвитку. Кімната облаштована необхідними побутовими приладами.

Зі слів матері батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків про що свідчать характеристики з закладу дошкільної освіти та з закладів медичних установ: «Ромашка» (ясла-садок), Яготинського навчально-виховного комплексу «Спеціалізованої школи - загальноосвітньої школи І- III ступенів № 2, Бориспільська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7, КНП «ЯЦПМСД», КНП «ЦПМСД № 3» Шевченківського району м. Києва, Школа І-ІІІ ступенів № 95 Шевченківського району м. Києва.

Відтак, керуючись інтересами дитини, відповідно до статей 164, 165, 171 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації прийняв за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що 20.05.2019 він звернувся з заявою до відповідача, в якій пропонував встановити порядок спілкування з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, при розгляді питання про позбавлення батьківських прав відповідачем не розглянуто його заяву від 29.05.2019 про встановлення порядку спілкування з донькою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Більш того, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Більш того, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

В той же час, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Проаналізувавши зміст викладених позивачем у позовній заяві обставин, суд зазначає що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що комісією з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації при розгляді справи про позбавлення позивача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не встановила порядок спілкування позивача з малолітньою ОСОБА_2 , що свідчить про те, що даний спір виник внаслідок порушення особистого немайнового права позивача у сфері сімейних прав позивача, тобто цивільного права.

Відтак зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 500/6325/17 та від 04.07.2018 у справі №496/4271/16-а.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (комісії з питань захисту прав дитини) про визнання протиправним та скасування рішення про позбавлення батьківських прав та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін