Рішення № 8370166, 18.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/76218.01.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Тиара"

до Міністерства оборони України

пророзірвання договорів купівлі продажу

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Дигодюк В.П. ( дов. від 30.06.2009)

Від відповідача Павлов С.О. (дов. № 220/10/д від 11.01.2010) В судовому засіданні 18.01.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" до Міністерства оборони України про розірвання договорів купівлі продажу квартир реєстр. №№ 7399, 7411, 7410, 7408, 7409, 7407, 7406, 7405, 7404, 7403, 7402, 7401, 7400, 7398 від 25.12.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.11.2009 порушено провадження у справі № 50/762 та призначено її до розгляду на 21.12.2009.

Представник відповідача в судове засідання 21.12.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі. В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи був відкладений на 18.01.2010.

18.01.2010 в судове засідання прибули представники сторін, надали додаткові докази та пояснення по справі. Представник відповідача не заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Тиара» (надалі –позивач, продавець за договором) та Міністерством оборони України (надалі –відповідач, покупець за договором) були укладені договори купівлі-продажу квартир реєстр. №№ 7399, 7411, 7410, 7408, 7409, 7407, 7406, 7405, 7404, 7403, 7402, 7401, 7400, 7398 (надалі - договори).

Відповідно до умов п.1 договорів продавець зобов'язався передати у власність (продати), а покупець зобов'язався прийняти у власність (купити) і оплатити квартири №№ 1(загальною площею 69,00 кв.м. жилою площею 41,00 кв.м., вартістю 304980,00 грн.), 6 (загальною площею 69,50 кв.м. жилою площею 41,30 кв.м., вартістю 307190,00 грн.), 7 (загальною площею 71,30 кв.м. жилою площею 41,40 кв.м., вартістю 315146,00 грн.), 14 (загальною площею 69,50 кв.м. жилою площею 41,60 кв.м., вартістю 307190,00 грн.), 15 (загальною площею 85,50 кв.м. жилою площею 53,20 кв.м., вартістю 377 910,00 грн.), 16 (загальною площею 69,60 кв.м. жилою площею 41,50 кв.м., вартістю 307632,00 грн.), 17 (загальною площею 71,40 кв.м. жилою площею 41,50 кв.м., вартістю 315 588,00 грн.), 19 (загальною площею 69,80 кв.м. жилою площею 41,40 кв.м., вартістю 308 516,00 грн.), 20 (загальною площею 85,70 кв.м. жилою площею 53,10 кв.м., вартістю 378 794,00 грн.), 21 (загальною площею 70,00 кв.м. жилою площею 41,60 кв.м., вартістю 309 400,00 грн.), 22 (загальною площею 71,20 кв.м. жилою площею 41,30 кв.м., вартістю 314 704,00 грн.), 23 (загальною площею 57,00 кв.м. жилою площею 29,80 кв.м., вартістю 251 940,00 грн.), 24 (загальною площею 70,00 кв.м. жилою площею 41,50 кв.м., вартістю 309 400,00 грн.) та 25 (загальною площею 85,40 кв.м. жилою площею 53,10 кв.м., вартістю 377 468,00 грн.) по вулиці Леніна в будинку номер 200 в місті Канів, Черкаської області.

Згідно умов п. 3 договорів, вищезазначені квартири, належить продавцю, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CAB № 532715, виданого Виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області 20.10.2007, на підставі рішення Виконавчого комітету Канівської міської ради № 445 від 17.10.2007 та зареєстрованого в Канівському виробничому підрозділі Черкаського обласного об'єднаного БТІ 20.10. 2007 в реєстрову книгу 52 за реєстровим № 28.

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу загальна площа квартир складає 1 014,9 кв.м на загальну суму 4 485 858,00 (чотири мільйони чотириста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн., з розрахунку 4 420 (чотири тисячі чотириста двадцять гривень) за 1 кв. м загальної площі квартири.

Порядок розрахунків за договором сторони визначили в положеннях п.п. 4.1. та 4.2. договорів. Так, п. 4.1. договорів визначено, що 90% від ціни договору покупець зобов’язався переказати на поточний рахунок продавця у тридцятиденний термін з дати підписання договору та акту прийому-передачі квартир, 10% від ціни договору —протягом п’яти робочих днів з дати підписання Акту прийому-передачі правовстановлюючих документів на квартири.

Таким чином, сторони обумовили в договорах умови, при яких наступне виконання зобов'язання (передача об'єкта покупцю) здійснюється тільки за умови виконання попереднього зобов'язання (повного розрахунку за договорами).

Згідно положень п. 6 договорів, продавець зобов’язався після повного розрахунку за цим договором передати покупцю об'єкти, про що сторонами буде підписано відповідний акт прийому-передачі.

Відповідно п. 9 договорів за клопотанням покупця та за умови надання відповідних документів продавець за власний рахунок оформлює право власності на квартири на визначених покупцем фізичних осіб-черговиків.

Як встановлено судом, відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті квартир у строки визначені п. 4.1 договорів реєстр. №№ 7399, 7411, 7410, 7408, 7409, 7407, 7406, 7405, 7404, 7403, 7402, 7401, 7400, 7398 від 25.12.2008 та не подав клопотання і списки визначених фізичних осіб-черговиків, чим позбавив позивача можливості виконати умови договорів, а саме - за власний рахунок оформити право власності на квартири на визначених відповідачем фізичних осіб-черговиків.

На виконання приписів ст. 188 Господарського кодексу України 08.10.2009 позивач звертався до відповідача з листом-пропозицією про розірвання договорів купівлі-продажу квартир реєстр. №№ 7399, 7411, 7410, 7408, 7409, 7407, 7406, 7405, 7404, 7403, 7402, 7401, 7400, 7398 від 25.12.2008 в зв’язку з невиконанням останнім своїх зобов’язань за договорами. Однак зазначена пропозиція відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань. Даний факт підтвердив в судовому засіданні представник військового відомства, пояснивши це відсутністю коштів на спеціальному фонді МОУ для вказаних цілей.

Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, підставою припинення договору суборенди є домовленість сторін.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно с. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поясненнями представника позивача та матеріалами справи підтверджується, що позивач при укладенні спірних договорів розраховував на отримання доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене. Проте відповідач свої зобов’язання за договорами не виконав, чим позбавив позивача очікуваного від укладених договорів результату.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо розірвання договорів купівлі-продажу квартир реєстр. №№ 7399, 7411, 7410, 7408, 7409, 7407, 7406, 7405, 7404, 7403, 7402, 7401, 7400, 7398 від 25.12.2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати укладені між товариством з обмеженою відповідальністю „ТИАРА” та Міністерством оборони України договори купівлі-продажу квартир від 25.12.2008 року, які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Белломі О.В.і зареєстровані в реєстрі за номерами: 7399 ,7411 7410 ,7408 ,7409, 7407 ,7406 , 7405 , 7404 , 7403 ,7402, 7401 ,7400 та 7398 .

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д Дата підписання рішення 03.02.2010