Рішення № 83701070, 19.08.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/860/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (далі - відповідач) №Ф-2088-51 від 27.05.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1992 року призначено пенсію за віком. Зазначає, що 07.06.2013 року зареєстрований в податковій інспекції як фізична особа-підприємець і переведений на спрощену систему оподаткування платником єдиного податку другої групи. На час реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності позивачу виповнилось повних 66 років. Однак, 26.03.2019 року відповідачем виставлено вимогу №Ф-2088-51 про стягнення з позивача 10224,06 грн суми боргу. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України. Рішенням про результати скарги від 22.05.2019 року вказана вимога скасована та зобов`язано відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків, сформувати та направити нову вимогу, згідно вимог чинного законодавства. На виконання рішення ДФС України 27.05.2019 року відповідачем сформовано та надіслано позивачу вимога №Ф-2088-51 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 9405,00 грн, яка також була оскаржена до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 10.07.2019 року вказана вимога залишена без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що звільняються від сплати єдиного соціального внеску фізичні особи-підприємці, якщо вони є пенсіонерами за віком. Крім того, 03.10.2017 року прийнято Закон України №2464-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни, зокрема, до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець, досяг пенсійного віку, а також отримує пенсію за вислугу років, дії відповідача щодо нарахування йому єдиного соціального внеску є неправомірними, а вимога від 27 травня 2019 року №Ф-2208-51 про стягнення 9405,00 грн суми боргу - протиправною та підлягає скасуванню.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.

08.08.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи наступним. Так, у зв`язку з наявністю у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного внеску, відповідачем сформовано податкову вимогу про сплату боргу №Ф-2088-51 від 27.05.2019 року. Оскільки, фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не є пенсіонером за віком у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах, а тому позивач не підлягає звільненню від сплати за себе єдиного внеску відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки отримує пенсію за вислугу років. У зв`язку з зазначеним просить відмовити в задоволені позовної заяви.

25.07.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/860/19-а призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12:00 год. 12.08.2019 р.

12.08.2019 р. представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Так, ОСОБА_1 з 1992 року призначена пенсія відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей.

З 07.06.2013 року позивач зареєстрований в податковій інспекції як фізична особа-підприємець та взятий на облік 10.06.2013 р.

26.03.2019 року відповідачем виставлено вимогу №Ф-2088-51 про стягнення з позивача 10224,06 грн суми боргу (а.с 7).

17.04.2019 року не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 22.05.2019 року вказана вимога скасована та зобов`язано відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків, сформувати та направити нову вимогу, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 9, 11-12).

27.05.2019 року, на виконання рішення ДФС України відповідачем сформовано та надіслано позивачу вимога №Ф-2088-51 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 9405,00 грн (а.с. 8).

05.06.2019 року не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 10.07.2019 року вказана вимога залишена без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с. 10, 13-14).

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування до сплати єдиного соціального внеску станом на 27 травня 2019 року у розмірі 9405,00 грн. протиправними та, не погоджуючись з винесеною відповідачем вимогою від 27 травня 2019 року №Ф-2088-51 про стягнення 9405,00 грн. суми боргу, позивач звернувся для захисту своїх прав до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка: наявності підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску, як фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону України від 05.11.1991 року № 1788- XII "Про пенсійне забезпечення" трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 1 статі 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV пов`язується, зокрема, із досягненням 60 років.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше (пункт а); особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт б).

Відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Аналіз вищенаведених правових норм вказує, що особи, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки позивачу призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, такий є пенсіонером за віком, а тому на нього поширюється пільга щодо сплати єдиного внеску за 2017 рік, передбачена частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що діяла в редакції до 01.01.2018 року.

Разом з тим, суд зазначає про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 року внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема, до пункту 4 частини 1 статті 4 цього Закону, якою встановлено, що особи, зазначені, зокрема, у пункті 4 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначена норма набрала чинності з 01.01.2018 року.

Враховуючи зазначене, з 01.01.2018 року фізичні особи - підприємці, які досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років та мають страховий стаж, зокрема з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року не менше 25 років) та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії) звільняються від сплати єдиного соціального внеску.

Судом встановлено, що позивачу з 1992 року призначена пенсія відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей.

У вересні 2012 року позивач досяг віку 66 років, відтак він вважається таким, що досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, позивач, згідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 р. по справі №814/779/17 (провадження №11-1379апп18).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності винесеної ним спірної вимоги від 27 травня 2019 року №Ф-2088-51 про стягнення з позивача 9405,00 грн. суми боргу, дії відповідача по нарахуванню позивачу до сплати єдиного соціального внеску станом на 08.08.2019 року у розмірі 9405,00 грн. є протиправними, а спірна вимога №Ф-2088-51 від 27 травня 2019 року підлягає скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 24.07.2019 р. №98 (а.с. 3).

Оскільки, адміністративний позов задоволено повністю, суд стягує з Головного управління ДФС у Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області №Ф-2088-51 від 27.05.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 39392513)

Суддя Маренич І.В.