Рішення № 83701063, 12.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 серпня 2019 року справа №826/16084/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтерхолдінг")до1. Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДФС України) 2. Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДФС)про1) визнання протиправними та скасування рішень комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 08 травня 2018 року №688552/31662864, від 12 лютого 2018 року №592235/31662864 та від 12 лютого 2018 року №592236/31662864; 2) визнання протиправними та скасування рішень комісії з питань розгляду скарг від 03 березня 2018 року №24831/31662864 щодо оскарження рішення від 12 лютого 2018 року №592235/31662864, від 03 серпня 2018 року №24832/31662864 щодо оскарження рішення від 12 лютого 2018 року №592236/31662864 про залишення скарг без задоволення, а рішення без змін; 3) зобов`язання відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 08 листопада 2017 року №2, від 05 лютого 2018 року №2 та від 11 лютого 2018 року №4 за датою їх подання

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації у зв`язку із наступним: відповідач 1 не визначив конкретний вид критерію, на підставі якого зупинена реєстрація податкових накладних та конкретного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а у квитанціях №1 лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію; не зазначення конкретного критерію ризику позбавило позивача надати належний комплект документів, оскільки він залежить від визначеного ступеню ризику; крім того, на думку позивача, правові підстави для зупинення реєстрації податкових накладних були відсутні; відповідач не надав обґрунтування причин відмови в реєстрації податкових накладних, у спірних рішеннях відсутня інформація щодо наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено дату їх отримання; відповідачем 2 чітко не вказано, які саме документи не надані позивачем, які документи складені з порушенням законодавства, які порушено при їх складанні, а також яких документів не вистачає для реєстрації податкових накладних; при розгляді скарг на рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не зазначено обґрунтованих причин відмови у задоволенні скарг та у реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16084/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11 березня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідачів проти позову заперечив; суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач 2 подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у зв`язку із тим, що ТОВ "Інтерхолдінг" надано документи, які неможливо ідентифікувати, а саме: "документи довільного формату 9082756851 від 04.05.2018 (квитанція.pdf); документ довільного формату 9082756852 від 04.05.2018 (договір МДЦ pdf); документ довільного формату 9082756853 від 04.05.2018 (ПЛ 40.pdf); документ довільного формату 9082756854 від 04.05.2018 (ПЛ 41.pdf); документ довільного формату 9082756855 від 04.05.2018 (договір Вітекс.pdf); документ довільного формату 9082756856 від 04.05.2018 (ПЛ 42.pdf); документ довільного формату 9082756857 від 04.05.2018 (Вітекс ПН 41.pdf); документ довільного формату 9082756858 від 04.05.2018 (ПН 2.pdf). Будь-яких доказів на підтвердження доводів відзиву відповідач до суду не надав.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наявні у справі докази свідчать, що ТОВ "Інтерхолдінг" (підрядник) уклало із ТОВ "Міжнародно-діловий центр" (замовник) договір підряду на виконання робіт №031017 від 03 жовтня 2017 року, за умовами якого підрядник зобов`язався з використанням власних матеріалів та обладнання, власними або залученими за свій рахунок силами та/або засобами, а також з використанням матеріалів, засобів та обладнанням замовника виконати та об`єкті: "Готельно-офісний комплекс з житловими апартаментами на бульварі Тараса Шевченка, 30 у Шевченківському районі м. Києва" будівельні роботи з поточного ремонту в квартирах №№9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 24 на 11 та 12 поверхах (загальна площа квартир 2 555,2 м2). Відповідно до пункту 2.1 договору ціна робіт за цим договором згідно з договірною ціною №1 становить суму в гривнях, що є еквівалентом 1 399 975,62 доларів США; ціна робіт становить 37 315 798,56 грн., у тому числі 6 219 299,76 грн.

За умовами договору замовник здійснює перший авансовий платіж у розмірі 5 500 000,00 грн. Протягом жовтня 2017 року - серпня 2018 року замовник здійснив попередню оплату у загальному розмірі 39 439 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача.

08 листопада 2017 року замовник перерахував на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується відповідною банківського випискою.

ТОВ "Інтерхолдінг" виписало замовнику податкову накладну від 08 листопада 2017 року №2 на будівельні роботи з поточного ремонту на загальну суму 1 000 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 166 666,67 грн.

Вказану податкову накладну 30 листопада 2017 року ТОВ "Інтерхолдінг" направило засобами телекомунікаційного зв`язку до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції №1 від 23 листопада 2017 року податкова накладна прийнята, однак, її реєстрація зупинена у зв`язку із виявленням помилок: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00.30-00.00. ?%REFINE%? Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК"."

Згідно з повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено від 04 травня 2018 року позивач направив пояснення, у яких зазначив, що ТОВ "Інтерхолдінг" для виконання своїх зобов`язань з виконання ремонтних робіт по договору №031017 від 03 жовтня 2017 року придбаває будівельні матеріали у ТОВ "Вітекс Україна". Причина невідповідності вхідних кодів УКТ ЗЕД та вихідних кодів ДКПП полягає у тому, що ТОВ "Інтерхолдінг" виконує будівельні роботи, які мають код ДКПП 41.00.30, для чого придбають будівельні матеріали код УКТ ЗЕД 4409299100.

Комісія ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації прийняла рішення від 08 травня 2018 року №688552/31662864, яким відмовила у реєстрації податкової накладної ТОВ "Інтерхолдінг" від 08 листопада 2017 року №2 з підстав "Надання платником податку копій документів: "договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, яким оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано, підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

У грудні 2017 року ТОВ "Міжнародно-діловий центр" здійснило часткову попередню оплату за договором №031017 від 03 жовтня 2017 року, а саме: 05 грудня 2017 року у розмірі 500 000,00 грн., 11 грудня 2017 року у розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується виписками банку.

ТОВ "Інтерхолдінг" виписало замовнику податкову накладну від 05 грудня 2017 року №2 на будівельні роботи з поточного ремонту на загальну суму 500 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 83 333,33 грн. та від 11 грудня 2017 року №4 на будівельні роботи з поточного ремонту на загальну суму 400 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 66 666,67 грн.

Вказані податкові накладні ТОВ "Інтерхолдінг" направило засобами телекомунікаційного зв`язку до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанцій №1 від 29 грудня 2017 року податкові накладні від 05 грудня 2017 року №2 та від 11 грудня 2017 року №4 прийняті, однак, їхня реєстрація зупинена у зв`язку із виявленням помилок: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00.30-00.00. ?%REFINE%? Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК"."

Згідно з повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено від 06 лютого 2018 року №2 позивач направив пояснення, у яких зазначив про специфіку діяльності ТОВ "Інтерхолдінг" та надіслав документи щодо реальності господарських операцій, зокрема: договори підряду, ліцензію, розрахунок форми 1-ДФ, податкові накладні, договір поставки та монтажу.

Комісія ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації прийняла рішення від 08 травня 2018 року №688552/31662864, яким відмовила у реєстрації податкової накладної ТОВ "Інтерхолдінг" від 12 лютого 2018 року №592235/31662864 та від 12 лютого 2018 року №592236/31662864 з підстав "Надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДВС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

При цьому суд встановив, що у заяві про збільшення позовних вимог позивачем допущено описки в частині реквізитів податкових накладних, у реєстрації яких відмовлено, а саме: замість податкової накладної від 05 грудня 2017 року №2 зазначено про податкову накладну від 05 лютого 2018 року №2, замість податкової накладної від 11 грудня 2017 року №4 зазначено податкову накладну від 11 лютого 2018 року №4.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 сформовано висновок про відповідність податкових накладних позивача критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567.

Водночас, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, "достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН".

При цьому, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України відповідачем не вказано у квитанціях №1 конкретних документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Критерії оцінки )".

Відповідно до пункту 4 Критеріїв оцінки інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв`язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Як встановлено вище, позивач надано до ДФС України пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення операцій згідно спірних податкових накладних; доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, відповідач, незважаючи на надання позивачем письмових пояснень та документів, відмовив у реєстрації податкових накладних від 08 листопада 2017 року №2, від 05 грудня 2017 року №2 та від 11 грудня 2017 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, суд зазначає, що ДФС України не визначила будь-якої із підстав щодо встановлення ризиковості спірних податкових накладних відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки.

Так, згідно з пунктом 6 Критеріїв оцінки моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У свою чергу ДФС України не підтвердила належними доказами того, що податкові накладні ТОВ "Інтерхолдінг" відповідає хоча б одному із критеріїв ризиковості, визначеному у пункті 6 Критеріїв оцінки.

Суд звертає увагу, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а комісією ГУ ДФС лише проставлено відмітку навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваного рішення.

Водночас позивач стверджує, що первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкової накладної, складені у відповідності до вимог законодавства та підтверджують факт реального виконання господарських зобов`язань між ТОВ "Інтерхолдінг" та ТОВ "Міжнародно-діловий центр".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві не відповідають приписам податкового законодавства.

Вказана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1984/17 825/849/17.

Посилання у відзиві на позов на те, що ТОВ "Інтерхолдінг" не надано виписки банку, що підтверджують провадження розрахунків з покупцем та надано документи, які неможливо ідентифікувати, а саме: "документи довільного формату 9082756851 від 04.05.2018 (квитанція.pdf); документ довільного формату 9082756852 від 04.05.2018 (договір МДЦ pdf); документ довільного формату 9082756853 від 04.05.2018 (ПЛ 40.pdf); документ довільного формату 9082756854 від 04.05.2018 (ПЛ 41.pdf); документ довільного формату 9082756855 від 04.05.2018 (договір Вітекс.pdf); документ довільного формату 9082756856 від 04.05.2018 (ПЛ 42.pdf); документ довільного формату 9082756857 від 04.05.2018 (Вітекс ПН 41.pdf); документ довільного формату 9082756858 від 04.05.2018 (ПН 2.pdf)", є безпідставними, оскільки не підтверджуються будь-якими доказами, та встановлюють нові підстави для відмови у реєстрації спірних податкових накладних.

Таким чином, рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про державну реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08 травня 2018 року №688552/31662864, від 12 лютого 2018 року №592235/31662864 та від 12 лютого 2018 року №592236/31662864 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з положеннями частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ "Інтерхолдінг" від 08 листопада 2017 року №2, від 05 грудня 2017 року №2 та від 11 грудня 2017 року №4, суд приходить до висновку, що такі податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних датою (операційним днем) і часом, коли вони були подані, що є підставою для зобов`язання відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні датою їх фактичного надходження.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Разом із тим, суд не погоджується із позовними вимогами про скасування рішень комісії з питань розгляду скарг від 03 березня 2018 року №24831/31662864 та від 03 серпня 2018 року №24832/31662864.

Так, відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:

56.23.1 скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

56.23.2 скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

56.23.3 скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим;

56.23.4 якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі по тексту Порядок), згідно з пунктом 1 якого розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.

Згідно з пунктом 13 за результатами розгляду скарги комісія з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін; залишає скаргу без розгляду.

Відповідно до вимог пункту 15, 17 Порядку рішення комісії з питань розгляду скарг надсилається на адресу, зазначену платником податку у скарзі, а у разі її відсутності - на податкову адресу платника податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу. Рішення комісії з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, в даному випадку оскаржувані рішення не містять приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) в розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно не порушують права свободи та інтереси ТОВ "Інтерхолдінг" у сфері публічно - правових відносин.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 03 березня 2018 року №24831/31662864 щодо оскарження рішення від 12 лютого 2018 року №592235/31662864, від 03 серпня 2018 року №24832/31662864 щодо оскарження рішення від 12 лютого 2018 року №592236/31662864 про залишення скарг без задоволення, а рішення без змін, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав чи обов`язків, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Інтерхолдінг" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В частині дотримання позивачем строку звернення до суду із вимогами про скасування рішень комісії з питань розгляду скарг від 03 березня 2018 року №24831/31662864 та від 03 серпня 2018 року №24832/31662864 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що копії рішень від 03 березня 2018 року №24831/31662864 та від 03 серпня 2018 року №24832/31662864 направлені на адресу ТОВ "Інтерхолдінг" відповідно до листа ДФС України від 07 листопада 2018 року №36385/6/99-99-11-04-15.

Як стверджує позивач, про існування вказаних рішень він дізнався лише 09 жовтня 2018 року.

У свою чергу відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів які б підтверджували, що позивач отримав рішення комісії з питань розгляду скарг від 03 березня 2018 року №24831/31662864 та від 03 серпня 2018 року №24832/31662864 раніше, ніж 09 жовтня 2018 року.

Оскільки строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ "Інтерхолдінг" в частині дотримання позивачем строку звернення до суду із вимогами про скасування рішень комісії з питань розгляду скарг від 03 березня 2018 року №24831/31662864 та від 03 серпня 2018 року №24832/31662864 подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що також вказує на відсутність підстав для його поновлення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08 травня 2018 року №688552/31662864, від 12 лютого 2018 року №592235/31662864 та від 12 лютого 2018 року №592236/31662864.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" від 08 листопада 2017 року №2, від 05 грудня 2017 року №2 та від 11 грудня 2017 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5 Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 286,00 грн. (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 15; ідентифікаційний код 31662864);

Державна фіскальна служба України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8; ідентифікаційний код 39292197);

Головне управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а; ідентифікаційний код 39393260).

Суддя В.А. Кузьменко