Рішення № 83701048, 19.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року справа № 580/2318/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсії № 17 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протокол №233050001445 від 05.06.2019 щодо відмови при обчисленні пенсії зарахування до стажу періоду роботи з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести повторний розгляд заяви від 09.10.2018 шляхом зарахування до стажу роботи періоду роботи з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570;

- стягнути з відповідача судові витрати в сумі 5768 грн 40 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з огляду на те, що позивач досягла віку, що дає право на призначення пенсії та має необхідний трудовий стаж. Зазначені обставини підтверджуються даними трудової книжки позивача, що є основним документом на підтвердження страхового стажу для здійснення розрахунку пенсії. Належність позивачу трудової книжки підтверджується рішенням Христинівського районного суду від 17.10.2018. Враховуючи наведене, позивач вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ухвали від 24.07.2019 розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній позовні вимоги не визнає, зазначивши, що позивач не має права зарахувати стаж, у зв`язку з не підтвердженням роботи позивача у в/ч 62508 та в/ч 25570 та відсутності необхідного страхового стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З огляду на зазначене, відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09 жовтня 2018 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №1688/03-18 від 08.01.2019 позивача повідомлено, що її страховий стаж становить 11 років 1 місяць 2 дні. Оскільки трудова книжка оформлена неналежним чином, а саме дата заповнення дописана іншим чорнилом, для врахування до страхового стажу при призначенні пенсії періодів роботи по 31.12.2003 необхідно надати уточнюючі довідки, а тому у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі № 580/283/19, що набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі № 580/283/19, відповідач повторно розглянув заяву позивача та листом від 05.07.2019 № 60919/03-18 повідомив позивача, що оскільки відповідно архівних довідок галузевого державного архіву Міністерства оборони України, вказано, що в перевірених документах (наказах) в/ч 62508 та в/ч 25570 позивач не значиться, тому підстав для зарахування до страхового стажу періодів з 20.06.1980 по 25.05.1998, з 23.01.1989 по 12.12.1995 немає. Отже, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення (протокол № 233050001617 від 05.07.2019) про відмову у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Положеннями ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991

№ 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На підтвердження факту роботи позивачем надано витяг із трудової книжки НОМЕР_1 , згідно з даними якої позивач 20.06.1980 прийнята на посаду машиністки-діловода стройового відділу військової частини 62508 - 25.05.1988 звільнена з роботи, у зв`язку з переведенням чоловіка до нового місця служби; 12.07.1988 зачислена на посаду робочої складу міжколгоспної бази МТСіС Кримрибакколгоспсоюз; 20.07.1988 призначена тимчасово на посаду інспектором ОК з обов`язками секретаря-машиністки; 16.08.1988 призначена постійно на посаду машиністки- 16.01.1989 звільнена за власним бажанням; 23.01.1989 прийнята на посаду машиністки-діловода військової частини 25570 - 12.12.1995 звільнена за власним бажанням; 03.01.1997 прийнята на посаду заступника директора по комерційним питанням фірми "Солінг" ЛТД - 05.10.2000 звільнена за власним бажанням; 08.07.2002 позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю - 12.01.2003 припинено виплату допомоги по безробіттю; 15.05.2003 зараховано на посаду секретар-друкарки - 15.06.2003 звільнена з посади секретар-друкарки за згодою сторін; 12.09.2003 зарахована на посаду оператора комп`ютерного набору - 24.01.2004 звільнена з посади оператора комп`ютерного набору за згодою сторін.

З листа відповідача від 05.07.2019 № 60919/03-18 встановлено, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії, на підтвердження страхового стажу, позивач надала трудову книжку від 20.06.1980 НОМЕР_1 , рішення Христинівського районного суду Черкаської області по справі №706/1376/18 від 17.10.2018 копії свідоцтв про народження, копії свідоцтв про розірвання шлюбу. Проте, оскільки в архівних довідках галузевого державного архіву Міністерства оборони України, вказано, що в перевірених документах (наказах) в/ч 62508 та в/ч 25570 позивач не значиться, тому підстав для зарахування до страхового стажу періодів з 20.06.1980 по 25.05.1998, з 23.01.1989 по 12.12.1995 немає.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 17.10.2018 у справі №706/1376/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу встановлено факт належності документа, а саме, що трудова книжка НОМЕР_1 , в якій є записи про власника трудової книжки - " Фамилия ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,ОСОБА_1 - так на російській мові, Имя ОСОБА_1 - так на російській мові, Отчество - ОСОБА_1 , - так на російській мові, Дата рождения - ІНФОРМАЦІЯ_1 г. - так на російській мові, Образование - среднее,- так на російській мові, Профессия, специальность - машинистка - так на російській мові, Дата заполнения -20 июня 1980 г. - так на російській мові, Подпись владельца книжкипідпис ОСОБА_1 - так на російській мові, Подпись лица, ответственного за выдачу трудовых книжек підпис /ОСОБА_2 / - так на російській мові, Печатка войсковая часть 62508 та записи в ній на аркуші 2 та 3 за № 2 20.6.1980 - принята на должность машинистки-делопроизводителя строевого отдела в/ч 62508 пр. № 155 от 20. 06.1980 - так на російській мові; на аркуші 4 та 5 за № 4 25.5.1988 г. - уволена с работы в связи с переводом мужа к новому месту службы - Пр-з № 138 от 25.05.1988 - так на російській мові; на аркуші 4 та 5 за № 5 12.07.1988 -Межколхозная база МТСи С Крымрыбакколхозсоюза - Зачислена на должность рабочей склада ,- Пр. 7-л от 12/7- 88 , -так на російській мові; на аркуші 4 та 5 за № 6 20.07.1988 - Назначена временно инспектором ОК с обязанностями секретаря-машинистки Пр.157 от 20.07.88 г.- так на російській мові; на аркуші 4 та 5 за № 7 16.08.1988 - Назначить постоянно на должность машинистки Пр. 159а от 16/8-88г.- так на російській мові; на аркуші 6 та 7 за № 8 16.01.1989 - Уволена по ст.38 КЗОТ УССР (собственному желанию), Пр. 2-л от 16/01-89 г. - так на російській мові; на аркуші 6 та 7 за № 9 23.01.1989 - Принята на должность машинистки делопроизводителя войсковой части 25570 , Пр-з ком. в/ч 25570 № 16 от 23.01.89 г так на російській мові ; на аркуші6 та 7 за № 10 12.12.1995 - Уволена по собственному желанию пр-з ком.в/ч 25570 - так на російській мові; на аркуші 6 та 7 за № 11 3.01.1997 - Принята на работу в должности заместителя директора по коммерческим вопросам фирмы "Солинг" ЛТД, Пр-з № 1 от 3.01.1997г. - так на російській мові ; на аркуші 8 та 9 за № 12 5.10.2000 - Уволена по собственному желанию ст.38 КЗоТ, Пр. № 191 от 5.10.2000 г.- так на російській мові, належить ОСОБА_1 ".

Отже, судовим рішенням підтверджено факт належності позивачу трудової книжки, що міститься в матеріалах справи.

В силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, з копії трудової книжки позивача судом встановлено, що в ній наявні записи за № 2 від 20.06.1980 про прийняття на роботу до в/ч 62508 наказом від 20.06.1980 № 155 та № 4 від 25.05.1988 про звільнення з роботи у в/ч 62508 на підставі наказу № 138. Також в ній зроблений запис за № 9 від 23.01.1989 про прийняття на роботу до в/ч 25570 наказом від 23.01.1989 і № 10 від 12.12.1995 про звільнення з в/ч 25570

Як встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності підстав для зарахування при обчисленні пенсії періоду роботи позивача з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570, з огляду на висновки зустрічної перевірки про відсутність в архівних установах документів про роботи позивача.

Проте, суду вказує, що згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 по справі №127/9055/17 провадження № К/9901/2938/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню під час розгляду справи.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі. Правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки судів щодо прав та обов`язків сторін не є преюдиціальними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Дії відповідача щодо повторної відмови позивачу у призначенні пенсії на підставі поданих документів свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до стажу позивача періоду роботи з 20.06.1980 по 25.05.1998, з 23.01.1989 по 12.12.1995

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення відповідача від 05.06.2019 про відмову при обчисленні пенсії зарахування до стажу період роботи з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570, оформлене протоколом №233050001445, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача провести повторний розгляд заяви позивача від 09.10.2018 шляхом зарахування до стажу роботи періоду з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача провести повторний розгляд заяви позивача від 09.10.2018 шляхом зарахування до стажу роботи періоду з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю.

З приводу вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем, договір про надання правової допомоги в адміністративному провадження адвокатом Мельником Олегом Федоровичем від 20.06.2018; квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.07.2019, відповідно до якої адвокатом Мельником О.Ф. одержано від позивача 5000 грн 00 коп. за надання правової допомоги.

Судом при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у заявленій позивачем сумі враховано складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для позивача, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі є 3 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн 40 коп. слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови при обчисленні пенсії ОСОБА_1 зарахувати до стажу періоду роботи з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570, оформлене протоколом 233050001445 від 05.06.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 09.10.2018 шляхом зарахування до стажу роботи періоду роботи з 20.06.1980 по 25.05.1988 у в/ч 62508, з 23.01.1989 по 12.12.1995 у в/ч 25570.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань