Рішення № 83701035, 19.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року справа № 580/2020/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3335 та військової частини А2012 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з адміністративним позовом до військової частини А3335 (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Сунківська, 10, далі - відповідач 1), військової частини А2012 (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Європейська, 55, далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати неправомірними дії військової частини А3335 та військової частини А2012 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.03.2018;

- зобов`язати військову частину А3335 та військову частину А2012 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.03.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідачі всупереч вимог чинного законодавства України, не нарахували та не виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що нарахування грошового забезпечення відповідачами проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 01.01.2016 по день звільнення індексація грошового забезпечення відповідачами не виплачувалась. Вказує, що листом від 03.06.2019 № 328 військова частина А2012 повідомила позивача про відмову у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.03.2017 по 12.03.2018 у зв`язку з відсутністю фінансування, натомість військова частина А3335 взагалі повідомила про не нарахування та не виплату індексації грошового забезпечення взагалі довідкою від 10.06.2019 № 152/ФЕС. Позивач, вважає такі відмови відповідачів у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.03.2018 протиправними.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

На адресу суду від представника відповідача військової частини А2012, 26.07.2019 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування необхідності відмови у задоволенні позову вказав, що відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ), проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Абзацом одинадцятим пункту 6 Порядку № 1078 також встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за умови наявності у організації, яка фінансується з державного бюджету, коштів, передбачених для виплати індексації на відповідний рік. Відповідно до розрахунків фонду грошового забезпечення військової частини А2012 на 2017 рік та на 2018 рік фінансових ресурсів для індексації грошового забезпечення військовослужбовців передбачено не було. Крім того, Департаментом фінансів Міністерства оборони України було надано роз`яснення від 26.03.2018 № 248/1485 (далі - роз`яснення Департаменту фінансів МОУ) щодо порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення. Враховуючи необхідність забезпечення Збройними Силами України відсічі російської агресії на сході України, протягом 2016-2018 років не було фінансової можливості виплачувати індексацію грошового забезпечення. Фінансовий ресурс Збройних Сил України протягом 2016-2018 років розподілявся таким чином, щоб зберегти баланс інтересів усього українського суспільства та не допустити поширення бойових дій на всю територію нашої Держави. Зокрема, в першу чергу виплачувалися грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за участь в АТО та компенсації у разі травмування або загибелі військовослужбовців. Таким чином, у відносинах щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу військова частина А2012 діяла у спосіб та у межах, визначених законодавством. Тому підстав для визнання дій військової частини А2012 протиправними немає.

Від позивача на адресу суду 01.08.2019 надійшло заперечення на відзив в якому зазначає, що відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, заперечення позивача на відзив, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач у період з 04.11.2004 по 14.03.2017 проходив службу у військовій частині А3335, а з 14.03.2017 по 12.03.2018 у військовій частині А2012.

Позивач 28.05.2019 звернувся до відповідачів із заявами стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.03.2018.

Військова частина А2012 листом від 03.06.2019 № 328 повідомила позивача про те, що останньому індексація грошового забезпечення з 14 березня 2017 року по день звільнення не здійснювалася.

Військова частина А3335 позивачу відповіді на його заяву не надала, проте надала довідку від 10.06.2019 № 152/ФЕС, в якій зазначила, що у 2015 році позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, натомість з 01.01.2016 індексація не нараховувалась та не виплачувалась відповідно до окремого роз`яснення Департаменту фінансів від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 та відповідно до телеграми директора Департаменту від 26.03.2018 № 248/1485 з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, вх.№13700/з від 08.08.2017 та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 14 березня 2017 року немає.

Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідачів із заявами від 28.05.2019 про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення до військової частини А3335 за період з 01.01.2015 по 14.03.2017 та до військової частини А2012 за період з 14.03.2017 по 12.03.2018.

Відповідачами у листі від 03.06.2019 № 328 та у довідці від 10.06.2019 № 152/ФЕС зазначено, що індексація за бажаний період не виплачувалась.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що військовою частиною А3335 протиправно не нараховувалась та не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.03.2017, а військовою частиною А2012 з 14.03.2017 по 12.03.2018.

Крім того, суд зазначає, що відповідачі мали діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до посилання відповідачів на листи.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку про наявність протиправності дій військової частини А3335 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 14.03.2017 (період коли проходив службу у вказаній військовій частині), а військової частини А2012 у період з 14.03.2017 по 12.03.2018 а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність дій військової частини А3335 та А2012 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до військової частини А3335 (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Сунківська, 10, ідентифікаційний код - 07956411), військової частини А2012 (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Європейська, 55, ідентифікаційний код - 07965404) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А3335 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.03.2017 та військової частини А2012 щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.03.2017 по 12.03.2018.

Зобов`язати військову частину А3335 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.03.2017 та військову частину А2012 за період з 14.03.2017 по 12.03.2018.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя С.М. Гарань