Рішення № 83700955, 12.08.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1395/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Нікітенко А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Коваленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" про стягнення одноразової грошової допомоги та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що державна установа "Північна виправна колонія (№ 90)" не виплачувала одноразову грошову допомогу при звільненні її колишньому працівнику ОСОБА_1

Адвокатським запитом від 14.01.2019 року запитувались причини такої невиплати та витребовувалися документи, необхідні для стягнення вказаної допомоги.

Вказаний адвокатський запит відповідачем було отримано 15.01.2019 року.

Листом відповідача від 24.01.2019 року відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги із формулюванням "Керуючись нормами чинного законодавства ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні не була виплачена".

Позивач вважає, що з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.

Так, наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 27.04.2016 року № 17 о/с ОСОБА_1 було звільнено 30.04.2016 року з Державної кримінально-виконавчої служби за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з посади начальника відділення соціально - психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Північної виправної колонії (№ 90).

Відповідно до вказаного наказу, вислуга років у календарному обчисленні складала 11 років 07 місяців 04 дні.

Державна установа "Північна виправна колонія (№ 90)" не виплатила ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року по справі № 540/303/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року стягнуто з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 11319,11 грн.

26.06.2019 року вказана сума була перерахована на рахунок позивача з утриманням 1,5% військового збору.

В день звільнення позивач не працював, тому в силу ч. 1 ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Вимогу було отримано відповідачем 15.01.2019 року, тому розрахунок повинен бути проведений 16.01.2019 року і перший день затримки розпочався в цей день.

Рішення суду про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні винесено та набрало законної сили 14.06.2019 року, тому останній день затримки закінчився 13.06.2019 року.

Період затримки з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні склав з 16.01.2019 року по 13.06.2019 року. За вказаний період з відповідача має бути стягнуто середній заробіток.

Відповідно до листа відповідача від 24.01.2019 року середньоденне грошове забезпечення позивача на день звільнення склало 148,12 грн.

Кількість календарних днів, протягом яких відповідач затримав виплату одноразової грошової допомоги при звільненні складає 149 днів.

Розрахунок суми, яка підлягає стягненню за затримку повного розрахунку складає: 148,12 грн. х 149 днів = 22069,88 грн.

Просить суд стягнути з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 22069,88 грн.;

- зобов`язати Державну установу "Північна виправна колонія (№ 90)" у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою суду від 16.07.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Призначено судове засідання на 31.07.2019 року.

31.07.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із доводами позивача щодо початку відліку строку затримки з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вимогою про розрахунок в розумінні ст. 116 КЗпП України слід вважати поданий до суду позов про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки адвокатський запит є лише запитом про надання інформації та/або копій документів, та не може вважатися вимогою про розрахунок із клієнтом адвоката.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження разом з копією позовної заяви лише 19.03.2019 року. Тому розрахунок повинен був бути проведений не пізніше наступного дня - 20.03.2019 року. Кількість календарних днів протягом яких відповідач затримав виплату одноразової грошової допомоги при звільненні складає 86 календарних днів, а не 149 днів, як визначає позивач.

Відповідно до вимог Порядку № 100 відповідачем розраховано середньоденне грошове забезпечення позивача, яке складає 127,02 гривень (сто двадцять сім грн. 02 коп.).

Таким чином, за час затримки розрахунку позивачу при звільненні на 86 календарних днів, відповідач мав би сплатити 10923,72 грн. (десять тисяч дев`ятсот двадцять три грн. 72 коп.) (127, 02 грн. х 86 календарних днів).

Крім того, відповідач просить суд застосувати принципи співрозмірності та справедливості та стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 2996,83 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість гривень 83 коп.) з подальшим відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

31.07.2019 року розгляд справи відкладено на 12.08.2019 року за клопотанням представника позивача.

09.08.2019 року надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує стосовно дати початку затримки виплати належних сум позивачу, яким користується відповідач. У свою чергу зазначає, що строк затримки виплати починається з 16.01.2019 року - на наступний день після отримання адвокатського запиту, тобто після 15.01.2019 року. В запиті від 14.01.2019 року зазначалось, що одноразова грошова допомога ОСОБА_1 виплачена не була та порушувалось питання щодо причин такої невиплати. Тобто, відповідачу достеменно стало відомо, що ОСОБА_1 одноразова грошова допомога виплачена не була і він порушує питання про причини такої невиплати.

Крім того, не погоджується зі зменшеним розміром середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 . Вважає, що відповідачем свідомо занижуються суми з метою зменшення суми стягнення за позовом.

Крім того, представник позивача вважає, що у даній справі немає обставин для застосування принципу співмірності та стягнення замість 22069,88 грн. усього 2996,83 грн.

12.08.2019 року надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач наполягав на тому, що адвокатський запит не є вимогою про розрахунок. Представник позивача звернувся із адвокатським запитом про надання інформації, виплачувалась чи ні одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 та у разі невиплати, підстави такої невиплати.

24.01.2019 року відповідач належним чином надав відповідь на адвокатський запит про надання інформації, а не відмову у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. Правове значення має дата отримання позовної заяви про стягнення одноразової грошової допомоги (справа № 540/303/19), яка і є вимогою про розрахунок і була отримана 19.03.2019 року.

Відповідно до вимог Порядку № 100 відповідачем повторно розраховано середньоденне грошове забезпечення позивача, яке складає 126,66 гривень (сто двадцять шість грн. 66 коп.).

Під час перевірки правильності розрахунку було з`ясовано, що ОСОБА_1 кожен місяць понаднормово працював різну кількість годин. У зв`язку із цим і було зроблено повторний розрахунок. Як вбачається з розрахункової відомості, оплата за понаднормові години за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року склала 1310,40 грн., проте за останні два місяці перед звільненням (березень - квітень) оплата за понаднормові години склала 633,36 грн. Оскільки одна із складових грошового забезпечення змінилась, виникла необхідність у перерахунку середньоденного грошового забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 27.04.2016 року № 17 о/с ОСОБА_1 було звільнено 30.04.2016 року з Державної кримінально-виконавчої служби за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з посади начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Північної виправної колонії (№ 90).

В адвокатському запиті від 14.01.2019 року, направленому до відповідача адвокат Гончаренко А.Ю. просив повідомити:

- чи виплачувалась ОСОБА_1 одноразова грошова допомога після звільнення у 2016 році?

- у разі такої невиплати просив повідомити, чому одноразова грошова допомога не була виплачена ОСОБА_1 .

У листі від 24.01.2019 року відповідач відповів, що "Керуючись нормами чинного законодавства ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільнені не була виплачена".

14.02.2019 року позивачем було подано позовну заяву до Херсонського окружного адміністративного суду про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні. У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, провадження по справі №540/303/19 було відкрито 07.03.2019 року.

19.03.2019 року відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження разом з копією позовної заяви, відповідно до витягу з журналу реєстрації вхідних документів державної установи "Північна виправна колонія (№90)".

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року по справі № 540/303/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року стягнуто з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 11319,11 грн.

26.06.2019 року вказана сума була перерахована на рахунок позивача з утриманням 1,5% військового збору.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стосовно дати пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, суд виходить з такого.

За змістом ч. 1 ст. 116 КЗпП України вимога про розрахунок надається саме звільненим працівником. До суду не було надано доказів (заяву, виписку з журналу відвідувачів, тощо), з яких можна було зробити висновок про те, яку правову допомогу просив надати клієнт ОСОБА_1 , що слугувало підставою для звернення адвоката з адвокатським запитом.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат має право представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності (ч.1 ст. 20 ЗУ).

Адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ст. 24 ЗУ).

Тобто адвокатський запит є лише запитом про надання інформації та/або копій документів; є похідним від волі та прагнення клієнта захистити свої права, свободи чи інтереси та не може вважатися вимогою про розрахунок до власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, суд вважає 20.03.2019 року - першим днем затримки розрахунку із звільненим працівником, виходячи з того, що 19.03.2019 року відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження разом з копією позовної заяви, відповідно до витягу з журналу реєстрації вхідних документів державної установи "Північна виправна колонія (№90)".

Щодо розрахунку розміру середньоденного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Порядку №100 установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Відповідно до вимог Порядку № 100 відповідачем повторно розраховано середньоденне грошове забезпечення позивача, яке складає 126,66 гривень (сто двадцять шість грн. 66 коп.).

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача відповідно до Порядку № 100 складає 126,66 гривень (сто двадцять шість гривень 66 коп.).

Таким чином, за час затримки розрахунку позивачу при звільненні на 86 календарних днів, відповідач мав би сплатити 10892,76 грн. (десять тисяч вісімсот дев`яносто дві грн. 76 коп.) (126, 66 грн. х 86 календарних днів).

Різниця з раніше розрахованим розміром 148,12 грн. викликана тим, що 24.01.2019 року під час надання відповіді на адвокатський запит відповідачем під час розрахунку було взято до уваги лише квітень 2016 року, оскільки адвокатом вимагалось середньоденне грошове забезпечення на дату звільнення, тобто 30.04.2016 року, без застереження щодо розрахунку його відповідно до вимог Порядку № 100. Тому, у листі № 28/3.1-764 від 24.01.2019 року було зазначене середньоденне грошове забезпечення позивача у квітні місяці 2016 року, яке склало 148,12 грн.

Під час надання наступної довідки № 28/3.1-7931 від 30.07.2019 року, згідно якого середньоденне грошове забезпечення склало 127,02 грн., відповідачем помилково не було враховано, що ОСОБА_1 кожен місяць понаднормово працював різну кількість годин. У зв`язку із цим і було зроблено повторний розрахунок. Оплата за понаднормові години за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року склала 1310,40 грн., проте за останні два місяці перед звільненням (березень - квітень) оплата за понаднормові години склала 633,36 грн. Оскільки одна із складових грошового забезпечення змінилась, виникла необхідність у перерахунку середньоденного грошового забезпечення.

Щодо доводів представника відповідача про часткове задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум, суд зазначає таке.

У даній справі суд не вважає за можливе зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачу при звільненні. Середньоденний заробіток та час затримки встановлюється у абсолютних значеннях (у гривнях, копійках, у днях), що унеможливлює зменшення суми відшкодування.

Крім того, суд не знаходить взаємозв`язку між частковим задоволенням позовних вимог в адміністративній справі № 540/303/19 і зменшенням суми стягнення середнього заробітку у даній справі.

Часткове задоволення позовних вимог у справі № 540/303/19 мало місце не за волевиявленням, домовленістю сторін чи інших суб`єктивних причин, а внаслідок неправильно зробленого ОСОБА_1 розрахунку. Суд у справі № 540/303/19 зазначив "при розрахунку ОСОБА_1 взято всю суму виплаченого грошового забезпечення за квітень 2016 року у розмірі 8551,42 грн., в тому числі і види грошового забезпечення, які відповідно до п.18.2 розд.18 Інструкції № 222 не підлягають врахуванню при розрахунку".

Крім того, між працівником та відповідачем був відсутній спір про розмір належних до виплати сум на час звільнення та після звільнення. Належні позивачу суми не були виплачені відповідачем взагалі.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно із частин 1 - 3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів , суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у десятиденний термін з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок, а тому суд, в даному спорі не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Керуючись статтями 139, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" щодо затримки виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Стягнути з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 10892 (десять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 76 коп., без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" (код ЄДРПОУ 08564699, вул. Некрасова, 234, м. Херсон, 73032) судові витрати у сумі 379 (триста сімдесят дев`ять) грн. 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 серпня 2019 р.

Суддя Варняк С.О.

кат. 106030000