Ухвала суду № 83700894, 19.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

19 серпня 2019 року справа № 580/2527/19

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

12 серпня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, в якій просить:

1) визнати протиправним дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради зі зняття нарахувань по субсидіям за січень 2018 року;

2) зобов?язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради надати позивачу список осіб, яким призначено та нараховано субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання (централізованого опалення) на січень 2018 року із зазначенням суми субсидії.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не відшкодував субсидії та пільги за надані позивачем у січні 2018 року послуги з виробництва та постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання про те, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд виходить з такого.

Суддею встановлено, що передумовою звернення до суду стало те, що рішенням Смілянської міської ради від 23.10.2018 №78-4/VII позивача визнано фактичним надавачем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у січні 2018 року. При цьому, рішенням Вищого господарського суду від 06.07.2017 у справі №925/459/17 розірвано договір про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V, укладений ТОВ "Сміла Енергоінвест" з КП "Смілатеплокомуненерго".

Позивач звернувся до відповідача з листом від 19.12.2018 №219 щодо компенсації субсидій за надані у січні 2018 року послуги.

Листом від 28.12.2018 №01-4546/07 відповідач повідомив позивача, що проведення відшкодування субсидій та пільг за січень 2018 року може призвести до нецільового використання державних коштів у значних обсягах. Не погоджуючись з цим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суддя врахував, що відповідач у спірних правовідносинах виступає як боржник у зобов`язальних правовідносинах, а між сторонами спору відсутні правовідносини влади та підпорядкування. Водночас для вирішення спірних правовідносин необхідно перевірити обсяг наданих позивачем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у січні 2018 року, у тому числі понесення ним витрат, з`ясувати факти виставлення рахунків за спожиті послуги пільгових категоріям осіб, вартість наданих послуг, надати правову оцінку обставинам відсутності договору позивача на надання послуг у контексті вказаного вище рішення Смілянської міської ради, з`ясувати та перевірити їх вартість та перевірити факт надання послуг особам саме пільгових категорій. З`ясування та перевірка таких фактів стосується ведення господарської діяльності позивача та розрахунків за неї. Отже, вона має відбуватися з дотримання принципу змагальності сторін, а не офіційного з`ясування всіх обставин справи судом за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідач у цих правовідносинах не виконує владної управлінської функції.

Так, проаналізувавши заявлені доводи позивача та з`ясовані спірні правовідносини, суддя дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) у подібних правовідносинах. Наприклад: постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 927/291/17, від 17 квітня 2018 року у справах №№ 906/621/17, 911/4249/16, від 06 червня 2018 року справи №911/1541/17, № 916/2456/17, №927/1155/16 за наслідками розгляду касаційних скарг управлінь соціального захисту населення органів місцевого самоврядування на постанови господарських судів у справах про стягнення заборгованості компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів.

У вказаних справах відповідні управління соціального захисту в касаційних скаргах просили скасувати рішення господарських судів з підстав підвідомчості спорів адміністративним судам, обґрунтовуючи, що спори, які виникають під час здійснення органами казначейства розрахунково-касового обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Також стверджували, що відшкодовуючи компенсацію за надані послуги споживачам, Управління здійснює владну управлінську функцію, яка встановлена Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, постановою Кабінету Міністрів України №256 від 4 березня 2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Крім того, заявники стверджували, що Управління, як розпорядник бюджетних коштів, керуючись Бюджетним кодексом України, приймає бюджетні зобов`язання та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Однак ці доводи ВП ВС визнала необґрунтованими та залишила без змін судові рішення.

Спірні правовідносини у вказаних справах подібні заявленому у цьому спорі, оскільки стосується питань невідшкодування відповідачем та наступне присудження надавачу послуг (позивачу) компенсацій вартості послуг, наданих пільговим категоріям, отже, стосується ідентичних повноважень відповідача у справі та пов`язані з розрахунками у сфері державного бюджету.

У вищевказаних справах ВП ВС керувався такими мотивами.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.48 БК України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підп. "б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 БК України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.509, ч.ч.3,4 ст.11 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У цивільних відносинах держава діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України); держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам за встановлену плату, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої ст.3 ГК України.

Відповідач як розпорядник коштів на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих тим категоріям громадян, яким державою передбачені пільги з їх оплати, зобов`язаний здійснювати розрахунки з надавачами таких послуг.

З огляду на вказане вище, у позивача, який надав послуги зв`язку особам, що згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, виникло цивільне право на відшкодування частини вартості таких послуг зв`язку за рахунок держави як платника, а у відповідача як органу, через який діє держава у цих відносинах, обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані послуги.

Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, - спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

Термін "суб`єкт владних повноважень" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, у випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Враховуючи, що у відносинах щодо розрахунку з позивачем за надані ним особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, послуги з постачання теплової енергії у відповідний період Управління праці та соцзахисту виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як боржник у зобов`язальних правовідносинах, а між сторонами спору відсутні правовідносини влади та підпорядкування.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Тому заявлений спір не підвідомчий адміністративному суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

На підставі ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене суддя дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради зі зняття нарахувань по субсидіям за січень 2018 року стосується виконання відповідачем функції щодо відшкодування субсидій і пільг за надані позивачем послуги, не є публічно-правовим спором і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Що стосується позовної вимоги №2, а саме зобов?язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради надати позивачу список осіб, яким призначено та нараховано субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання (централізованого опалення) на січень 2018 року із зазначенням суми субсидії, суддя зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. "Порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес": - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Отже, як зазначив Конституційний Суд України у вказаному рішенні, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У постанові від 7 листопада 2018 року у справі №295/4481/16-ц (провадження №14-345цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що довідка про склад сім`ї не є актом правозастосування і має виключно інформативний характер, а тому судовому оскарженню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відповідач не здійснює владні управлінські функції, тому не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України. Спірні правовідносин між сторонами виникли з приводу надання особі комунальним підприємством довідки - побутового документа інформаційного характеру встановленої форми, за результатами збирання інформації на підставі даних про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, тому вказаний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки за характером правовідносин і з урахуванням суб`єктивного складу сторін цей спір не є публічно-правовим.

Суддя звертає увагу, що в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту заявлений у позовній вимозі про зобов?язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради надати позивачу список осіб, яким призначено та нараховано субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання (централізованого опалення) на січень 2018 року із зазначенням суми субсидії сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права, оскільки дана інформація має виключно інформаційний характер та може бути витребувана судом при розгляді справи, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, відсутність управлінських функцій відповідача свідчить про відсутність спору що у свою чергу виключає можливість звернення до суду.

При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене заявлена позовна вимога №2 не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.

Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.170 КАС України визначений обов`язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження, а на підставі ч.6 ст.170 КАС України роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Сплачений позивачем судовий збір згідно з квитанцією від 08.08.2019 №20 у сумі 1921,00 грн та квитанцією від 08.08.2019 №21 у сумі 1921,00 грн підлягає поверненню позивачу на підставі ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 248 КАС України, суддя

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи має здійснюватися за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (Черкаська область, м. Сміла, вул. Свердлова, 94, код ЄДРПОУ 36779078) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1921 (одну тисячу дев?ятсот двадцять одну) грн 00 коп., сплаченого згідно квитанції №20 від 08.08.2019 та в сумі 1921 (одну тисячу дев?ятсот двадцять одну) грн 00 коп., сплаченого згідно квитанції №21 від 08.08.2019.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення через Черкаський окружний адміністративний суд.

Суддя В.П. Тимошенко