Рішення № 83700684, 19.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 р. № 520/6726/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просить суд:

- визнати дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 26.02.2019 року;

- зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відновити порушені права ОСОБА_1 та розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вчинено, на думку позивача, неправомірні дії щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 26.02.2019 року.

Відповідач, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України Мосійчука І.В., в якому просив ознайомитись з постановою апеляційного суду Харківської області по цивільній справі №639/4913/15-ц від 24.07.2018 року в Єдиному реєстрі судових рішень, направити депутатський запит Генеральному прокурору України за фактом не ефективного багаторічного досудового розслідування кримінального провадження №12014220100000088 від 14.01.2014 року та письмово повідомити про вчинені заходи.

Генеральна прокуратура України листом №04/2/3-4045-18 від 24.10.2018 року повідомила ОСОБА_1 , що звернення, яке надійшло від першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мосійчука І.В. щодо дій службових осіб правоохоронних органів Харківської області стану досудового розслідування у кримінальному провадженні та з інших питань розглянуто. Вказано, що згідно з територіальною юрисдикцією перевірка наведених доводів належить до компетенції прокуратури Харківської області. Також, повідомлено, що звернення направлено прокурору цієї області з пропозицією повідомити позивача про результати розгляду в установлений законом строк.

03.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мосійчука І.В. , в якій просив направити йому копію супровідного листа Мосійчука І.В. щодо направлення заяви з додатком ОСОБА_1 від 27.08.2018 року Генеральному прокурору України.

Як зазначено позивачем, відповіді на вищевказане звернення першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України Мосійчука І.В. не надано.

26.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій просив скласти протокол про адміністративне правопорушення першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мосійчука І.В. та письмово повідомити про здійснені заходи.

Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання інформаційних прав та представництва в Конституційному суді України надано відповідь у формі листа №3753.4/Н-3004.3/19/22.1 від 15.03.2019 року, яким позивачу роз`яснено, що порядок отримання інформації про особу (у даному випадку - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована), питання обробки персональних даних і, зокрема, їх надання регулюються Законом України «Про захист персональних даних», а не Законом України «Про доступ до публічної інформації». Вказано, що відповідно до частини шостої статті 16 вказаного Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб`єкта відносин, пов`язаних з персональними даними, за умови надання інформації про прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит. Також, вказано, що згідно із пунктом 4 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право, крім випадків, передбачених законом, отримати відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також зміст таких персональних даних не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту. Зазначено, що наданий позивачем запит про надання інформації, що стосується його особисто, не містить всіх необхідних даних, визначених статтею 16 Закону України «Про захист персональних даних», зокрема, у ньому не вказані реквізити документа, що посвідчує особу (паспортні дані). Роз`яснено, що для отримання відповідної інформації позивач може повторно звернутись із запитом з дотриманням вимог статті 16 Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, вказано, що відповідно до частин першої та третьої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду; оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, вважаючи, що відповідачем вчинено неправомірні дії щодо розгляду його звернення, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» №776/97-ВР від 23.12.1997 року (далі по тексту - Закон України №776/97-ВР) Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі по тексту - Закон України №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.14 Закону України №776/97-ВР Уповноважений зобов`язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини виникли щодо розгляду відповідачем заяви позивача від 26.02.2019 року, в якій він просив скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мосійчука І.В. за порушення права на інформацію та письмово поінформувати про вжиті заходи.

При цьому, позивач, звертаючись з заявою від 03.12.2018 року до першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мосійчука І.В. , просив направити йому копію супровідного листа Мосійчука І.В. щодо направлення заяви з додатком ОСОБА_1 від 27.08.2018 року Генеральному прокурору України.

Тобто, позивач звернувся із запитом до першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мосійчука І.В. про отримання інформації щодо себе.

Статтею 8 Закону України "Про захист персональних даних" визначено права суб`єкта персональних даних, одним з яких є право на доступ до своїх персональних даних.

З огляду на те, що запитувана інформація стосується особи позивача, вона повинна була надаватись з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

Частиною 6 статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що суб`єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб`єкта відносин, пов`язаних з персональними даними, за умови надання інформації, визначеної у пункті 1 частини четвертої цієї статті, крім випадків, установлених законом.

Згідно з ч.4 ст. 16 Закону України "Про захист персональних даних" у запиті зазначаються зокрема прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника).

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України №776/97-ВР при розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.

Відповідно до підпункту 5.4 пункту 5 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого № 7/8-12 від 26.07.2012 року представник за дорученням Уповноваженого, зокрема, розглядає звернення осіб.

Отже, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини при розгляді звернення наділений повноваженнями відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, роз`яснити заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому, направити звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення або відмовити в розгляді звернення.

Так, листом представника Уповноваженого з дотримання інформаційних прав та представництва в Конституційному Суді України Барвіцького В.Ю. № 3753.4/Н-3004.3/19/22.1 від 15.03.2019 року позивачу роз`яснено, що порядок надання такої інформації особі, якої вона стосується, регулюється Законом України "Про захист персональних даних".

При цьому, роз`яснено, що запит позивача не відповідав вимогам Закону України "Про захист персональних даних", а саме не містив реквізитів документа, що посвідчує особу позивача.

Згідно листа представника Уповноваженого з дотримання інформаційних прав та представництва в Конституційному Суді України Барвіцького В .Ю. № 3753.4/Н-3004.3/19/22.1 від 15.03.2019 року в діях першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мосійчука І.В. не вбачалось ознак складу адміністративного правопорушення.

Отже, доказами по справі підтверджено, що заяву ОСОБА_1 від 26.02.2019 року розглянуто по суті та надано роз`яснення про заходи, що їх має вжити позивач.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах помноважень визначених ст.17 Закону України №776/97-ВР, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 26.02.2019 року та зобов`язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відновити порушені права ОСОБА_1 та розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26.02.2019 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м.Київ-8, вул.Інституцька, 21/8) про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.