Рішення № 83700615, 19.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1514/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення 32 сесії 7 скликання "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " від 17.04.2019, зобов`язання надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровим номером НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, на те що спірне рішення прийнято з порушенням вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07 червня 2019 року відповідач надав відзив на позов, у якому вказував, що у поданому позивачем викопіюванні відсутній підпис позивача яким безпосередньо засвідчувалося бажане місце розташування земельної ділянки. Стверджував, що у поданому викопіюванні позивачем вказано, що площадь земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 становить 2 га у той час як згідно інформації наявної на офіційному веб-сайті "Публічна кадастрова карта України" площа вказаної земельної ділянки становить 11,4543 га. У зв`язку з чим за результатами поіменного голосування з питання надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 рішення не прийнято.

Зазначав, що розмір правової допомоги є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано його розрахунку.

14 червня 2019 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача на позовну заяву, у якій представник позивача вказував, що чинним законодавством не передбачено обов`язковості засвідчення графічних матеріалів підписом заявника. Стверджував, що ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачено такого поняття як не прийняття рішення. Вказаною статтею встановлений чіткій порядок дій органу місцевого самоврядування щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою - це надання дозволу або мотивована відмова, з вичерпних підстав передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 20 березня 2019 року позивачем до Великобагачанської селищної ради подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами с. Якимове для ведення особистого селянського господарства.

Вказану заяву розглянуто на засіданні 32 сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради, яке відбулось 17 квітня 2019 року. За результатами її розгляду прийнято рішення "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " згідно якого за результатами поіменного голосування рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 вважати не прийнятим.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостої статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Системно аналізуючи наведені норми, суд приходить до виноску, що сільська рада має місячний строк після подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні.

Зі змісту спірного рішення, судом встановлено, що відповідачем фактично рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не прийнято.

Відсутність рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на наявність рішення про неприйняття рішення, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, у спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність.

Суд, з огляду на вищезазначене, вважає, що рішення від 17 квітня 2019 року про неприйняття рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідь на вказану заяву позивача за змістом не може вважатися "рішенням про відмову" у розумінні частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України.

Оскільки відповідачем заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у порядку та у спосіб, визначені частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України не розглянуто, рішення передбачене частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не прийнято, заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої цієї статті, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність Великобагачанської селищної ради Великобачанського району Полтавської області у вирішенні заяви ОСОБА_1 від 20.03.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га та зобов`язання Великобагачанську селищну раду Великобачанського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2019 та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного. Позивач є особою з інвалідністю, а тому підстави для розподілу судового збору відсутні.

Разом з тим, прохальна частина позовної заяви містить клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частиною третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області витрати позивача на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат до матеріалів справи залучені копії договору про надання правничої допомоги від 22.04.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, квитанцію №3 про сплату гонорару в сумі 6000 грн та детальний опис робіт виконаних адвокатом.

Судом досліджено надані представником позивача документи та встановлено, що вартість послуг адвоката Литвиненко А.І. становить 6000 грн до складу послуг входить підготовка позовної заяви, підготовка заяви про забезпечення позову, пред`явлення позову до суду та участь в судових засіданнях.

Згідно вказаного опису загальна тривалість послуг з правничої допомоги наданих адвокатом Литвиненко А.І. громадянці ОСОБА_1 становить 17 годин, загальний розмір гонорару складає 6000 грн., вартість однієї години роботи адвоката становить 353 грн /6000 грн : 17 год./.

Судом досліджено заяву представника позивача про забезпечення позову та встановлено, що її текст займає один аркуш, зміст зводиться до цитувань норм Кодексу адміністративного судочинства України та вона ґрунтується дише на припущеннях, у зв`язку з чим ухвалою суду від 26.04.2019 відмовлено у забезпеченні позову, а тому для її написання достатньо 30 хвилин.

На думку суду пред`явлення позову до суду не може складати дві години, навіть з урахування дороги до суду та назад, оскільки згідно позовної заяви робочим місцем адвоката Литвиненко Анни Іванівни є м. Полтава, вул. Європейська, 6А, каб. 34, а тому максимальна тривалість подачі позову до суду має складати 1 годину.

Крім того, безпідставним є включення до витрат на правову допомогу участі у судових засіданнях, оскільки згідно ухвали суду від 14.05.2019 року розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку, що тривалість правничих послуг наданих адвокатом Литвиненко А.І. громадянці ОСОБА_1 становить 9 годин 30 хвилин, а тому співрозмірною для відшкодування сумою, понесених позивачем витрат правову допомогу, є 3282,90 грн, у зв`язку з чим вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області у вирішенні заяви ОСОБА_1 від 20.03.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Якимово.

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2019 з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

стягнути з Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3282,90 грн (три тисячі двісті вісімдесят дві гривні дев`яносто копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко