Рішення № 83700399, 19.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2653/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив:

- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про відмову у призначенні пенсії від 13.11.2018 протиправним;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням до загального стажу період роботи з 05.02.1979 по 01.11.1979 в радгоспі імені Артема Станично-Луганського району Луганської області та період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002, з дня виникнення права на пенсію, а саме з 16.05.2018 (а.с.3-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі з заявою для призначення пенсії за віком 14.08.2018. Для призначення пенсії було надано заяву від 14.08.2018, паспорт, код, трудову книжку НОМЕР_1 , свідоцтво про шлюб; архівна довідка № 161 від 28.02.2018, довідка про заробітну плату від 28.02.2018 №162, довідка про перейменування від 28.02.2018 №163, довідка про отримання (неотримання) допомоги № 500 від 19.10.2018, типовий договір № 01812299100003 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування від 13.08.2018.

Відповідачем було винесено рішення про відмову від 13.11.2018 в призначенні пенсії. В рішенні про відмову зазначений період роботи в радгоспі Артема з помилками. До загального стажу роботи не було зараховано період роботи з 05.02.1979 по 01.11.1979 (в рішенні про відмову вказано з 15.02.1979 по 15.11.1979) тому, що в архівній довідці від 28 лютого 2018 року № 161 по батькові позивача зазначено по-різному зі скороченнями, які не відповідають даним паспорта серії НОМЕР_2 виданого 04.02.2000 року. Також період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002 не було враховано у зв`язку з тим, що допомога призначалася з березня 2002 року, а наказ на цю допомогу зазначено від 17.12.2002, що викликало сумніви у відповідача щодо правильності запису у трудовій книжці. Позивач вважає, що не зарахування до загального стажу період роботи з 05.02.1979 по 01.11.1979 та період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002 є неправомірним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 15.08.2019 за вхідним реєстраційним номером 42932/2019 надав відзив на позовну заяву від 14.08.2019 №6628/08-21 (а.с.43-45), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася за призначенням пенсії за віком за нормами пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії були надані документи: заява від 14.08.2018; паспорт НОМЕР_2 від 04.02.2000; трудова книжка НОМЕР_1 від 08.06.1977; картка платника податків від 21.04.2006; архівна довідка № 161 від 28.02.2018; довідка про заробітну плату від 28.02.2018 №162; довідка про перейменування від 28.02.2018р. № 163; довідка про отримання (неотримання) допомоги №500 від 19.10.2018; типовий договір № 01812299100003 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) від 13.08.2018; свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 17.11.1979.

Відповідач зазначив, що відповідно до п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народилися з 01.10.1959 по 31.03.1960, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 58 років 6 місяців за наявності страхового стажу з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років.

Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 23 роки 10 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До загального стажу неможливо зарахувати період роботи з 15.02.1979 по 15.11.1979 тому, що, згідно архівної довідки №161 від 28.02.2018, у розрахунково-платіжних відомостях працівників радгоспу імені Артема за цей період ОСОБА_1 значиться ОСОБА_1 , (російською), що не співпадає з паспортом, де по- батькові - ОСОБА_1 .

Період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002 також неможна зарахувати тому, що виплату допомоги розпочато у березні 2002 року згідно трудової книжки, а наказ на цю допомогу від 17 грудня 2002 року, що викликає сумніви у правильності запису про виплату допомоги по безробіттю.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 14.08.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.37-38).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.39).

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.40).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 04.02.2000 року Станично-Луганським РВЛМУУМВС України у Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

14.08.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком та до заяви надала відповідні документи (а.с.51-52).

13.11.2018 відповідачем винесено рішення про відмову в призначенні пенсії згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до загального стажу неможливо зарахувати період роботи з 15.02.1979 по 15.11.1979 тому, що згідно архівної довідки № 161 від 28.02.2018 у розрахунково-платіжних відомостях працівників радгоспу імені Артема за цей період ОСОБА_1 значиться ОСОБА_1 , (російською), що не співпадає з паспортом, де по-батькові - ОСОБА_1 та період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002 також неможна зарахувати тому, що виплату допомоги розпочато у березні 2002 року згідно трудової книжки, а наказ на цю допомогу від 17 грудня 2002 року, що викликає сумніви у правильності запису про виплату допомоги по безробіттю (а.с.14).

Між тим, суд не може погодитись з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги та відзив, суд виходить з такого.

Положеннями статті 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлені умови призначення пенсії за віком. Так, зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Так, при звернені до пенсійного органу із заявою від 14.08.2018 про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилось 58 років 6 місяців).

Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо не зарахування періодів роботи до страхового стажу з 05.02.1979 по 01.11.1979 в радгоспі імені Артема Станично-Луганського району Луганської області, у зв`язку з тим, що згідно архівної довідки № 161 від 28.02.2018 у розрахунково-платіжних відомостях працівників радгоспу імені Артема за цей період ОСОБА_1 значиться ОСОБА_1 , (російською), що не співпадає з паспортом, де по-батькові - ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З наданої Комунальної установою «Об`єднаний трудовий архів Станично-Луганського району» довідки від 23.11.2018 №883 вбачається, що у розрахунково-платіжних відомостях працівників Станично-Луганського району Луганської області є такі відомості про « ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 .» так у документах 1979 року: ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 (а.с.13).

При цьому, з трудової книжки позивача НОМЕР_1 чітко вбачається, що 05.02.1979 позивач прийнята робітком відділу №4 радгоспу імені Артема та 01.11.1979 звільнена за власним бажанням (зворотній бік а.с.10).

Суд зазначає, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Якщо трудова книжка відсутня, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, які визначені п.3 вищевказаного Порядку.

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо періоду роботи позивача з 05.02.1979 по 01.11.1979 в радгоспі імені Артема .

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, не містять виправлень, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Таким чином, позиція органу ПФУ, яка полягає у відмові зараховувати період роботи до страхового стажу з 05.02.1979 по 01.11.1979, є безпідставною.

Щодо не зарахування періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002, суд зазначає наступне.

У відповідності до записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 17.03.2002 розпочато Станично-Луганським районним центром зайнятості виплату допомоги по безробіттю та 11.12.2002 закінчено виплату допомоги по безробіттю (а.с.11).

З наданої Станично-Луганським районним центром зайнятості довідки №234 від 10.12.2018 вбачається, що статус безробітного ОСОБА_1 отримала 17.12.2001, виплату допомоги по безробіттю виплачено з 17.03.2002 по 11.12.2002 згідно наказу №01648/1109-П від 17.12.2001 (а.с.15).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (в редакції чинній на час отримання позивачем статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю) допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

При цьому, згідно абзацу 3 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Оглядом записів трудової книжки позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 перед тим, як встати на облік до центру зайнятості, була звільнена з попереднього місця роботи за власним бажанням (а.с.11).

При цьому, згідно довідки №234 від 10.12.2018 Станично-Луганського районного центру зайнятості вбачається, що статус безробітного ОСОБА_1 отримала 17.12.2001, а виплату допомоги по безробіттю проведено з 17.03.2002 по 11.12.2002 згідно наказу №01648/1109-П від 17.12.2001, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто виплата розпочалась на 91 календарний день.

До страхового стажу відповідно до абзацу 3 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідно зарахувати лише період, коли позивач отримував допомогу по безробіттю, тобто період з 17.03.2002 по 11.12.2002, який вірно відображений у трудовій книжці позивача та ще й додатково підтверджений вказаною вище довідкою.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та норм права, вбачається, що жодних неточностей у трудовій книжці з приводу виплати позивачу допомоги по безробіттю немає, а тому підстав для незарахування вказаного періоди до загального страхового стажу позивача у відповідача не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 13 листопада 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ефективним відновленням порушених прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи ОСОБА_1 з 05.02.1979 по 01.11.1979 в радгоспі імені Артема Станично-Луганського району Луганської області та період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002, що буде складати більше ніж 25 років страхового стажу.

Оскільки на час подачі заяви про призначення пенсії позивач відповідав і за віком, і за страховим стажем, нормам пенсійного законодавства, у зв`язку з цим ОСОБА_1 має право на призначення пенсії згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як наслідок, ефективним способом порушеного права є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується дати, з якої необхідно призначити пенсію, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки 15.05.2018 позивачу виповнилось 58 років 6 місяців, а з заявою про призначення пенсії він звернувся в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку - 14.08.2018, тому датою призначення пенсії для позивача є саме 16.05.2018 (день, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що ухвалою суду від 15.07.2019 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.1-2).

Оскільки ухвалою суду від 15.07.2019 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 13 листопада 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати до загального страхового стажу для призначення пенсії згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи ОСОБА_1 з 05.02.1979 по 01.11.1979 в радгоспі імені Артема Станично-Луганського району Луганської області та період отримання допомоги по безробіттю з 17.03.2002 по 11.12.2002.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд.20, код ЄДРПОУ 21792637) призначити пенсію згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 16.05.2018.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова