Рішення № 83700395, 14.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2119/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 . ,

представника відповідача - Федчун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2019 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 25.04.2019 №ПЛ3957/168/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він не вчиняв зафіксованого в акті інспекційного відвідування №ПЛ3957/168/АВ від 04.04.2019 порушення вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_3 на посаду продавця у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» приймалася з 05 квітня 2019 року та після належного оформлення трудових відносин. 03 квітня 2019 року продавцем у магазині працювала ОСОБА_6 , яка попрохала ОСОБА_3 побути у приміщенні магазину, доки та відлучиться по особистих питаннях. Вказував, що 03.04.2019 ОСОБА_3 до роботи ним не допускалася та оплату за роботу не отримувала.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також призначено судове засідання.

27 червня 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на правомірність висновків акту інспекційного відвідування №ПЛ3957/168/АВ від 04.04.2019 та пояснив, що 03.04.2019 о 16:14 головним державним інспектором було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_2 , в ході якого було встановлено та зафіксовано засобами відеотехніки виконання обов`язків продавця гр. ОСОБА_3 Остання повідомила, що проходить стажування протягом одного тижня для подальшого працевлаштування. В ході проведення інспекційного відвідування 04.04.2019 позивачем надано трудовий договір №3 від 04.04.2019 року, укладений між ним та гр. ОСОБА_3 , та повідомлення про прийняття працівника на роботу №17530484 від 03.04.2019 року, подане позивачем до ГУ ДФС у Полтавській області 03.04.2019 о 17:02:02, однак наказу про призначення працівника на роботу з 03.04.2019 позивачем не надано. Вважає, що гр. ОСОБА_3 03.04.2019 було допущено до роботи ФОП ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 вересня 2010 року та здійснює підприємницьку діяльність за видом діяльності: 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах" /а.с.14-17/.

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області №78П від 02 квітня 2019 року "Про проведення заходів державного контролю" (пункт 1.10) зобов`язано головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Я. Ягодовську, А. Черкаську, Л.Братусь, І. Карпенко провести заходи державного контролю діяльності ФОП ОСОБА_2 щодо відповідності вимогам законодавства про працю /а.с.26-27/.

Відповідно до направлення на проведення заходу державного контролю №671 від 03 квітня 2019 року головним державним інспекторам Карпенко І.А., Ягодовській Я.В., Черкаській А.М., Братусь Л .О. було доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю у діяльності суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_2 за юридичною адресою: АДРЕСА_2 та фактичною адресою: АДРЕСА_1 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " /а.с.28/.

Направлення на проведення перевірки суб`єкта господарювання №671 від 03 квітня 2019 року було вручено позивачу, про що свідчить особистий підпис в направленні /а.с. 28-зворот/.

В подальшому, на підставі наказу №78П від 02 квітня 2019 року, направлення на проведення заходу державного контролю №671 від 03 квітня 2019 року, посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 на предмет додержання ним вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт №ПЛ3957/168/АВ від 04 квітня 2019 року /а.с. 29-31/.

В ході проведення інспекційного відвідування було виявлено, що під час інспекційного відвідування 03.04.2019 о 16:14 в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" виконувала обов`язки продавця (здійснювала продаж продуктів харчування) громадянка, яка представилась ОСОБА_3 . В усній розмові (зафіксованій засобами відеотехніки) гр. ОСОБА_3 повідомила, що в даному магазині проходить стажування протягом одного тижня для подальшого працевлаштування. Від надання письмових пояснень остання відмовилась.

В ході інспекційного відвідування 04.04.2019 ФОП ОСОБА_2 надано трудовий договір №3 від 04.04.2019, укладений між ним та гр. ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 якого працівник зобов`язаний виконувати роботи продавця продовольчого магазину.

Під час інспекційного відвідування наказ та повідомлення про прийняття працівника на роботу позивачем не надано.

Враховуючи викладене, інспектори праці прийшли до висновку про те, що ОСОБА_3 була допущена до роботи ФОП ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин /а.с. 29-31/.

Листом Управління Держпраці у Полтавській області №02-12/2651 від 17 квітня 2019 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 запрошено на розгляд справи про накладення штрафу об 14:50 25 квітня 2019 року/а.с. 34/.

25 квітня 2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області, Великою Наталією Михайлівною прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ПЛ3957/168/АВ/П//ПТ/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. на підставі абзацу другого частини другої ст. 265 КЗпП України /а.с. 36/.

Позивач не погодився із постановою про накладення штрафних санкцій та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року .

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В цьому випадку Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Судом відхиляються як безпідставні посилання представника позивача на порушення Управлінням Держпраці у Полтавській області порядку проведення інспекційного відвідування.

Так, представник позивач посилається на порушення Управлінням Держпраці у Полтавській області в ході інспекційного відвідування приписів пункту 5 Порядку №295, оскільки вказаним пунктом Порядку не передбачено такої підстави для проведення інспекційного відвідування, як аналіз "Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області" та ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі №81 1947 року.

З цього приводу суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

При проведенні заходів контролю відповідач керується саме приписами Порядку №295.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці (пункт 3 Порядку №295).

Підстави для проведення інспекційних відвідувань та організації невиїзних інспектувань визначені пунктом 5 Порядку №295.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

У спірному випадку підставою для проведення інспекційного відвідування слугував саме наказ начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 02.04.2019 №78П, яким головних державних інспекторів Я. Ягодовську, А. Черкаську, Л.Братусь, І. Карпенко уповноважено провести заходи контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФО-П ОСОБА_2 .

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Матеріали справи не містять документальних чи будь яких інших доказів, які б підтверджували не пред`явлення інспекторами праці під час інспектування позивача службового посвідчення. Натомість акт інспекційного відвідування містить відомості про пред`явлення інспекторами праці службового посвідчення.

При цьому, суд зауважує на наявність у акті інспекційного відвідування від 04.04.2019 відомостей про особу, яка здійснювала інспекційне відвідування.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /надалі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.

З 1 січня 2017 року збільшена фінансова відповідальність роботодавців за порушення законодавства з питань оплати праці з метою запобігання "тіньової" зайнятості, легалізації заробітної плати.

Так, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 265 Кодексу законів про працю України, згідно з якими, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року в Україні встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 4173 гривні.

Відповідач постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3957/168/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.04.2019 за порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, у відповідності до ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосував до ФОП ОСОБА_2 штраф в розмірі 125190,00 гривень (4173 грн. х 30).

Оскаржувана постанова винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_2 з гр. ОСОБА_3 , яка на думку органу Держпраці 03 квітня 2019 року була допущена до роботи без належного оформлення трудових відносин.

З`ясовуючи питання допущення позивачем порушення вимог статті 24 КЗпП України у зв`язку з перебуванням позивача з ОСОБА_3 у трудових відносинах без належного їх оформлення, суд виходить з наступного.

Згідно із підпунктами 1 та 6 пункту 11 Порядку №295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехнік.

Судовим розглядом встановлено, що з метою проведення інспекційного відвідування 03 квітня 2019 року головними державними інспекторами було здійснено вихід до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_2 , в ході якого було встановлено, що в магазині виконувала обов`язки продавця (здійснювала продаж продуктів харчування) громадянка, яка представилась ОСОБА_3 .

Із дослідженого судом відеозапису, проведеного 03 квітня 2019 року інспекційного відвідування, наявного в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 перебувала за торговим прилавком та здійснювала продаж (відпуск товару) продуктів харчування та проводила розрахунки. В усній розмові (зафіксованій засобами відеотехніки) гр. ОСОБА_3 повідомила, що в даному магазині проходить стажування протягом одного тижня /а.с.71/.

В подальшому, в ході інспекційного відвідування 04 квітня 2019 року позивачем надано трудовий договір №3 від 04 квітня 2019 року, укладений між ним та гр. ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 якого працівник зобов`язаний виконувати роботи продавця продовольчого магазину, дотримуватись норм трудового законодавства, правил охорони праці та пожежної безпеки /а.с.32/.

Згідно відмітки ФОП ОСОБА_2 на акті інспекційного відвідування №ПЛ3957/168/АВ від 04 квітня 2019 року під час підписання акту було надано копію повідомлення ГУ ДФС у Полтавській області про прийняття працівника на роботу від 03.04.2019 та квитанцію №2 про прийняття повідомлення 03.04.2019 /а.с.33-зворот/.

Відповідно до повідомлення про прийняття працівника на роботу №17530484 від 03 квітня 2019 року ОСОБА_3 прийнята на роботу з 04 квітня 2019 року. Зі змісту наказу про прийняття на постійну роботу ФОП ОСОБА_2 №3 від 03 квітня 2019 року слідує, що ОСОБА_3 прийнято на постійну роботу до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» на посаду продавця продовольчого магазину з 04 квітня 2019 року /а.с.49/.

Допитана у судовому засіданні від 08 липня 2019 року у якості свідка гр. ОСОБА_3 повідомила, що 03 квітня 2019 року вона уклала трудовий договір із ФОП ОСОБА_2 та фактично розпочала виконувати трудові обов`язки 05 квітня 2019 року. 03 квітня 2019 року вона відвідала магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 як майбутнє місце роботи. На момент проведення перевірки 03 квітня 2019 року вона залишилась в магазині без продавця ОСОБА_6 , оскільки остання вийшла за власними потребами.

Допитана у судовому засіданні від 15 липня 2019 року у якості свідка гр. ОСОБА_6 повідомила, що 03 квітня 2019 року вона працювала у ФОП ОСОБА_2 продавцем у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. На момент проведення перевірки 03 квітня 2019 року вона залишила приміщення магазину за власними потребами та попросила ОСОБА_3 побути в приміщені магазину без продажу товарів, оскільки не знала чи працевлаштована остання.

При цьому, суд критично ставиться до пояснень свідка гр. ОСОБА_3 щодо фактичного виконання нею трудових обов`язків на посаді продавця продовольчого магазину 05 квітня 2019 року, оскільки за інформацією, яка відображена у відеоматеріалах, які залучені відповідачем до матеріалів справи /а.с. 71/, 03.04.2019 ОСОБА_3 перебувала за торговим прилавком та здійснювала продаж (відпуск товару) продуктів харчування та проводила розрахунки.

Як вбачається з усних пояснень ОСОБА_3 , зафіксованих засобами відеотехніки, остання проходила стажування на посаді продавця у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.

З цього приводу суд зазначає, що стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про зайнятість населення", студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), па підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених /договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

Умови та порядок проходження стажування передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013.

Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України. Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, стажування здійснюється для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Згідно п. 5.1 Порядку, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за Індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості.

Центри зайнятості здійснюють контроль за виконанням робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, індивідуальних програм стажування, дотриманням строків навчання безробітних, умов навчання та (або) проживання (п. 2.9).

Суд зазначає, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про професійне навчання найманого працівника, наказу про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Також, відсутні докази того, що ОСОБА_3 є студенткою вищого чи учнем професійно-технічного навчального закладу або що вказана особа зареєстрована, як безробітна, як і відсутні індивідуальна програма стажування, робочі навчальні плани і програми. Не видавався також і наказ про стажування/навчання зазначеної особи із зазначенням місця проходження стажування/навчання, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування/навчання, а також керівника стажування.

Отже, оскільки стажування/навчання працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин законодавством не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку, це являється порушенням вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Позивачем ні під час інспекційного відвідування, ні під час розгляду справи про накладення штрафу, не надано наказу ФОП ОСОБА_2 про прийом на роботу ОСОБА_3 з 03.04.2019.

Повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу надано позивачем під час підписання акту інспекційного відвідування №ПЛ3957/168/АВ від 04.04.2019 року, однак вказане повідомлення прийнято ГУ ДФС у Полтавській області (Гадяцький район) 03.04.2019 року о 17:02:02, тобто вже після проведення виходу на місце діяльності позивача.

Таким чином, суд критично ставиться до тверджень позивача, що він не допускав гр. ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору та виконання нею 03 квітня 2019 року роботи продавця у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , без його відома та дозволу, оскільки таке твердження не підтверджується доказами, наявними у справі.

Враховуючи вищевикладені обставини та дослідженні у судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що 03 квітня 2019 року на момент проведення виходу до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_2 допустив до виконання обов`язків продавця ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

За таких обставин, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт допущення позивачем гр. ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

З огляду на викладене, перед допуском працівників до роботи з ними, після укладення трудового договору повинен бути виданий наказ чи розпорядження про прийняття працівника на роботу, чого не було зроблено позивачем.

Як встановлено статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України, суд прийшов до висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області від 25 квітня 2019 року №ПЛ3957/168/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАС України, зобов`язаний перевірити рішення суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної норми Закону.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд.119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 серпня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва